Чому ЄС може рішуче вводити європейський транскордонний податок на вуглецеві викиди для розвиткових країн, зокрема для Китаю і, водночас, не може ввести європейський транскордонний податок на російський "нафтовий слід" в структурі імпортованих товарів?
Почнемо з того, що "хочуть" запровадити.
Європейський транскордонний податок на вуглецеві викиди для імпортерів за визначенням російських аналітиків впливатиме, зокрема і на Росію, навіть попри зведені до мінімуму торгові відносини з Європою.
Більше того, відповідаючи на ці європейські нововведення і інші країни світу будуть вводити свої вуглецеві податки, тобто втрати російських експортерів будуть зростати.
Тому навіть в Росії планують вводити податки на вуглецевий слід для отримання необхідної компенсації і декарбонізації всередині країни.
Матчастина: з 1 жовтня 2023 року у Євросоюзі почав діяти механізм прикордонного коригування вуглецевих викидів (CBAM).
На першому етапі він зобов'язує імпортерів деяких видів продукції до ЄС щокварталу звітувати про вуглецевий слід в структурі своїх товарів.
А з 2026 року експортери до ЄС мають платити за викиди, що утворилися під час виробництва товарів, через покупку спеціальних сертифікатів.
А тепер перейдемо до другої частини питання.
Випилювання РФ зі світової економіки - це нереалістична перспектива.
Варто чекати лише на її "випилювання" із системних взаємозв'язків із колективним Заходом.
Енергетичний дисбаланс в Азії ще довгий час формуватиме лазівки для обходу санкцій.
Повне усунення РФ зі світового ринку нафти - це ціна на барель по 150-200 дол і глобальна інфляція.
Що можна зробити для зменшення нафтових доходів Росії?
Ідею із запровадженням податку на продаж російських нафти і газу, так само як і модель максимальної ціни, важко реалізувати на практиці — треба мати нормативний вплив на велику кількість ринків.
Але можна було б запровадити визначення російського нафтового та газового сліду в товарах (наприклад, китайських та індійських), що реалізуються на ринках США та ЄС.
За аналогією з програмою оподаткування вуглецевого сліду в рамках "Зеленого курсу" ЄС.
Наприклад, $30 з однієї умовної тонни нафтового еквіваленту (а гроші перераховувати до спецфонду на відновлення України).
Реалізується ця ідея дуже легко і відбиває у китайців та індусів бажання "полювати" за дешевою російською нафтою…
Зрозуміло, що це вимагатиме якнайшвидшого переходу на відновлювані джерела енергії, розвитку ядерної енергетики, збільшення видобутку, де це можливо, а також підвищення енергоефективності.
Методологія розрахунку податку має бути подібною до аналогічних напрацювань по вуглецевому сліду.
Міжнародна організація по стандартизації розробила модель ISO 14040: 2006), на базі якої був сформульований відповідний стандарт Оцінки життєвого циклу товару, який оцінює вплив тієї чи іншої продукції на навколишнє середовище.
Саме такий стандарт і методологію оцінки необхідно розробити і для товарів з російським «енергетичним слідом».
Якщо розраховувати вуглецевий слід в структурі експорту та імпорту, то в лідерах з "експорту вуглецю" у готовій продукції та сировині опиняться такі країни, як Китай та Індія.
Зате, наприклад, в Німеччині, США, Японії, Італії, Франції і Великобританії "імпорт вуглецю" в структурі покупки ними товарів і послуг значно перевершує експорт.
Вся справа в тому, що всю брудну роботу по видобутку сировини і виготовлення напівфабрикатів за них роблять країни, що розвиваються, які знаходяться "вгорі за течією" глобальних ланцюжків доданої вартості.
У той же час розвинені країни, які стоять на фініші випуску готових товарів, можуть дозволити собі бути "чистими".
Аналогічна ситуація буде і з російським «енергетичним слідом» у собівартості товарів – цей податок заплатять переважно виробники з Індії та Китаю, які є наразі найбільшими споживачами російської нафти та газу.
Вказаний вище збір буде спонукати китайських та індійських виробників шукати альтернативні джерела постачання енергоресурсів та поступово відмовлятись від російських нафти та природного газу.
Це новаторський санкційний підхід, який дозволяє оцінити та відслідкувати споживання російських енергоресурсів на міжнародному рівні, спрямований на зниження глобальної залежності від них, а також зменшення прибутків Росії, які вона використовує для продовження агресії проти України.
Україна може ініціювати обговорення проблеми залежності від російських енергоресурсів на рівні міжнародних організацій, з метою розвитку багатосторонніх підходів до вирішення енергетичної кризи.
Зокрема, ініціювати розробку програм підтримки країн, що скорочують споживання російських енергоресурсів.
Україна може також анонсувати міжнародну програму підтримки тих країн, які вживають необхідних заходів для скорочення залежності від російських енергетичних ресурсів, зокрема через фінансові стимули, технологічну підтримку, обмін експертизою.
То чому ЄС готова ввести податок на "вуглецевий слід" і не хоче запроваджувати податок на російський "нафтовий слід"?
Відповідь слід шукати в павутинні геополітики.