Чому лідер Китаю вирішив відвідати парад у Москві

Участь Сі Цзиньпіна у параді до «Дня перемоги» 9 травня 2025 року в Москві — символічний жест, що виходить далеко за межі дипломатичного протоколу. Про це пише Петро Олещук, експерт Аналітичного центру «Об’єднана Україна», у своїй статті для The Gaze.

Візит був спланований з демонстративною точністю: китайський лідер стояв поряд із Владіміром Путіним у першому ряду, підкреслюючи очевидне перетворення Москви на сателіта Пекіна.

Сі Цзиньпін не просто був присутній — він став центральною фігурою урочистостей, своєрідним «почесним гостем» на параді, присвяченому перемозі у Другій світовій війні. Це вже не просто дипломатичне рукостискання на саміті чи підписання документів про торговельну співпрацю. Це — маніфест впливу, що демонструє: Росія остаточно занурилася у сферу китайського контролю.

Парад 9 травня — це не тільки внутрішній ритуал путінського режиму, що апелює до міфу «величі» СРСР, а й важливий елемент ідеологічного позиціонування Москви у світі. І коли на такому заході поряд із Путіним з’являється Сі, це означає: Китай вважає себе не просто партнером Росії — він уже господар ситуації.

Які меседжі посилає Сі Цзиньпін світу участю у путінському параді

Перебування Сі Цзиньпіна у Москві — це низка добре скоординованих сигналів, адресованих кільком аудиторіям.

Перший меседж — Заходу: Пекін публічно демонструє, що не лише не дистанціюється від Кремля попри агресію в Україні, а навпаки — поглиблює зв’язки. Це є ляпасом для США і ЄС, які досі сподівались, що економічний тиск змусить Китай стримано поводитись щодо РФ.

Другий меседж — внутрішній аудиторії Китаю: китайській публіці показують, що їхня країна стоїть у центрі нової світової конфігурації. На параді були присутні й китайські військові, які крокували разом із російськими. Це — безпрецедентно. Така демонстрація військової присутності Пекіна у серці російської політичної міфології — це пряма ін’єкція імперського пафосу у китайську пропаганду.

Третій меседж — державам Глобального Півдня: Китай хоче виглядати як гарант багатополярного світу, що стримує Захід. Пекін показує, що готовий кинути виклик гегемонії США і вже має відповідні ресурси — економічні, дипломатичні, військові.

Чому очільник Китаю захотів продемонструвати США непорушність впливу на Москву

Основна причина — боротьба за довготривалу геополітичну перевагу у суперництві із США. У цьому контексті участь Сі у параді — це нагадування Вашингтону: Росія вже не є «вільним агентом» або самостійним гравцем, який може змінити табір. Вона — актив Пекіна. Як ідеться у наведеному в цитаті коментарі, Сі Цзиньпін чітко сигналізує: «Росія — наш актив. Ви її не заберете у нас».

І тут проявляється ще один аспект: у китайській логіці стратегічного довготривалого мислення Росія, попри свою деградацію, має вагу як інструмент. Москва — «сировинний придаток, але ще більше — це буферна зона, засіб дестабілізації Заходу, канал геополітичного впливу на Європу.

Пекін не хоче, щоб Росія раптово «випала» з орбіти під тиском США. Навпаки, у ситуації, коли американці пробують маневрувати, Пекін лише міцніше стискає лещата.

Росія як васал і стратегічна ставка Китаю

Участь Сі Цзиньпіна в параді остаточно демонструє: Росія не рівноправний союзник, а залежна одиниця. Попри риторику «стратегічного партнерства», ситуація виглядає як класичний сценарій «центр — периферія». Пекін — центр, Москва — периферія, яка поступово втрачає навіть залишки політичного суверенітету.

Китай використовує РФ для того, щоб:

• створювати загрозу НАТО з півночі, відволікаючи ресурси США;

• просувати свій вплив у Центральній Азії та Арктиці;

• випробовувати військові стратегії, які сам Китай планує застосовувати у майбутньому.

  
  

У такій логіці Путін, що воює проти Заходу, стає майже ідеальним інструментом. І тому підтримка його режиму — не просто тактичне рішення, а елемент стратегії цивілізаційного реваншу.

Сі Цзиньпін приїхав у Москву не в гості, а як наглядова інстанція, господар території, що зветься Російською Федерацією. Його присутність на параді — це чіткий сигнал світовим гравцям: епоха багатополярності вже настала, і Китай розподіляє вплив так, як вважає за потрібне. Америка має справу не з рівноправними союзниками, а з новою вертикаллю залежностей, у якій Пекін — вершина, а Москва — васал. І цей порядок речей Сі готовий захищати публічно, показово і — якщо знадобиться — силою.

Відповідно, стратегія «відірвати Росію від Китаю», про яку останнім часом неодноразово згадуваkи американські політики, не видається життєздатною. Вона теоретично обґрунтовувалася у ХХ сторіччі, коли і СРСР, і Китай були досить серйозними світовими гравцями, які, крім того, не зважаючи на спільну комуністичну ідеологію, знаходились у досить антагоністичних відносинах.

Це дозволило президенту Р. Ніксону перезавантажити відносини з Китаєм проти СРСР. Зараз ситуація принципово інша, і ні про який паритет між Росією і Китаєм не може йти і мови. Це просто держави абсолютно різних вагових категорій, і наявність у Росії ядерного потенціалу та місця у Радбезі ООН не повинні нікого вводити в оману.

Китай контролює Росію, і не планує поступатися цим контролем. Відповідно, стратегія стримування Китаю не можлива без стримування ключового китайського сателіта – Росії, і це стримування перетворюється на один з фронтів глобального геополітичного протистояння між США та Китаєм. Зрозуміло, що і Китай це теж прекрасно розуміє, а тому відпрацьовує у Росії військові технології, навчає власних військовослужбовців та використовує Росію в якості фактора тиску на всю Європу.

Від визнання подібної реальності з боку США буде залежати загальний успіх у стримуванні Китаю. При цьому російсько-українська війна уже давно не «локальний конфлікт», як це намагаються подати окремі політики у США та Європі, а реально глобальне протистояння, у яке включено багато держав. І деякі, такі як КНДР, уже і прямо залучають військовослужбовців власних армійських підрозділів. І Китай теж досить серйозно занурений у підтримку свого важливого васала, на якого уже цілком ґрунтовно перетворилася Росія.