Чому для Заходу вигідніше мати Україну частиною НАТО

Україна має бути частиною НАТО. Це потрібно не лише самій Україні для підтримання власної безпеки, але і самому НАТО через цілу низку причин. Про це пише Петро Олещук, експерт Аналітичного центру «Об’єднана Україна», у своїй статті для The Gaze. Ця версія публікації є перекладом українською мовою.

Питання членства України в НАТО більше не є лише регіональною проблематикою. Воно стало індикатором здатності Заходу протистояти авторитарним викликам, підтримувати стабільність у Європі та зберігати глобальне лідерство. Відмова від чіткого курсу на вступ України до Альянсу означала б не тільки відступ перед агресором, а й втрату стратегічної довіри до всієї євроатлантичної системи безпеки.

Збройна агресія РФ проти України — не “конфлікт за території”, а спроба підірвати всю архітектуру безпеки після холодної війни. Україна з 2014 року, а особливо з 2022-го, виконує роль буфера, що стримує подальше просування російського впливу на Європу. Саме вона зупинила Росію, яка безкарно діяла у Грузії, Сирії, Молдові та інших зонах нестабільності. При цьому, як наголошують у Atlantic Council, продовження політики “відчинених дверей” без конкретних кроків перетворює її на фікцію, що посилює відчуття безкарності у Москви й деморалізує партнерів НАТО у Європі.

Гарантії безпеки для України, що не підкріплені членством у НАТО, були зруйновані вже у 2014 році. Будь-який “гібридний формат” без членства створює зону невизначеності, яка лише заохочує подальшу агресію РФ. Як підкреслює Atlantic Council, лише повноправне членство України забезпечить справжнє стримування і знизить ризики масштабної війни в майбутньому.

Війна в Україні вже стала конфліктом цінностей — між авторитаризмом і демократією. Вступ України до НАТО — це сигнал не лише Кремлю, а й світові: демократії здатні захищати себе і своїх союзників.

Відмова запросити Україну надсилає небезпечний сигнал, що силова зміна кордонів, репресії та воєнні злочини можуть залишитися безкарними. Натомість приєднання Києва до Альянсу стане перемогою глобального правопорядку і збереження міжнародних норм.

Україна є однією з небагатьох країн у світі, що в реальному часі адаптує своє військо до стандартів НАТО в умовах повномасштабної війни. Її досвід включає не лише класичні військові операції, а й інновації у сфері дронів, кібероборони, протидії дезінформації, а також мобілізації суспільства.

На відміну від багатьох країн-членів, які скорочували оборонні бюджети після холодної війни, Україна інвестує у сектор безпеки більше 20% ВВП. Це перетворює її на одного з найбільш мотивованих і підготовлених партнерів Альянсу.

Це також дає сигнал іншим країнам — наприклад, Молдові чи Грузії — що демократичний вибір і партнерство з НАТО мають стратегічну вагу, а не є лише риторикою.

Контроль над Чорним морем є ключовим елементом російської військової доктрини. Його повна мілітаризація — особливо після анексії Криму — загрожує не тільки Україні, але й НАТОвським державам (Румунії, Болгарії, Туреччині). Вступ України докорінно змінює баланс сил у цьому регіоні.

Україна посилить присутність НАТО у південному напрямку, створить умови для безпечного морського сполучення та забезпечить транзит енергоносіїв, особливо у світлі кризи залежності Європи від російського газу.

При цьому, необхідно розуміти, що Україна поза НАТО все одно потребуватиме захисту, оскільки російська загроза нікуди не подінеться. Самостійно тримати паритет з Росією для України буде неможливо, що буде означати необхідність масштабних капіталовкладень з боку західних партнерів в оборонний бюджет України, щоб вона могла бути готовою до будь-яких російських викликів.

Водночас, це означатиме, що всі держави Європи будуть змушені розподіляти ці видатки між собою, навіть не витрачаючи ці кошти на власну обороноздатність. Україна у НАТО обійдеться всім значно «дешевше», адже тоді паритет з Росією повинен мати весь Альянс (разом з Україною).

Більше того, це Україна буде вкладатися у спільну безпеку, витрачаючи необхідний відсоток ВВП на власну оборону. Замість величезних додаткових видатків, Захід одержить можливість для серйозної економії і раціональної витрати коштів.

Членство України в НАТО — це логічне завершення її багаторічного шляху як частини західної цивілізації, але водночас і прагматичне рішення для самого Заходу. Це посилення бойової спроможності Альянсу, стабілізація східного флангу, зміцнення безпеки Чорноморського регіону та демонстрація політичної послідовності. Це рішення, що відповідатиме як стратегічним, так і моральним викликам сучасності.

НАТО потребує України не менше, ніж Україна потребує НАТО.