Від фейків до маніпуляцій зі штучним інтелектом: Росія системно переформатовує інформаційну війну

Аналітичний центр «Об'єднана Україна» презентував доповідь «Російська дезінформація у 2026 році», в якій проаналізовано нові наративи, технологічні інструменти та стратегічні цілі російських інформаційних кампаній. Ключові висновки дослідження презентували експерти центру Ігор Попов, Петро Олещук, Валентин Гладких та Іван Ус.

Від фейків — до системних кампаній

За словами Ігоря Попова, ключова зміна у російській дезінформації — перехід від хаотичного виробництва окремих фейків до стратегічних кампаній із чітко визначеними цілями. У 2026 році Росія переслідувала чотири основні завдання: нормалізація Росії у світовому просторі (повернення до «бізнесу як зазвичай»), демонізація України в очах європейської аудиторії, поглиблення розколів всередині ЄС і дестабілізація українського суспільства.

Для реалізації цих завдань використовується принципово нова технологічна тріада. Storm 1516 — виробник синтетичного відеоконтенту, згенерованого штучним інтелектом, який виглядає як справжня документалістика. «Матрьошка» — інструмент перевантаження західних фактчекерів: одночасний запуск 50–150 фейків на день унеможливлює своєчасне спростування кожного з них. Pravda Network — мережа, яка цілеспрямовано «годує» провідні мовні моделі (ChatGPT, Claude, Gemini) фейковим контентом через платформи-агрегатори. Користувач, який звертається до ШІ замість пошукової системи, отримує вже спотворену відповідь — і довіряє їй.

Паралельно Росія продовжує ескалацію ядерної риторики, використовуючи кожен привід — від передачі боєголовок Білорусі до інцидентів навколо Запорізької АЕС — для нагнітання страху та тиску на західних партнерів України.

Правозахисна риторика та втручання у вибори

Петро Олещук звернув увагу на кілька показових кейсів маніпулятивних кампаній. Один із них — публікація ресурсу «Медуза» про так званих «в'язнів війни», яка штучно об'єднала під одним терміном жертв репресій у Росії, переслідуваних на окупованих територіях українців та затриманих в Україні агентів і шпигунів. Мета маніпуляції — просунути тезу «Україна і Росія однакові», щоб підірвати підтримку України на Заході. Матеріал активно розганявся через Telegram-канали, проросійські англомовні видання та платформи так званих «хороших росіян».

Схожа логіка простежується у втручанні в європейські виборчі процеси. В Угорщині та Болгарії використовувались однотипні наративи: Україна нібито загрожує втягнути сусідні країни у війну, підриває їхню економіку та є джерелом нестабільності. В Угорщині ці тези активно тиражував уряд Орбана, а в Болгарії вони сприяли здобуттю проросійськими силами вагомого електорального результату.

Ще один кейс — поширення Росією твердження про нібито використання Україною повітряного простору країн Балтії для ударів по об'єктах у Ленінградській області. На думку експерта, ця кампанія спрямована на залякування прибалтійських держав і створення підстав для майбутніх провокацій. Наскрізний меседж усіх цих кампаній — «Україна є джерелом загроз, тому не варто її підтримувати».

Спорт, мистецтво і дискредитація Зеленського

Валентин Гладких проаналізував використання Росією культурної та спортивної сфер. Росія свідомо експлуатує принцип «спорт поза політикою», водночас змушуючи або заохочуючи спортсменів до публічної підтримки режиму. Частина з них відверто декларує проросійські позиції, інші мовчки дозволяють використовувати свої образи в пропагандистських цілях.

Паралельно Росія дискредитує міжнародні змагання без своєї участі та просуває наратив про власну спортивну велич, яка давно не відповідає реальним результатам. У сфері мистецтва застосовуються витонченіші прийоми — розрахунок на інтелектуальну аудиторію та позиціонування Росії як невід'ємної частини європейської культурної традиції.

Окремо Гладких розглянув кампанію з дискредитації Зеленського, яка діє одразу на трьох рівнях: всередині Росії — як виправдання продовження агресії; на міжнародній арені — як спроба переконати Захід, що саме Зеленський блокує мирні переговори; всередині України — через окремих акторів, які ретранслюють ці наративи. Водночас, зазначив експерт, ця кампанія є найменш ефективною з трьох — адже питання «що Росія взагалі робить на українській землі?» залишається відповіддю саме по собі.

Економічні маніпуляції та образ «небезпечної України»

Іван Ус зосередився на економічному вимірі дезінформації. Попри публічні заяви про те, що санкції не справляють жодного ефекту, Росія закрила значну частину економічної статистики — що саме по собі є індикатором реальних проблем. У 2026 році Москва активно просуває наратив про «визнання Заходом неефективності санкцій» та їхнє поступове скасування. Однак окремі тимчасові вилучення з санкційного режиму не є відмовою від санкційної політики загалом. Додаткові 200 млрд рублів, якими Москва хвалиться як здобутком, виглядають незначними на тлі дефіциту бюджету у майже 6 трлн рублів лише за чотири місяці.

Окремий маніпулятивний наратив стосується експорту електроенергії: Росія звинувачує Україну в тому, що та продає електроенергію за кордон попри внутрішній дефіцит. Насправді Україна припиняла експорт одразу після початку чергових хвиль атак на енергетичну інфраструктуру. Нарешті, наративи про «ризики від України для Європи» — міграційний тиск, продовольча конкуренція, корупція як перешкода для євроінтеграції — знаходять відгук навіть серед поміркованих європейських співрозмовників, що свідчить про їхню небезпечну ефективність.

Повний текст доповіді з рекомендаціями щодо протидії доступний на сайті аналітичного центру «Об'єднана Україна».

https://www.youtube.com/watch?v=lDo0UHYnZ58