Чому ЄС не може дозволити Росії сформувати альтернативну систему санкційного обходу через BRICS

Росія системно вибудовує паралельну економічну інфраструктуру, спрямовану на знецінення західних санкцій. Про це пише Володимир Кузнецов, експерт Аналітичного центру «Об’єднана Україна», у своїй статті для The Gaze. Ця версія публікації є перекладом українською мовою.

Санкційний тиск Заходу на Російську Федерацію з 2022 року не зруйнував російську економіку, але суттєво обмежив її доступ до традиційних фінансових, логістичних і торговельних каналів. Відповіддю Москви стала не адаптація до правил, а спроба демонтажу самих правил через формування альтернативної економічної екосистеми. Йдеться не про ситуативні схеми обходу санкцій, а про довгостроковий проєкт створення паралельного світу торгівлі, фінансів і логістики, який не визнає санкцій як інструменту міжнародної політики.

BRICS у цій логіці використовується Росією не як економічний союз у класичному розумінні, а як політичний дах для легітимізації відходу від західних норм. Просування ідеї BRICS Pay, розрахунків у національних валютах, клірингових механізмів без долара та євро має на меті не стільки замінити SWIFT, скільки створити сіру зону, у якій походження коштів, товарів і послуг стає нефіксованим або навмисно розмитим. У поєднанні з непрозорими банками, квазідержавними фінансовими інститутами та політично мотивованими регуляторами це формує середовище, у якому санкції втрачають примусовий характер.

Другим елементом цієї системи є тіньовий флот. Росія інвестувала мільярди доларів у створення мережі танкерів із непрозорою структурою власності, фальшивими страховками, частими змінами прапорів і маршрутів. Це не стихійний ринок, а керована логістична інфраструктура, здатна обслуговувати експорт енергоносіїв, металів та інших критичних ресурсів поза санкційним контролем. Участь азійських і близькосхідних трейдерів у цих операціях забезпечує Москві доступ до глобальних ринків через посередників, які формально не порушують санкцій, але фактично їх нівелюють.

Для Європейського Союзу допущення такої альтернативної системи означатиме втрату санкцій як інструменту геополітики

Санкції є одним із небагатьох важелів впливу ЄС у глобальній політиці, де військова сила обмежена, а економічна інтеграція є ключовою цінністю. Якщо Росії вдасться закріпити альтернативну систему обходу санкцій через BRICS та пов’язані з ним механізми, це створить небезпечний прецедент для інших авторитарних режимів. Фактично йдеться про формування ринку без відповідальності, де порушення міжнародного права не тягне за собою системних економічних наслідків.

Для ЄС це означає не лише зниження ефективності поточних санкцій проти Росії, а й стратегічну девальвацію самого санкційного інструменту. Якщо правила можна обійти без серйозних витрат, вони перестають бути правилами. У такому сценарії європейська економіка опиняється в асиметричній позиції: бізнес дотримується норм комплаєнсу, несе витрати, втрачає ринки, тоді як конкуренти з третіх країн отримують доступ до дешевших ресурсів і сірих фінансових схем.

Посилення санкційного контролю для ЄС стає не питанням моралі чи солідарності з Україною, а питанням економічного суверенітету. Йдеться про необхідність жорсткішого нагляду за трейдерами, страховими компаніями, портами, реєстрами суден, фінансовими посередниками та платіжними системами. Без цього санкційна політика ризикує перетворитися на декларацію без примусу. Особливо небезпечною є ситуація, коли санкційний обхід інституціоналізується через міждержавні формати, які формально не перебувають у конфлікті з ЄС, але де-факто працюють на підрив його рішень.

Україна може стати ключовим елементом антисірого режиму в Європі та партнером ЄС у відновленні санкційної дисципліни

Україна у цьому контексті має унікальну позицію. Вона є не лише об’єктом російської агресії, а й державою, яка на практиці стикається з усіма механізмами санкційного обходу. Українські інституції накопичили значний масив даних про тіньові логістичні маршрути, фінансові прокладки, схеми експорту російських ресурсів і роль третіх країн у цих процесах. Цей досвід є критично важливим для ЄС, який часто працює з агрегованими даними та формальними звітами.

Інтеграція України в європейську систему санкційного моніторингу може посилити контроль саме на практичному рівні. Йдеться про спільні аналітичні центри, обмін розвідувально-економічною інформацією, участь України в розробці критеріїв ризику для трейдерів і фінансових інструментів. Україна зацікавлена в тому, щоб сіра економіка не стала новою нормою, оскільки саме вона фінансує російську війну.

Для ЄС партнерство з Україною в цій сфері є раціональним вибором. Україна не має ілюзій щодо природи російської економіки та не сприймає санкції як тимчасовий політичний жест. Для Києва це питання виживання. Саме тому Україна може виступити каталізатором переходу ЄС від формального санкційного режиму до системи активного антисірого контролю, де обходи не толеруються, а системно знищуються.

Якщо Європейський Союз дозволить Росії закріпити альтернативну санкційну екосистему через BRICS, він ризикує втратити не лише вплив на Москву, а й довіру до власних інструментів. У цьому сенсі український досвід і участь є не додатком до європейської політики, а її необхідним елементом у новій реальності глобальної економічної конфронтації.