top of page
  • Фото автораUnited Ukraine

Тонка червона лінія, - Дмитро Левусь


Кордон з Японією вибивається з російського міфу про сталість російських кордонів. Про це пише Дмитро Левусь, експерт Аналітичного центру «Об’єднана Україна», у своїй статті для The Gaze. З текстом статті можна ознайомитися нижче.


Кордон Росії з Японією своєрідний. По-перше, він повністю морський, протяжністю трохи менше за 200 кілометрів. По-друге, цей кордон Японією не визнається. Протягом десятиліть Японія вимагає повернення кількох Курильських островів, які, як вона вважає незаконно контролюються РФ. Це - Хабомаї (щоправда це група островів), Кунашир, Шикотан та Ітуруп, площею 5 тисяч кв км. Є ще кілька показових моментів. Для Росії Далекий Схід залишається дійсно віддаленою та геть неосвоєною, можна навіть сказати дикою частиною країни. Ані у часи СРСР, ані зараз Москва неспроможна дати лад цим землям. Відповідно і людям там жити тяжко. Але це не обходить Кремль.


Далекий Схід за звичкою розглядається там скоріше як місце базування Тихоокеанського флоту та плацдарм для погроз у глобальному протистоянні з США. Наявність територіальної суперечки та претензій з боку Японії для російської свідомості є підтвердженням значущості утримуваних росіянами островів. Ця значущість закинутих далеко від, у російському розумінні, центру цивілізації островів, живить російську пиху загарбника, нагадує постійно про те, що у 1945 Росія відібрала ці землі в Японії…

Від Сімодського трактату до Московської декларації

Протягом 17-18 століть і японці, і росіяни освоювали Курильські острови. У 1855 між Росією та Японією було укладено Сімодський трактат, за яким кордон між країнами встановлювався по протоці між островами Ітуруп, який належав Японії та Уруп, що визнавався російським. Сахалін визнавався володінням і Росії, і Японії.


Нинішній японський день північних територій, 7 лютого, встановлено на честь Симодської угоди. Рівно за двадцять років у 1875 році за Петербурзькою угодою Москва віддала Японії усі Курильські острови та отримала повний контроль над Сахаліном. У 1905 після поразки у російсько-японський війні Росія втратила південну частину Сахаліну.


Радянсько-японська війна, як складова частина Другої світової війни, де СРСР воював разом з західними союзниками сприймалася та сприймається у Росії, за великим рахунком, і як реванш за поразку у російсько-японській війні. Саме після неї і був встановлений радянський контроль над південною частиною Сахаліну та Курильськими островами. У 1951 між Японією та союзниками було укладено договір у Сан-Франциско. За ним Японія відмовилася від прав на південну частину Сахаліну та Курили.


Однак, Японія не вважала, що згадані вище чотири острови входять до складу Курильських островів, тому від прав на них і не відмовилася. СРСР же угоди не підписав зовсім. Те, що саме позиція Японії є істинною, підтверджує той факт, що 1956 під час підписання Московської декларації СРСР погодився на повернення Японії двох із чотирьох островів: Хабомаї та Шикотан.


Але у пакеті з поверненням йшло підписання мирної угоди, за якою мав би бути зафіксований нейтральний статус Японії. Це підступна умова. Вона створювала реальну небезпеку для Японії, яка усвідомлювала загрози з боку СРСР та той факт, що це ускладнить відносини з США, з якими якраз формувалися союзницькі відносини аж до американських гарантій безпеки.

Занехаяні трофеї


Хоча росіяни говорять про те, що вони освоювали Курильські острови століттями, фактично усі ці острови є військовим трофеєм СРСР після закінчення закінчення Другої світової війни у 1945. Не лише ті, статус яких як російської території офіційно оспорюється Японією. Те саме стосується Великої та Малої гряд Курильських островів та навіть південної частини острову Сахалін.


Загалом, ситуація є подібною до ситуації з Калінінградською областю у європейській частині РФ, яка теж є трофеєм, отриманим після поразки нацистської Німеччини. Паралелі є очевидними. Так само як і у Калінінградській області (колишній німецькій Східній Прусії), росіяни виселили місцеве населення. Із Східної Прусії виселяли німців, яких відправляли до Німеччини з Сахаліну та Курил - японців. З Південного Сахаліну, зокрема у 1947 було виселено близько 400 тисяч осіб. З Курильських островів 17-20 тисяч.


Подібно тому як разом з німцями із Східної Пруссії були виселені пруські литовці, разом з японцями виїхали айни, корінний народ, що жив там тисячоліттями. Росіяни на Сахаліні та, тим більше на Курильських островах, не змогли налагодити того комфортного життя, яке було у японців.


Місцевість вкрита артефактами японської цивілізації. Ландшафт залишається чужим для росіян. Звісно, на Південному Сахаліні, який японською звався Карафуто є й міста та селища, дороги, розбудовані японцями у 1905-1945 роках, й те, що можна назвати цивільною економікою.


Але Курильські острови, залишаються слабо заселеними. Там практично немає асфальтованих доріг, поганий стільниковий звʼязок та інтернет, проблемна логістика з Сахаліном, де знаходиться обласний центр. Загалом населення усіх цих територій за чисельністю наразі є приблизно таким самим, як за часів, коли ними володіла Японія. На Курилах близько 20 тисяч осіб. Більше того, на Курильських островах після того, як перестав існувати СРСР, відбувається депопуляція. Наприклад, на найближчому до Камчатки острові Шумшу закинуті всі поселення, там не залишилося людей.

Мілітарна курильська лихоманка

Крім згаданого раніше «престижу» володіння островами, керівництво Росії приділяє увагу стратегічному значенню Південних Курил, на які претендує Японія і які відділені від її острова Хоккайдо протокою Радянською або Гойомай-суйдо шириною лише 10 кілометрів.


Росіяни говорять про те, що у разі встановлення Японією контролю над чотирма Курильськими островами, Тихоокеанський флот РФ, головна база та штаб якого знаходяться у Владивостоці не зможе вийти до Тихого океану і буде заблокований у Японському та Охотському морях. Тихоокеанський флот є потужним угрупованням Збройних Сил Росії, у його складі є атомні підводні човни з ядерними ракетами. Тож, це інструмент впливу РФ у Азійсько-Тихоокеанському регіоні і та потуга, за допомогою якої Росія протистоїть США.


Японія ж сприймається у Росії як противник, тим більше, що вона дійсно є союзником США у регіоні. У мізках російських генералів та політичних керівників живе страх, що Японія може провести десантну операцію та захопити ті землі, що вважає своїми. Думка ця підкріплюється тим фактом, що власне для росіян такі дії з повернення «історичних земель, які були несправедливо відібрані» є цілком логічними та легітимними.


Саме так росіяни зробили у 2014 році у Криму, на який не мали ніяких прав, і який самі офіційно визнавали частиною України, не ставлячи під сумнів кордони Росії з Україною. Хоча, не варто думати, що завдання угруповання на Курилах є суто оборонним. Плани десанту на японський острів Хоккайдо з відпрацюванням відповідних навичок не є чимось фантастичним для російських військових. З огляду на це Курильські острови є дуже мілітаризованими. Саме військові, їх родини та обслуга військових частин складають більшість населення. На островах стоять протикорабельні ракети, ударна авіація, ППО.


Основою угруповання є унікальна військова частина: 18-а кулеметно-артилерійська дивізія. Але агресивна війна проти України, яка пішла не за російським планом, дещо змінила військовий баланс навіть на Далекому Сході і безпосередньо на Курилах. Подібно до того як це сталося з російськими спеціальними арктичними частинами, які мали забезпечувати амбіції РФ на Півночі, а натомість згоріли у боях в Україні, контрактники та офіцери з Ітурупу та Кунаширу опинилися на Донеччині.


Українські журналісти зробили кілька інтервʼю з полоненими з цього острова, які доступні на Youtube. У цьому контексті стає очевидним, що в уявному сценарії зіткнення між Силами самооборони Японії та військами РФ на Далекому Сході не є однозначно позитивним для росіян. Хоча залишається чинник російської ядерної зброї.



***


Кордон з Японією вибивається з російського міфу про сталість російських кордонів. У першу чергу, завдяки стійкості та принциповості японської позиції з чітким юридичним обґрунтуванням, що забезпечує її підтримку з боку інших країн, зокрема, США. Слід зазначити, що і КНР тривалий період, поки були напружені відносини з СРСР та РФ висловлював підтримку японським претензіям. Лише у 2023 році Китай заявив про нейтралітет. Це сталося тоді, колиРФ перетворився на молодшого партнера КНР. Однак навряд чи це суттєвий фактор. Важливіше інше, Росія не спромоглася зробити Курили зоною процвітання, зате японці памʼятають про ці землі і води. Це, мабуть, щось та важить, коли сутички з японськими рибалками, що тривають десятиліттями, стають частиною російського прикордонного фольклору.


Джерело: "The Gaze"

19 переглядів0 коментарів

Comments


bottom of page