top of page
  • Фото автораUnited Ukraine

Україна може виграти від інституту множинного громадянства, - Ігор Петренко


Україна може виграти від інституту множинного громадянства, оскільки це може сприяти захисту національних інтересів, зміцненню згуртованості українських громад в країнах, куди українці масово емігрують, а також у поліпшенні стосунків з західними сусідами. Про це в наведеному нижче матеріалі для "Ми - Україна" повідомив Ігор Петренко, доктор політичних наук, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”.


Україна зараз стоїть на порозі значущих змін, які можуть кардинально трансформувати концепцію громадянства у країні. Ініціатива Президента України Володимира Зеленського щодо запровадження інституту множинного громадянства відкриває нові горизонти для українців по всьому світу. Цей крок має особливе значення для українців, які проживають за кордоном, та іноземних добровольців, що воюють на боці України. Поряд з цим є певні нюанси, про які варто памʼятати запроваджуючи подібні новації. Наразі самого тексту законопроекту від Зеленського немає. Тому зосередимось на "матчастині" цього питання.


Що відомо наразі про законопроект?

Із заяв президента можна наразі зробити висновок, що пропоновані зміни дозволять мати громадянство України всім українцям і українкам та їхнім нащадкам із різних країн світу, всім, хто в періоди різних хвиль еміграції вимушено залишив Україну. На думку Зеленського це дозволить зберегти єдність з Україною. Фактично президент говорить про єдність всіх українців, яких у всьому світі налічується понад 60 мільйонів.


Окремим важливим аспектом такої новації має стати можливість усім іноземним добровольцям, які зі зброєю захищають Україну від російського вторгнення, отримати український паспорт. Важливо, що в жодному разі не буде можливим множинне громадянство України у випадках з громадянством росії. Для громадян держави-агресора відповідні українські новації працювати не будуть.


Чи суперечить множинне громадянство Конституції України?

Стаття 4 Конституції України, визначає, що в Україні існує єдине громадянство, а підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом. Щодо норми про "єдине громадянство" дискусії між конституціоналістами тривають дуже давно. І з цього приводу є дві різні думки.


Перша - таке словосполучення передбачає, що громадянин України може мати лише одне національне громадянство, тобто українське і все, громадянства будь-якої іншої держави чи підданство він мати не може.


Друга - слова про "єдине громадянство” означають, що це неможливість мати регіональні громадянства в Україні – наприклад, громадянства Києва, Чернівців, Одеси чи Криму. Наразі в КСУ є подання депутатів (у квітні минулого року КСУ почав його розглядати) щодо трактування цієї норми. Коли буде рішення КСУ сказати складно. Наразі більшість конституціоналістів та правників схиляється до думки про неможливість саме регіональних громадянств.


Поряд з цим чинне законодавство передбачає, що в українців не може бути громадянства інших держав. Тому вочевидь на зміну саме звичайного, а не конституційного законодавства, буде спрямований законопроект Президента. 


А як в інших країнах?

Державна політика й умови громадянства, які включають питання щодо визнання подвійного чи множинного громадянства, суттєво відрізняються у різних державах і не складають єдиної системи. Кожна країна визначає свої критерії, і часто ці критерії конфліктують між собою.


Історичні звичаї, актуальні політичні питання, стан міжнародних відносин, безпекові міркування, та міграційна політика впливають на те, як країни підходять до питань громадянства, роблячи цей процес динамічним і адаптивним.


Наприклад, в деяких країнах, таких як Австрія чи Норвегія, та в більшості країн Азії, включно з Китаєм, Індією, Японією, і Індонезією, при набутті громадянства іншої країни людина автоматично втрачає своє первинне громадянство.


Водночас в США для набуття громадянства необхідно скласти присягу перед спеціальною комісією, але інші країни можуть не вимагати такої процедури. Це може призвести до ситуацій, коли людина вважається громадянином США, але її рідна країна цього не визнає.


Деякі країни, такі як Єгипет і Вірменія, обмежують права громадян з подвійним громадянством, наприклад, вони не можуть бути обрані до парламенту. Іспанія має спеціальні угоди з деякими країнами Латинської Америки щодо подвійного громадянства, дозволяючи своїм громадянам зберегти своє іспанське громадянство навіть після набуття громадянства цих країн.


Також, країни, які дозволяють подвійне громадянство, мають різні мотиви та умови для цього. Наприклад, Аргентина визнає подвійне громадянство тільки з Іспанією та Італією. Велика частина економічно розвинених країн, за винятком таких як Австрія, Нідерланди, Іспанія, Норвегія, Японія та Сингапур, визнають подвійне громадянство. Близько 75-80 країн світу, переважно в Африці та Азії, не визнають подвійного громадянства.


В Європі існує широке різноманіття підходів до подвійного громадянства, зокрема в Італії, Греції та Швейцарії. У Європі одним з мотивів набуття другого громадянства є бажання мінімізувати податки. Французи, бельгійці, скандинави та іспанці часто отримують подвійне громадянство, особливо з Монако та Андоррою.


Україна, враховуючи різноманіття світових практик, має можливість вибирати свій власний шлях у питанні подвійного громадянства, виходячи з міграційних тенденцій, географічного положення та наявності національних меншин. У цій сфері можливі специфічні рішення, виключення та індивідуальний підхід.


"За" і "проти"

Подвійне громадянство часто стає предметом політичних дискусій, оскільки кожна країна має своє бачення цього питання. На тлі глобалізації та зростання міжнародної мобільності, подвійне громадянство відображає зміну у традиційному розумінні державного суверенітету та ставленні до національної ідентичності. Воно сприяє свободі пересування, інвестицій та підприємництва, відображаючи різноманіття та толерантність сучасного світу.

Подвійне громадянство також впливає на виборчі права. Люди, які проживають у країні, але не мають її громадянства, часто обмежені у політичній участі. Подвійне громадянство може забезпечити більш справедливий підхід до виборчих прав, особливо для тих, хто має інтереси в декількох країнах.


Однак, існують і складнощі, зокрема питання лояльності та патріотизму. Подвійне громадянство може сприйматися як зниження патріотизму, оскільки людина належить одночасно до двох різних націй. Це може викликати суперечності, особливо в умовах війни чи політичної напруженості. Також існують практичні ризики, такі як конфлікти щодо військової служби та правових зобов'язань у різних країнах.


У контексті України, питання подвійного громадянства є особливо актуальним у світлі війни з росією та потреби у національній консолідації. Хоча визнання множинного громадянства може забезпечити додаткові юридичні інструменти для контролю над громадянами, що мають громадянство інших країн, існує загроза національній безпеці. З іншого боку, враховуючи глобальні тенденції, подвійне громадянство може стати все більш привабливим і необхідним явищем у майбутньому.


Загалом Україна може виграти від інституту множинного громадянства, оскільки це може сприяти захисту національних інтересів, зміцненню згуртованості українських громад в країнах, куди українці масово емігрують, а також у поліпшенні стосунків з західними сусідами.


Джерело: "Ми - Україна"


22 перегляди0 коментарів
bottom of page