Війна в Ірані – це стрес-тест для української субʼєктності, - Ігор Петренко

Десять днів тому, коли США та Ізраїль ударили по Ірану, в українській експертній спільноті одразу запанікували: все, про нас забудуть, ракети Patriot потечуть на Близький Схід, переговори зупиняться, а Росія потирає руки від нафти по $120. Панікувати було за що. Але, як це часто буває з Україною, катастрофа обернулася вікном можливостей. Про це у своєму матеріалі для сайту "Ми-Україна" повідомив експерт аналітичного центру "Об'єднана Україна" Ігор Петренко. Далі наводимо текст допису.

Операція «Епічна лють» стартувала 28 лютого. Загинув верховний лідер Хаменеї, знищено ключові ядерні обʼєкти в Натанзі та Парчіні. У відповідь Тегеран вдарив по всьому, що міг дістати: Ізраїль, Бахрейн, Кувейт, ОАЕ, Катар, Йорданія, Саудівська Аравія. Понад 500 балістичних ракет і 2000 дронів за перший тиждень. Лише вночі 9 березня від іранських дронів у Бахрейні постраждали 32 людини, включно з двомісячним немовлям. Сьогодні новий верховний лідер – Моджтаба Хаменеї, син покійного. Жорстка лінія Тегерана нікуди не дінеться.

Тепер – Україна. Тут є кілька площин, і вони принципово різні.

Перша – загрози. Вони реальні, і замовчувати їх – дурниця. Війна в Ірані створює гострий дефіцит ракет PAC-3, які є основою протибалістичного захисту як для американських баз у Перській затоці, так і для України. Держсекретар Рубіо визнав, що США виробляють лише 6–7 перехоплювачів на місяць, тоді як Іран здатний випускати понад сотню ракет за той самий термін. За два дні іранської війни країни Перської затоки витратили більше PAC-3, ніж було вироблено за весь 2025-й рік. Зеленський відверто заявив, що Київ готує командирів до можливого скорочення засобів ППО. Переговори щодо припинення вогню з Росією – заморожені. Тристоронній формат Вашингтон-Київ-Москва, який мав відновитися на початку березня в Абу-Дабі, поставлений на паузу. Нафта Brent сьогодні перевищила $119 за барель – і це прямий подарунок Кремлю, який заробляє на кожному доларі зростання.

Друга площина – можливості. І от тут починається найцікавіше.

Сьогодні, 9 березня, Зеленський провів Ставку і оголосив, що Україна отримала 11 запитів від країн-сусідів Ірану, європейських держав та США на безпекову підтримку. Зацікавленість – у досвіді перехоплення дронів, системах РЕБ, тренуванні. Перша група українських фахівців вирушає на Близький Схід уже завтра. А за даними Reuters і Financial Times, Пентагон та Катар ведуть конкретні переговори про закупівлю українських дронів-перехоплювачів.

Арифметика тут красномовна. Одна ракета PAC-3 коштує до $4 мільйонів і здатна збити балістичну ракету. Іранський «Шахед» коштує $30–50 тисяч. Збивати його ракетою за мільйони – це фінансове самогубство, яке країни Перської затоки усвідомили на власному болісному досвіді. Український же перехоплювач P1-SUN від компанії SkyFall коштує близько $2500 і за чотири місяці збив понад 1500 «Шахедів» та тисячу інших БПЛА. У лютому 70% дронів, знищених у Київському регіоні, були знешкоджені саме такими перехоплювачами. Виробничі потужності – до 50 тисяч одиниць на місяць, з яких 5–10 тисяч можна експортувати без шкоди для України.

Зеленський пропонує обмін: Україна дає перехоплювачі дронів і навчає операторів – натомість отримує дефіцитні PAC-3 від арабських монархій. Логіка бездоганна: арабам PAC-3 не рятують від хмар дешевих дронів, Україні не вистачає тих самих PAC-3 для захисту від балістики. Кожен отримує те, чого потребує.

Але головне – не в самих дронах. Головне – в тому, що Україна вперше за час повномасштабної війни стає не лише реципієнтом допомоги, а безпековим провайдером. Країною, до якої телефонують з Ер-Ріяда, Дохи та Вашингтона не з пропозиціями – а з запитами. Це принципово інша позиція на шахівниці.

Washington Post цього тижня вийшов із заголовком, який варто прочитати двічі: «Не готові до іранських дронів, США та партнери шукають допомоги у України». Країна, яка три роки благала про Patriot, тепер продає ноу-хау тим, хто ці Patriot виробляє. Іронія потужніша за будь-який аналітичний текст.

Є й третя площина – геостратегічна. Іран був ключовим партнером Росії у військово-технічній співпраці. Саме іранські «Шахеди» (а точніше – їхні технології) стали основою для масових дронових атак по Україні. Тепер Зеленський прямо заявив: російські деталі виявляють у «Шахедах», що бʼють по сусідах Ірану. Москва та Тегеран підтримують одне одного – але Москва, як і у випадку з Сирією, не поспішає реально рятувати союзника. Путін обмежився «занепокоєнням». Ослаблення чи трансформація Ірану звужує простір для російського впливу, хоча короткостроково нафтові ціни грають на користь Кремля.

Ризики залишаються серйозними. Якщо кампанія США в Ірані затягнеться, увага до України може знизитися критично. Якщо Трамп вирішить зняти санкції з російської нафти, щоб компенсувати вибуття іранських обсягів з ринку – це буде удар у спину. Якщо дефіцит ППО стане хронічним – це конкретна загроза для українських міст.

Але сьогодні Україна грає цю партію тактично грамотно. РНБО та Генштаб рахують кожен перехоплювач, кожен запит оцінюють з точки зору власної оборони. Позиція проста і раціональна: допомагаємо тим, хто допомагає нам. Не безкоштовно – в обмін на конкретні речі. Не в збиток собі – із збереженням обороноздатності.

Війна в Ірані – це стрес-тест для української субʼєктності. І поки що Київ проходить його не як обʼєкт чужих рішень, а як гравець, здатний конвертувати свій бойовий досвід у геополітичну валюту. Три роки війни з Росією дали Україні щось, чого не мають ні Пентагон, ні арабські монархії – реальний, масштабний, щоденний досвід протидії дроновій війні. І зараз за цей досвід вишикувалась черга.

Джерело: "Ми-Україна"