top of page
  • Фото автораUnited Ukraine

Що стоїть за російсько-білоруськими погрозами Польщі, – Петро Олещук



Обмежені провокації проти Польщі з боку Білорусі можуть тривати досить довго, передбачаючи все нові і нові формати. Про це в матеріалі для The Gaze повідомив експерт Аналітичного центру «Об’єднана Україна» Петро Олещук. Ознайомитись з текстом матеріалу можна нижче.


Від початку повномасштабної російської агресії проти України, Польща – стратегічна для українського опору держава НАТО, яка не лише допомагає у розміщенні українських біженців, але і є ключовим хабом для постачання західної зброї до України. Все це не могло не привернути увагу з боку російської політичної еліти, тому перманентні погрози у бік західного сусіда України стали за півтора року нормою російського політичного дискурсу. У тому числі дійшло і до прямих погроз ядерною зброєю як від екс-президента Дмитра Медвєдєва, так і від наближеного до кремлівських кіл політолога Сергія Караганова, що прямо пропонував «скинути ядерну бомбу на польський Вроцлав».


На тлі цього цікавим є наступний напрямок пропагандистської активності російської сторони по відношенню до Польщі. Мова про постійні заяви, що, мовляв, польська влада планує «захопити Західну Україну». Зокрема, про це говорили не лише представники російських ЗМІ, але і особисто президент Росії Володимир Путін та міністр оборони РФ Сергій Шойгу. Ця тема спливає перманентно, і ніхто серед представників російських політичних кіл не бачить суперечності у тому, що на Польщу треба нападати за допомогою ядерної зброї, бо вона допомагає Україні, і що, водночас, сама Польща планує на Україну напасти теж.


«Вагнер» у Білорусі та нові провокації


Активізація «польського питання» у російському інформаційному просторі співпало з наслідками «заколоту» ПВК «Вагнер», що сколихнув влітку російську політику. За підсумками домовленостей між Путіним та лідером ПВК Євгеном Пригожиним (за посередництва самопроголошеного президента Білорусі Олександра Лукашенка) було оголошено, що «група Вагнера» перебазується до Білорусі, де і буде виконувати свої нові задачі. Офіційно заявлялося, що найманці будуть відповідати за підготовку білоруської армії.


Водночас, під час однієї з зустрічей з Путіним уже після перебазування «вагнерівців», Лукашенко заявив, що останні «просяться» зробити рейд по території Польщі. Зокрема, аби захопити місто Жешув, через яке здійснюється постачання зброї до України.


Фактично, це була погроза для Польщі, яка згодом набула розвитку як у російському, так і у польському інформаційному просторі. Ціллю можливого «рейду» вагнерівців окрім Жешуву називали ще і «Сувалкський коридор» - район польського міста Сувалки, де знаходиться вузький перешийок між територією російської Калінінградської області та Білоруссю.


Все це, очевидно, було інформаційно-психологічною спецоперацією проти Польщі, яка згодом набула подальшого розвитку. Зокрема, під час проведення «навчань» збройних сил Білорусі, білоруський гелікоптер залетів на територію Польщі та зміг безперешкодно повернутися на свою територію. Так само посилилися атаки кордонів ЄС та НАТО з боку Білорусі за участю нелегальних мігрантів.


Ще до початку повномасштабної війни проти України російська та білоруська влади штурмували кордони Польщі та Литви за допомогою нелегалів, яких спеціально привозили з близькосхідних держав. Зараз ця історія розпочинається знову.


Чого хоче російська влада


Звичайно, вся ця ситуація не може не викликати занепокоєння по всьому світу, адже ми маємо справу з «гібридними» атаками держави – члена НАТО з боку держави – союзника РФ. Чи може у даному випадку «гібридний» напад перерости у щось серйозніше, спровокувавши справжню повномасштабну війну між ядерними державами?


Навряд чи цілі російської влади у цьому випадку полягають у тому, щоб втягнутися у війну з НАТО. Чи хтось у світі зараз думає, що НАТО і РФ мають співмірні військові потенціали. Російська армія показала свою реальну силу у війні проти України, і оголошувати за таких умов війну ще і НАТО – самогубство.


Водночас, російська влада не може не турбуватися з приводу того, що НАТО продовжує надавати підтримку Україні. Одна з стратегічних цілей російського керівництва – це якщо не зупинити надання Україні західної зброї, то хоча б суттєво обмежити. І для цього цілком може використовуватися психологічний тиск на НАТО через перманентні погрози окремим членам Альянсу.


Ідея тут може бути така. Спершу погрожуємо Польщі та Литві гіпотетичним «вторгненням» групи «Вагнер». Подібна гібридна агресія може поставити НАТО перед складним вибором. Чи вважати це агресією з боку РФ? Або агресією з боку Білорусі? Чи давати на цю агресію військову відповідь? Чи не призведе така військова відповідь до початку світової війни?


Зрозуміло, що краще уникати таких запитань, що, власне, і намагається російська влада запропонувати НАТО своїми про вокативними діями: зменшуйте підтримку України, аби вам не треба було думати, як захищати Польщу.


Що чекати далі


У самій Польщі до викликів поставилися максимально серйозно і перейшли до нарощування військового угрупування на кордоні з Білоруссю. Очевидно, польська влада вважає, що найкращий варіант – це просто зупинити будь-які провокації на кордоні. У тому числі – і у військовий спосіб, якщо буде така потреба.


Водночас, далеко не обов’язково хтось і справді буде посилати через кордон озброєних «вагнерівців». Спершу потрібно визначити межі можливих провокацій, чим зараз і займається російська та білоруська влада. Поява у повітряному просторі Польщі гелікоптера з Білорусі – один з таких прикладів. Далі може повторитися інцидент з потраплянням до Польщі російських ракет. Так само можуть тривати спроби прорвати кордон за допомогою нелегалів.


Окрім стратегічної задачі – зменшити участь держав НАТО у підтримці України, російська влада постійно переслідує і тактичні цілі. Наприклад, показати слабкість НАТО, неспроможність Альянсу реагувати на виклики. Вся сила Північно-Атлантичного блоку тримається на ідеї, що всі його учасники будуть захищати один одного у випадку війни. Для російської влади важливим є показати умовність цієї готовності, розмити спроможність Альянсу реагувати разом на виклики, для чого потрібні постійні точкові атаки на його членів. Загалом, ситуація виглядає такою, що обмежені провокації проти Польщі з боку Білорусі можуть тривати досить довго, передбачаючи все нові і нові формати. І НАТО з ЄС мають бути до цього готовими.


Джерело: "The Gaze"

9 переглядів0 коментарів

Bình luận


bottom of page