Багато хто з відомих людей просуває відверто проросійські думки в інформаційному просторі. Про це у своїй статті для The Gaze пише Петро Олещук, експерт аналітичного центру "Об'єднана Україна". З текстом статті можна ознайомитися нижче.
Від початку повномасштабного військового вторгнення Росії на територію України у країнах Заходу домінують настрої, спрямовані на підтримку України, що неодноразово фіксувалося відповідними опитуваннями громадської думки. Водночас, існує і чимала кількість людей, до числа яких належать і досить відомі особистості, які просувають відверто проросійські думки в інформаційному просторі.
Було б занадто простим оголосити їх всіх «агентами впливу» Кремля, адже чимала кількість з них досить давно говорить те, що і зараз. Просто зараз вони почали згадувати про Україну. Очевидно, що війна окрім всього іншого виявила і деякі проблеми цивілізованого світу, до числа яких належить і невідповідність позицій багатьох відомих експертів, науковців та просто лідерів думок наявним світовим реаліям.
«Реалізм», «ліві» та «праві» інтелектуали
За понад півтора року повномасштабної війни в Україні низка відомих постатей лише у США дозволяли собі робити вкрай неоднозначні заяви щодо майбутнього України. Наприклад, Джон Міршаймер, професор політології Чиказького університету, котрий є відомим представником «реалізму» у теорії міжнародних відносин, і який раніше покладав вину за нинішню війну на Захід та «розширення НАТО», а не на Кремль, каже, що важко уявити, щоб Україна виграла війну і повернула собі всю втрачену територію, включаючи Крим. «Реалізм» Міршаймера базується на тому, що Росія – більша за Україну, має більше артилерії, а тому неодмінно переможе.
Серед відомих «лівих» інтелектуалів теж є свої «адвокати» російського диктатора Володимира Путіна. Раніше американський лінгвіст та філософ Ноам Чомскі виступив з виправданням російської агресії проти України, натякнувши, що Росії нібито загрожує НАТО. Також Чомскі говорить, що через Україну може початися ядерна війна. Він активно поширює тезу російської пропаганди пре те, що у російському вторгненні в Україну винні НАТО та США, вважає необхідним визнати окупацію Росією Криму та автономію на Донбасі. Але тут варто нагадати, що Чомскі також виправдовував режим Башара Асада в Сирії й відмовився назвати масові вбивства мусульман в 1995 році в Сребрениці (Боснія і Герцеговина) геноцидом. Фактично, він протягом десятиліть використовує будь-який привід, аби на його тлі здійснювати критику США та їхньої зовнішньої політики. Україна – це теж лише черговий привід, аби обвинуватити США в «агресивних планах» та «нападі».
На «правому» фланзі теж можна знайти прихильників виправдання російської агресії. Бен Шапіро — один з найвідоміших консервативних інтелектуалів у США. Спочатку він займав помірковану позицію та звинувачував демократів і Джо Байдена в тому, що їм забракло політичної волі зупинити Росію, проте в цілому підтримував допомогу Україні. Але згодом він написав колонку, в якій заявив, що, можливо, територіальні поступки України Росії — не така погана ідея, щоб уникнути ядерної війни. Нарешті, позиція Шапіро стала такою: основні цілі США в Україні вже досягнуті, фінансову допомогу Україні треба припиняти, бо війна може тривати дуже довго.
Звісно, не можна не згадати і бізнесмена Ілона Маска, котрий тривалий час виступає з надзвичайно критичними заявами щодо підтримки України з боку США, а також, фактично, перетворив власний ресурс «Х» (раніше відомий як Twitter) на основний інструмент поширення російської дезінформації на Заході.
Whitewashing Problems
Не зважаючи на те, що всі описані вище позиції дуже різні, у них можна виокремити певні загальні риси, які їх об’єднують, і які можуть бути основою для помилкових суджень з боку авторитетних дослідників.
По-перше, усі вони явно займаються «підгонкою» власного аналізу під заздалегідь визначені концепції. Якщо для Міршаймера міжнародні відносини – це сфера активних дій лише з боку «великих держав», то він продовжує стояти на цьому, незважаючи на будь-які інші факти, які могли б заперечити його концепцію.
Якщо для «лівого» Чомскі головна проблема – це «імперіалізм США», то він не буде за жодних обставин відступати від визначеної ним заздалегідь тези. Для консерватора Шапіро основне джерело «зла» у США – Демократична партія, відповідно, він буде використовувати будь-які причини для критики головних ідейних опонентів власної політичної позиції.
Коротше кажучи, чимала кількість публічних інтелектуалів залишаються упередженими та ідеологізованими дослідниками у темі України та російської агресії.
По-друге, Україна уже давно стала темою політичної боротьби на Заході, і у першу чергу – у Сполучених Штатах. Рішення про надання допомоги Україні після початку повномасштабної російської агресії ухвалювала адміністрація президента-демократа Джозефа Байдена, і тепер сама ця допомога міцно асоціюється з Демократичною партією. Відповідно, низка республіканців, і серед них на першому місці екс-президент Дональд Трамп, почала критикувати допомогу Україні, розглядаючи це як частину політичної боротьби і критики демократів. Республіканець Маск теж вписується у цю схему. Підтримуючи Трампа, він критикує допомогу для України.
Водночас, починаючи просто з критики допомоги, опоненти Байдена починають шукати «аргументи» для цієї критики, знаходячи їх у численних політичних спекуляціях або пропагандистських повідомленнях, які активно поширює Росія. Так питання допомоги для України стає частиною політичної боротьби у США.
Таким чином, далеко не всі, хто висловлюється з питань російсько-української війни, є неупередженими дослідниками. Навіть з числа дійсно відомих і авторитетних людей. Війна міцно увійшла не лише у життя людей на Заході, але і у місцеву політичну боротьбу а також змагання різноманітних лідерів думок між собою. Відповідно, характер дискусії змінюється у напрямку втрати її змісту та реального інтелектуального наповнення на користь політичній кон’юнктурі. Усе це становить окрему проблему, яку не варто ігнорувати.
Джерело: "The Gaze"
Commentaires