Чому “Стіна дронів” потрібна НАТО та Україні

Дії Росії підштовхують НАТО до створення "стіни дронів" — інтегрованої мережі протидії БпЛА, яка не може не лише захистити союзників, але й розширити "парасольку" ППО над тилом України. Про це пише Богдан Попов, експерт Аналітичного центру «Об’єднана Україна», у своїй статті для The Gaze. Ця версія публікації є перекладом українською мовою.

Війна зробила повітряний простір Європи єдиним театром, де кордони де-факто перестали бути бар’єрами для безпілотних платформ. Ніхто вже не сумнівається, що російські БпЛА й ракети регулярно «тестують» спроможності НАТО на східному фланзі, а союзникам доводиться переходити від патрулювання до перехоплень. Саме тому ідея «стіни дронів» — логічна відповідь на зміну технологічної війни, у якій дешеві сенсорні сітки, РЕБ і зенітні вогневі засоби в один ланцюг зшивають кордони країн ЄС і НАТО. Проект має політичні й технічні труднощі, але вже обговорюється на рівні Єврокомісії та ключових столиць і просувається Варшавою та Балтією як основа нової прикордонної безпеки.

Дрон став геополітичним фактором, а «стіна дронів» — відповіддю на системний тиск РФ на східному фланзі Європи

Осінь 2025 року стала поворотною: після серій інцидентів на польському та балтійському напрямках НАТО не лише підняло винищувачі, а й заявило про фактичні перехоплення апаратів, що порушували повітряний простір союзників. Офіційні заяви штаб-квартири підтвердили, що оборона активується в реальному бойовому режимі, а не як навчальна демонстрація. Те, про що роками попереджали аналітики, тепер працює в прямому ефірі: «сірі» зони в небі Східної Європи зникають, а будь-який залповий рейд БпЛА змушує ППО НАТО відпрацьовувати сценарії ескалації.

Суто військово-технічно «стіна дронів» — це не суцільна лінія батарей, а інтегрована мережа сенсорів, радарів, РЕБ, оптико-електронних постів і вузлів вогневого ураження, що працюють у спільному інформаційному середовищі. Стратегічна новизна — в об’єднанні національних контурів протидронової оборони від Фінляндії до Польщі, з подальшим включенням Німеччини та Франції, які, попри скепсис до початкових концепцій, уже працюють над ширшим контуром контр-БпЛА для усієї Європи.

Політична архітектура «стіни дронів» формується на рівні ЄС і НАТО, але тяглова сила — східний фланг і Варшава

У Брюсселі ведуться консультації щодо створення спільного європейського ініціативного пакета з контр-БпЛА — від закупівель до стандартизації обміну даними. Політично ідею вже підхопили в Європарламенті, де внесено узгоджений проект резолюції про «єдину відповідь на безпілотні порушення». Водночас Польща вийшла з ініціативою, яка де-юре розв’язує руки її військовим: законопроєкт дозволяє перехоплювати російські цілі над українською територією без окремого мандата НАТО або ЄС — це демонстративний сигнал про готовність брати на себе частину загального повітряного тиску. Для України це критично: покриття з польського, словацького й румунського напрямків кардинально зменшує «мертві зони» у західних областях.

Чому саме «закриття» західних областей України силами ППО НАТО — раціональна ідея

Головний аргумент — географія траєкторій і економіка перехоплення. Більшість далекобійних ударів РФ по енергетиці й логістиці заходять у повітряний простір України з південно-західного, західного або північного напрямків, ковзаючи поблизу кордонів Польщі, Словаччини та Румунії. Це створює для НАТО два неприємні ефекти: ризик падіння уламків або відхилених БпЛА на територію союзників і вимушене постійне тримання на чергуванні винищувальної авіації. Коли ж союзники перехоплюють загрози ближче до кордону (або над своїм повітряним простором на зустрічних курсах), вони одночасно зменшують навантаження на українську ППО в тилових областях і мінімізують ризики для власних громадян. Фактичні перехоплення і підняття чергових сил ППО в Польщі та Румунії протягом вересня–жовтня лише підтвердили, що модель «forward-defense» уже працює — питання лише у формалізації правил і нарощуванні засобів.

Другий аргумент — правовий і політичний. Перехоплення дрона, який порушив повітряний простір Польщі, — це реалізація статті 5 колективної оборони? Ні: поки що йдеться про рутинні оборонні дії в межах суверенітету. Але як тільки польське законодавство дозволяє «перенесення вогню» над українською територією для захисту польського населення від загрози, яка фізично вже зайшла в польський FIR/інформаційний простір, — з’являється юридичний місток для моделі «захист через кордон» без формальної ескалації в бік прямої участі в бойових діях на території України. Це те, що зараз у Варшаві і пропрацьовують, і це відповідає логіці оборони ЄС, яку публічно обговорює Брюссель.

Український досвід — наріжний камінь «стіни дронів»: дані, тактика, РЕБ і навчання для союзників

Ідея «стіни дронів» навмисно «заточена» під найефективніший ресурс Європи у війні — український практичний досвід. Київ відпрацював тисячі годин ураження й відбиття роїв Shahed/«Герань» і FPV-дронів, створив горизонт від дешевого РЕБ до багатошарових «парасольок» над критичною інфраструктурою. Аналітичні центри фіксують еволюцію української наземної ППО — від радянської спадщини до мережево-центричних вузлів, що швидко інтегрують західні комплекси. Саме цей досвід ЄС прагне інституціалізувати в дизайні майбутньої контр-дронової мережі: стандартні навчальні пакети, загальні бібліотеки сигнатур і «відкриті» API для обміну треками й попередженнями.

Індустріальний вимір: без серійного виробництва сенсорів і «дешевих ефекторів» «стіна дронів» залишиться черговою програмою намірів

Головна пастка для Європи — намагатися збивати «дешеве дорогим». Patriot або SAMP/T потрібні, але їхня економіка перехоплення проти дешевого дрона токсична. «Стіна дронів» має спиратися на дешеві кінетичні рішення (30–35-мм програмовані снаряди, ПЗРК, ПАРС), на масові РЕБ-модулі, високочутливі ПЗЗ-камера-пости й «сіткові» радари з цифровими антенними решітками, інтегровані в єдину картину повітряної обстановки ESSI. Європейські виробники вже пропонують необхідні радарні пакети; паралельно Німеччина й партнери докуповують IRIS-T і підсилюють «високий ешелон» Patriot. На практиці це означає, що «стіна» будується як піраміда: низ — «дешеві» сенсори й ефектори, середина — мережа C2 і РЕБ, верх — далекобійні комплекси для складних цілей і «змішаних» залпів.

Захід України як критичний вузол: логістика, енергетика, промисловість подвійного призначення та базування партнерів

Після 2022 року саме західні регіони стали тиловим «хабом» для ремонту, складання, логістики постачань і розміщення критичних енергетичних вузлів, які Москва прагне тримати під постійним вогневим тиском. Якщо НАТО системно «накриває» цей простір із власної території, Україна отримує щонайменше три виграші. Перший — зниження навантаження на власні батареї в глибокому тилу й можливість перекинути їх ближче до фронту. Другий — зменшення потенційних «розльотів» уламків по прикордонних громадах ЄС і, як наслідок, менше політичних «деривативів» для Кремля. Третій — підстрахування критичних ремонтних потужностей і виробництв БпЛА, які не можна зупиняти через тривалі «вікна» після кожної атаки. Такі динаміки прямо відображаються в реакціях польських і румунських військових структур, які регулярно заявляють про підйом ППО і патрулювання у відповідь на російські атаки.

Українська ППО потребує синхронізації зі «стіною дронів»: загальна картина повітряної обстановки та взаємодоповнювані поставки

Важливо не лише те, що Європа ставить нові батареї, але й те, як вони «бачать» українське небо. Синхронізація «треків», оповіщення і маршрутизації цілей між українськими C2 і національними мережами ESSI — це питання збереження хвилин і життів. На практиці мова про єдині «white-list / black-list» сигнатур БпЛА, уніфіковані протоколи передачі даних та чергування каналів оповіщення для критичної інфраструктури по обидва боки кордону. Паралельно нарощення України за рахунок додаткових Patriot та IRIS-T із німецького пакета 2025 року грає в резонанс із західною «парасолькою»: союзники страхують тил, Київ концентрує «дорогі» ефектори на напрямках, де РФ застосовує змішані залпи з балістикою й аеробалістикою. Це — не альтернативні, а взаємодоповнювані стратегії.

Що потрібно зробити вже зараз: інституалізувати «повітряний Шенген» і розмістити вузли ППО НАТО для прикриття західної України

Перший практичний крок — ухвалення у Варшаві, Братиславі та Бухаресті уніфікованих законів, які дозволяють перехоплювати повітряні загрози на зустрічних курсах у прикордонному повітряному просторі України за наявності погоджених протоколів із Києвом. Другий — інтеграція польських, словацьких і румунських сенсорних полів у єдину ситуаційну картину з українськими C2 по визначених каналах обміну. Третій — прискорені закупівлі «дешевих ефекторів» і РЕБ, щоб зняти навантаження з дорогих батарей, залишивши Patriot/SAMP/T на «складні» цілі. Четвертий — запровадження процедур спільних «тригерних» перехоплень, коли атакуюча ройова група БпЛА перекривається кількома країнами одночасно, а хто-саме збив — другорядно. Ці кроки уже підтримуються на рівні політичних дебатів у Брюсселі та відображені в публічних меседжах ЄС і НАТО.

«Стіна дронів» має сенс лише тоді, коли західні області України фактично опиняються під «парасолькою» ППО НАТО

Це не про «втягування» Альянсу у війну, а про цивілізаційний стандарт безпеки на східному фланзі: або ми приймаємо, що архаїчна стратегія РФ експортує ризики на територію ЄС, або формуємо мережеву ППО, яка фізично розташована в країнах НАТО, але функціонально закриває небо до Львова, Луцька, Івано-Франківська і далі на схід. У цій архітектурі Україна — головний постачальник знань, тактик і «бойової телеметрії», без яких жодна «стіна» не працює.

Європейські інституції вже рухаються — проект обговорюється, політична воля в наявності, а перші перехоплення над Польщею довели практичну здійсненність. Залишається скріпити правові процедури, довести індустріальну частину до серії та винести на рівень рутинної практики те, що ще вчора здавалося «сміливою ідеєю». І чим швидше західні області України опиняться фактично під «парасолькою» ППО НАТО, тим меншою буде ціна будь-якої наступної російської авантюри.