Чому Італія важлива для військової підтримки України більше, ніж здається

Італія тихо, але потужно підтримує Україну, посилюючи українську ППО, забезпечуючи дипломатичне посередництво та енергетичну стабільність Європи. Про це пише Богдан Попов, експерт Аналітичного центру «Об’єднана Україна», у своїй статті для The Gaze. Ця версія публікації є перекладом українською мовою.

З початку повномасштабної війни Україна звикла асоціювати Італію радше з коливаннями політичної підтримки, неоднозначними заявами її лідерів чи економічними інтересами Риму в торгівлі з Росією. Проте за цими поверхневими враженнями залишалася глибша й значно важливіша реальність: Італія відіграє куди більш помітну роль у військовій підтримці України, ніж здається на перший погляд. І не лише завдяки політичному вектору уряду Джорджії Мелоні, але й через комплексну взаємодію італійського оборонного сектору, дипломатії та енергетичних стратегій із європейськими та американськими партнерами.

Італійська оборонна промисловість наразі є однією із найперспективніших в ЄС

Італія — один із ключових гравців європейського оборонного комплексу, особливо в сегменті протиповітряної оборони та систем управління вогнем. Головним прикладом стала участь Італії у спільному з Францією виробництві зенітно-ракетної системи SAMP/T — єдиного в Європі комплексу, здатного збивати балістичні ракети, який на практиці передається Україні.

Система SAMP/T, поставлена Києву в 2023 році, стала відповіддю Європи на дефіцит засобів ППО середнього і великого радіусу дії, доповнивши можливості Patriot та IRIS-T. Виробництво цієї системи з боку концерну Eurosam показало, що Італія готова не просто виконувати роль постачальника компонентів, а брати на себе стратегічні зобов’язання із забезпечення безпеки України.

Водночас Італійський ОПК — це не лише ППО. Італія спеціалізується на розробці систем бойового управління, інтегрованих сенсорних платформ, радарів і засобів зв’язку, які критично важливі для мережево-центричних воєн, таких як українсько-російський конфлікт. І хоча про ці поставки менше говорять публічно, саме такі технології, у тісній кооперації з союзниками, стали основою для розвитку українських спроможностей у сфері координації вогню, управління артилерією та інтеграції різних родів військ.

Джорджа Мелоні: союзник України з доступом до Трампа

Політика Риму після приходу до влади Джорджі Мелоні здобула двоїсте сприйняття в Україні: з одного боку, Італія чітко підтримала Київ на міжнародній арені, з іншого — Мелоні часто демонструвала прагматичну гнучкість щодо діалогу з тими, хто критикує допомогу Україні. Проте саме Мелоні вдалося закріпити позицію Італії як «містка» між Вашингтоном і європейськими столицями у питанні підтримки України. Її особистий контакт із Дональдом Трампом, особливо після його повернення до Білого дому, став важливим каналом, через який українське питання отримує голос на американському політичному полі.

Італійський прем’єр уникає публічної риторики «яструба», але водночас є серед тих європейських лідерів, хто лобіює довгострокові механізми підтримки України в рамках ЄС і НАТО, включно з оборонними фондами та інструментами координації військової допомоги. Саме завдяки активності Риму питання передачі озброєнь Україні не раз зберігалося в порядку денному Ради ЄС попри опір окремих країн.

Дипломатія стриманості: як Італія просуває підтримку України, обходячи всі червоні лінії

Характерна риса італійської дипломатії — балансування. Рим не прагне відкрито демонструвати роль одного з головних донорів України, але системно працює на утримання загальноєвропейського консенсусу щодо допомоги Києву. При цьому Італія не раз відігравала роль неформального посередника між країнами ЄС, які мали різні позиції щодо обсягів і форматів допомоги Україні, особливо під час обговорень оборонного фонду ЄС та використання прибутків від заморожених російських активів.

Водночас італійська дипломатія не завжди була однозначно проукраїнською. Рим часто виступав за стриманість у питаннях ескалації, особливо коли йшлося про далекобійні засоби ураження. Проте стратегічно Італія ніколи не блокувала ключових рішень НАТО чи ЄС щодо допомоги Україні, а в багатьох випадках — навпаки, виступала посередником для досягнення компромісів. Цей баланс дозволяє італійським дипломатам зберігати канали діалогу як із союзниками, так і з тими, хто схильний до умиротворення Росії, залишаючись при цьому у фарватері підтримки України.

Енергетичний вимір: Італія як стратегічний хаб для американського газу

Окремою лінією, що підсилює важливість Італії для України, є її роль в енергетичній безпеці Європи. Після повномасштабного вторгнення РФ Італія перетворилася на один із ключових терміналів прийому американського ЗПГ, який частково компенсував відмову Європи від російського газу. Порти Ліворно, Равенна, Таранто стали важливими вузлами для перерозподілу енергоресурсів, включаючи поставки в Центральну і Східну Європу. Це не просто економіка — це частина стратегічного комплексу заходів зі стримування Росії, у якому Італія виконує функцію ланки, що забезпечує стійкість енергетичних потоків.

Фактично Рим став важливим партнером США у їхніх зусиллях зі зменшення енергетичної залежності Європи від Москви, що автоматично посилило і трансатлантичну співпрацю в оборонній сфері.

Тиха сила Риму продемонструвала високу ефективність. Іноді більшу, ніж гучні заяви інших лідерів ЄС

Італія не фігурує в топ-заголовках як головний військовий донор України, але її внесок у зміцнення обороноздатності Києва — значно більший, ніж зазвичай вважається. Від протиповітряної оборони до стратегічної дипломатії, від технологічної підтримки до енергетичної безпеки — Італія діє як спокійний, але незамінний елемент загальної системи західної підтримки України.

В умовах змінної міжнародної ситуації і політичних трансформацій у США, саме такі союзники, як Італія — із гнучкою, але системною позицією — стають тими акторами, що можуть гарантувати сталість допомоги Україні у середньостроковій перспективі. За дипломатичною стриманістю Риму стоїть цілком прагматична, але й принципова підтримка боротьби України за свою свободу — підтримка, яка має стратегічне значення для європейської безпеки.