Цікавий варіант для ЄС - створення в Україні східноєвропейського газового хабу. Про це в матеріалі для The Gaze повідомив експерт Аналітичного центру «Об’єднана Україна» Олексій Кущ. З текстом матеріалу можна ознайомитись нижче.
Ситуація на ринку газу ЄС знов залежить від примх погоди: якщо зима буде теплою, європейська енергосистема пройде зимовий опалювальний період як і минулого року без особливих проблем. Але, якщо будуть сильні морози, то наявних резервів може і не вистачити. Оцінка світового ринку природного газу наведена в черговому звіті Міжнародного енергетичного агентства про безпеку глобального ринку газу.
Серед ключових тем випуску – глобальна енергетична криза, яка виникла внаслідок війни РФ проти України та ситуація з природним газом у ЄС.
Огляд дає наступну вступну рамку свого аналізу:
"Вторгнення Росії в Україну у 2022 році спричинило першу по-справжньому глобальну газову кризу, коли ринки природного газу та ЗПГ зіткнулися з перебоями у постачанні та безпрецедентною волатильністю цін. Хоча безпосередні наслідки минулорічного шоку постачання зменшилися в останні місяці, структурні зміни, що виникли у 2022 році, зберігатимуться роками - і їх слід брати до уваги як політикам, так і учасникам ринку.
У цьому контексті архітектура глобальної безпеки газопостачання та гнучкість ринку потребують ретельної переоцінки через дедалі тісніший діалог між відповідальними виробниками та споживачами. Забезпечення надійного постачання ЗПГ, зокрема, вимагатиме від політиків, у тісній координації з приватними гравцями, сприяння розвитку інноваційних комерційних пропозицій, нових механізмів закупівель та нових рамок співпраці".
Битва за газ між ЄС та Азією
Епіцентр «схватки» змістився з контрактів на так званий «трубний газ» на ринок зрідженого природного газу (ЗПГ), який поступає морем та регазифікується у спеціальних газових терміналах. Будівництво яких останніми роками у Європі набуло небувалих масштабів. Це передовсім ЗПГ з Австралії, Катару, Нігерії.
На сьогодні, завдання європейських трейдерів – заповнити газові сховища на 90% і ця задача майже досягнута. У вересні цей показник цілком реально довести до 100%.
У минулі часи, коли європейці активно купували «трубний газ» з РФ, їм було досить сформувати запаси на рівні 95% станом на листопад, завдяки прогнозованим обсягам прокачки. Але зараз, показник імпорту російського трубного газу у ЄС знизився більше ніж на 60%.
Якщо раніше, Росія постачала свій газ у Європу за допомогою широкого набору логістично-транспортних систем, то зараз вони перетворюється на металобрухт. Підрив Північного потоку-2, зупинка Північного потоку-1 – це втрата для росіян майже 110 млрд м куб постачань природного газу у ЄС, передовсім, у Німеччину. Ще раніше, було зупинено газопровід Ямал-Європа через Польшу потужністю 40 млрд м куб на рік.
Станом на зараз, російський газ у ЄС постачається переважно через українську ГТС (до 40 млрд м куб у поточному році) та за допомогою новоствореного турецького газового хабу (Голубий та Турецький потоки). В той же час, Туреччина все більше використовує російський дешевий газ для власних потреб, транзитуючи у ЄС південними гілками газопроводу Tanap відносно дорогий азербайджанський природний газ. Ці поставки зросли на 4%.
Натомість Росія стрімко втрачає ринок газу у Європі – падіння з майже 40% ринку до 9%. Наразі, частка ЗПГ, який постачається на європейський ринок морем, у загальній структурі ринку прямує до 50%. Це призвело до кризи споживання природного газу у ЄС, зокрема у сегменті промисловості (енергетика, хімічна галузь та інші).
Глобальний огляд вказує, що:
"Прогнозується, що у 2023 році попит на газ в Європі ОЕСР в цілому знизиться на 7%. Це значною мірою зумовлено зменшенням спалювання газу в енергетичному секторі на 15% на тлі швидкого розвитку відновлюваних джерел енергії та зниження споживання електроенергії. Очікується, що використання газу в промисловості залишиться близьким до минулорічного рівня, оскільки нижчі ціни на газ дозволять відновити попит у другому півріччі, компенсувавши втрати у першому півріччі.
Враховуючи падіння у поточному році, очікується, що попит у житловому та комерційному секторі впаде на 4% у 2023 році. У 2024 році попит на газ в Європі ОЕСР прогнозує помірне зростання на 1,5%, оскільки очікуване зниження попиту на газ для виробництва електроенергії не буде компенсоване зростанням використання газу в інших секторах. Повернення до середніх температурних умов збільшить попит на газ у житловому та комерційному секторах, тоді як використання газу в промисловості, як очікується, продовжить поступове відновлення, хоча і залишиться значно нижчим за докризовий рівень".
Український фактор
Є, щоправда, цікавий варіант для ЄС - створення в Україні східноєвропейського газового хаба. Функціонування якого буде для ЄС економічно більш доцільним порівняно з існуючими транзитними маршрутами.
Тобто йдеться про передачу всієї ГТС України у довгострокову концесію консорціуму європейських країн (Німеччина, Нідерланди, Франція), який самостійно вирішував би з Газпромом усі питання, пов'язані з купівлею природного газу та його транзитом, причому вже на східних точках входу та вузлах обліку (на кордоні України та РФ).
Для цього вузли обліку газу потрібно перенести із західного кордону України на східний. Газовий хаб, створений за європейськими стандартами, може стати фактором розвитку внутрішнього газовидобутку в Україні. Для цього він повинен мати ряд конкурентних і ринкових переваг: ціни на вхід/вихід, вартість транзиту, наявність газових сховищ, плата за зберігання, гарантій ключових європейських держав та їх системних операторів газового ринку.
На першому етапі це міг бути суто географічний хаб, прив'язаний до українських підземних сховищ газу. На другому – проміжний хаб, який використовується як ціновий бенчмарк, що встановлює внутрішні ціни на газ в регіоні. На третьому - зрілий хаб з диверсифікацією газових портфелів шиперів (учасників) та майданчиком для торгівлі похідними фінансовими інструментами (опціонами та ф'ючерсами на газ).
Хаб - це інвестиційний магніт, який дозволить залучити мільярди доларів у систему внутрішнього газовидобування в Україні. Тобто в перспективі п'яти років Україна могла б вийти на суттєвий профіцит у газовому балансі країни і вже безболісно відмовитися від транзиту російського газу, експортуючи до ЄС надлишки свого ресурсу за допомогою інвестицій у галузь газовидобутку.
Хаб у цьому контексті став би унікальною ринковою "оболонкою", що забезпечує для інвестора можливість:
- Зберігати видобутий газ;
- продати видобутий газ за хабовою, тобто ринковою ціною;
- Експортувати частину видобутого газу;
- користуватись системою ГТС;
- торгувати похідними фінансовими інструментами;
- хеджувати газові портфелі;
- капіталізувати власний бізнес;
- сплачувати прозорі податки;
- перебувати у звичній системі права.
Для цього в рамках хаба в Україні необхідно запровадити спеціальне міжнародне право та спеціальний арбітражний суд. Тобто інвестор отримав би загальноприйняті на Заході правила ринкової гри та захист своїх прав, насамперед – титулів власності. Таким чином, українська ГТС могла б суттєво амортизувати кризу споживання природного газу для європейської економіки.
Джерело: "The Gaze"
Comments