Що стоїть за другим так званим перемир'ям Путіна

Справжня стратегія виходу з конфлікту тільки починає розгортатись, але її тон вже задають не в Кремлі. Про це пише Ігор Петренко, експерт Аналітичного центру «Об’єднана Україна», у своїй статті для The Gaze. Ця версія публікації є перекладом українською мовою.

У відповідь на чергову пропозицію Владіміра Путіна про «триденне перемир’я» світова реакція виявилась незвично одностайною – від США до Європи пролунали скептичні й жорсткі оцінки. Заява Кремля, прив’язана до російських свят 9 травня, викликала підозри в маніпулятивності та небажанні йти на справжній мир. Спецпредставник Трампа Кіт Келлог назвав ініціативу абсурдною, а президент Фінляндії Олександр Стубб попередив: у Вашингтона закінчується терпіння. У чому суть маневру Кремля, як реагує Україна і чому Трамп може змінити тональність гри – розбираємося в аналітичному матеріалі.

Перемир’я у святковій обгортці: що насправді задумав Кремль

8 травня 2025 року мало стати початком чергового «перемир’я» у російсько-українській війні. Пропозиція Владіміра Путіна припинити вогонь на три дні – символічно під час святкувань 9 травня в Росії – виглядала не як жест миру, а як черговий політичний трюк. І світ це чудово зрозумів.

Триденне припинення вогню, як і більшість пропозицій Кремля останніх років, є прикладом політичної мімікрії: виглядати миролюбно для міжнародної аудиторії, водночас не поступаючись жодною реальною позицією. Британська розвідка миттєво розклала цей жест по полицях: Росія хоче створити ілюзію конструктивності, щоб обмежити Україну в діях, передусім у далекобійних ударах, і водночас не допустити змін лінії фронту, поки російські війська перегруповуються.

У цьому триденному «мирі» Путіна проглядається класична стратегія, знайома ще з радянських часів: дати мінімум – вимагати максимум. Так свого часу Москва пропонувала «припинення вогню» в Афганістані лише для того, щоб укріпити свої позиції, а потім знову атакувати з новою силою.

Реакція США: абсурдні умови та ставка на довгострокове припинення вогню

Проте світ більше не сприймає такі трюки на віру. Спеціальний представник президента США Кіт Келлог миттєво і жорстко відреагував, назвавши триденне перемир’я «абсурдом». Він чітко окреслив позицію Вашингтона: США зацікавлені у всеосяжному припиненні вогню – на суші, в повітрі, на морі, в інфраструктурі – щонайменше на 30 днів, із можливістю продовження. І тут пролунала важлива теза: з українцями досягнуто розуміння, питання лише в готовності Путіна.

Схожу думку висловила і премʼєр-міністерка Італії Джорджа Мелоні: триденного перемир’я недостатньо, потрібен справедливий і тривалий мир. Європейські лідери, вперше за довгий час, заговорили майже в унісон.

Трамп і Кремль: чому у Вашингтона закінчується терпіння

А що ж Дональд Трамп? Адже Келлог представляє саме його політичну лінію. Тут ситуація цікавіша. За інформацією з інтервʼю президента Фінляндії Александра Стубба для The New York Times, терпіння Трампа щодо Путіна швидко вичерпується. Стубб підкреслив: ми вже бачимо жорсткі заяви щодо Москви, і якщо Кремль не змінить підходу, Сполучені Штати можуть вдатися до більш жорстких заходів. «З президентом Трампом не граються», – наголосив Стубб, і це красномовно окреслює нову атмосферу.

Важливо й те, що Стубб визнав можливість «творчого підходу» до формулювань мирної угоди, зокрема в питанні Криму. Це сигнал, що США і Європа шукатимуть моделі компромісу – однак компромісу не коштом України, а шляхом нюансів у юридичних формулюваннях.

Трамп же після зустрічі із Зеленським у Ватикані ще раз публічно розкритикував Росію за удари по українських містах, поставив під сумнів щирість Путіна у бажанні миру й пригрозив новими санкціями. І вже відкрито заявив: Путін має припинити бойові дії та укласти мирну угоду.

Таким чином, триденне перемир’я Путіна – це не крок до миру, а спроба затримати час, переграти ситуацію на свою користь. Проте ситуація насправді змінюється. Інакше, ніж ще пів року тому, зараз на Путіна тиснуть не лише Україна і Європа, а й Сполучені Штати – причому з позиції все меншої толерантності до затягування війни.

Позиція України: без гарантій миру – жодних пауз для агресора

Україна зустріла пропозицію Путіна про триденне припинення вогню із цілком зрозумілим скепсисом. Київ розуміє, що будь-яка короткочасна пауза без реальних гарантій і міжнародного контролю лише працює на користь агресора. Історичний досвід спроб «перемирʼя» з Росією – від Мінська до численних «режимів тиші» – залишив в українського політичного керівництва чітке розуміння: кожна така пауза без реальних змін на фронті веде тільки до накопичення сил ворогом для нових атак.

Президент Володимир Зеленський у відповідь на ініціативу Кремля заявив прямо: «Ми не дамо ворогу жодного шансу перегрупуватися чи отримати перепочинок під виглядом перемирʼя. Справжній мир не може тривати три дні. Справжній мир – це кінець окупації та виведення російських військ з нашої землі».

У своєму вечірньому зверненні Зеленський також наголосив, що будь-які переговори чи паузи мають базуватися на реальних кроках з боку Росії, а не на маніпулятивних заявах: «Перемир’я, запропоноване агресором, який щодня бомбить наші міста, виглядає як ще одна спроба обдурити світ. Ми повинні пам'ятати: припинення вогню без миру – це пастка».

Таким чином, Україна твердо дала зрозуміти партнерам і світу: не може бути й мови про припинення вогню без реальних гарантій безпеки, відведення російських військ та початку деокупації українських територій. Ні триденні, ні тридцятиденні «перемир'я» самі по собі не можуть бути метою. Лише реальний прогрес у напрямку відновлення справедливості та поваги до міжнародного права здатен стати основою для миру.

Українська позиція сьогодні – це не лише захист власних національних інтересів. Це тест на твердість міжнародного порядку, де право сильного не повинно заміняти права міжнародного. І саме тому підтримка України з боку її союзників залишається критично важливою.

Що буде далі: сценарії розвитку подій і дипломатичні розрахунки

США через Келлога та інші канали все ж почнуть тиснути на Росію. Якщо Кремль не піде на реальні кроки, можна очікувати жорсткіших дій, у тому числі посилення санкцій і нової хвилі дипломатичної ізоляції. Трамп, попри власні інтереси у швидкому досягненні угоди, готовий проявити жорсткість, якщо Путін продовжить тактику затягування. Європейський Союз буде шукати баланс: підтримувати мирний процес, але водночас намагатись захистити свої інтереси в ширшій безпековій архітектурі континенту.

Таким чином, коротке триденне перемирʼя Путіна стало своєрідним лакмусовим папірцем: хто і наскільки серйозно налаштований щодо завершення війни. І поки що виглядає так, що справжня стратегія виходу з конфлікту тільки починає розгортатись, але її тон вже задають не в Кремлі.

Три дні – це мить. Але неправильна реакція на неї могла б коштувати Україні майбутнього. Світ, здається, вперше за тривалий час не клюнув на красиву обгортку без реального змісту.