Українське кіно: 9 фільмів, які варто подивитися, щоб зрозуміти дух нації

Від поетичних шедеврів радянської епохи до сміливих сучасних історій — українське кіно відкриває глибокий і чесний погляд на душу стійкої нації. Про це пише Анастасія Степаненко, експерт Аналітичного центру «Об’єднана Україна», у своїй статті для The Gaze. Ця версія публікації є перекладом українською мовою.

Ви коли-небудь замислювалися, чи знімають в Україні хороше кіно? Відкрийте для себе найкращі українські фільми — від класичних шедеврів до потужних сучасних драм, що розкривають ідентичність, історію та незламність країни.

Ці дев’ять ключових фільмів відображають складну історію країни, її багатий культурний код і незламний дух. Якщо ви тільки починаєте знайомство з українським кінематографом або прагнете краще його зрозуміти — цей список стане вашим провідником у світ кіноісторій, що формують і продовжують формувати українську ідентичність.

«Земля», 1930 — реж. Олександр Довженко

Олександра Довженка часто називають одним із батьків радянського кіно. У фільмі «Земля» він створив кінематографічний гімн природі, життю й смерті. Стрічка показує українське село в часи насильницької колективізації, зосереджуючи увагу на глибокому — майже духовному — зв’язку селян із землею. Визнаний за свою поетичну візуальність і філософську глибину, фільм порушує універсальну проблему конфлікту між традицією й модернізацією, залишаючись глибоко вкоріненим в українській аграрній ідентичності.

«Тіні забутих предків», 1965 — реж. Сергій Параджанов

Сергій Параджанов відійшов від соцреалізму й створив візуально новаторський авангардний шедевр. За мотивами повісті українського письменника Михайла Коцюбинського, фільм розповідає трагічну історію кохання в Карпатах. Через сюрреалістичні образи й нелінійний наратив «Тіні» занурюють глядача в гуцульську культуру, фольклор і обряди — це гімн етнографічній спадщині України та мистецький акт спротиву.

«Кіборги», 2017 — реж. Ахтем Сеітаблаєв

Кримськотатарський режисер Ахтем Сеітаблаєв показує в цьому фільмі героїзм сучасної України. Воєнна драма розповідає про «кіборгів» — оборонців Донецького аеропорту 2014–2015 років, які вразили світ своєю стійкістю. Жорсткий, емоційний і сповнений чорного гумору фільм поєднує бойові сцени з тихими роздумами про вірність, ідентичність і самопожертву, показуючи людський вимір війни й волю народу до життя.

«Атлантида», 2019 — реж. Валентин Васянович

Режисер Валентин Васянович створює антиутопічний світ, який тривожно нагадує реальність. Події відбуваються у 2025 році, «через рік після закінчення війни» на Сході України. Знятий довгими статичними кадрами за участі непрофесійних акторів, серед яких — ветерани, фільм досліджує теми травми, екологічної катастрофи й надії на відновлення. «Атлантида» — це тихе, але нищівне кіно про життя під час війни, яке нині звучить особливо актуально.

«Додому», 2019 — реж. Наріман Алієв

Дебютний повнометражний фільм Нарімана Алієва досліджує теми втрати, вигнання та конфлікту поколінь. Стосунки батька й сина, біль утрати й примирення — це глибоко універсальні емоції, знайомі багатьом. Зворушливий і наповнений болем фільм розповідає історію кримських татар – батька й сина, які везуть тіло загиблого на війні старшого сина до рідного Криму, окупованого Росією. Стрічка відкриває маловідому історію кримських татар і стверджує силу пам’яті, землі та ідентичності.

«Мої думки тихі», 2019 — реж. Антоніо Лукіч

Цей фільм став проривом для Антоніо Лукіча й закріпив його як одного з найяскравіших нових голосів українського кіно. Трагікомедія про молодого звукорежисера, якому доручають записати звуки тварин у Західній Україні для канадської відеогри. Його плани емігрувати ускладнюються, коли разом з ним в подорож вирушає й ексцентрична мати. З ніжністю й іронією фільм досліджує родинні стосунки, мілленіальське розчарування й абсурд сучасного життя.

«Стоп-Земля», 2021 — реж. Катерина Горностай

Чесний і емоційний фільм Катерини Горностай звучить в унісон із підлітковими переживаннями по всьому світу. Завдяки непрофесійним акторам і напівдокументальному стилю, «Стоп-Земля» правдиво показує процес дорослішання. Це інтимна драма про перше кохання, пошук себе й тривоги юності. На тлі київських пейзажів фільм говорить про універсальні переживання підлітків, проте залишається глибоко вкоріненим у нашому культурному контексті.

«Люксембург, Люксембург», 2022 — реж. Антоніо Лукіч

У другому повнометражному фільмі Антоніо Лукіча поєднуються абсурдистський гумор і тонке соціальне спостереження. Двоє братів-близнюків — поліцейський і дрібний злочинець — вирушають у Люксембург побачити вмираючого батька. Завдяки харизмі дуету «Курган і Агрегат» стрічка поєднує сатиру й ніжність, досліджуючи сучасну українську маскулінність, сімейні розриви та пошук ідентичності в пострадянській реальності.

«Щедрик», 2023 — реж. Олеся Моргунець-Ісаєнко

«Щедрик» — зворушливе нагадування про ціну людяності в темні часи Другої світової війни й силу надії. Події розгортаються в Станиславові (нині — Івано-Франківськ) під час війни. Три родини — українська, польська й єврейська — живуть в одному будинку та намагаються зберегти людяність посеред зростаючого насильства. Фільм, натхненний реальними подіями, прославляє співжиття культур і силу пам’яті, а обрамлює його мелодія «Щедрика» — колядки, яку весь світ знає як Carol of the Bells.