top of page
  • Фото автораUnited Ukraine

Секрет антисемітизму Путіна, - Петро Олещук



Агресія Росії проти України здійснювалася під абсолютно надуманими, вигаданими приводами, які не мали жодного відношення до реальності. Про це у своїй статті для The Gaze пише Петро Олещук, експерт аналітичного центру "Об'єднана Україна". З текстом статті можна ознайомитися нижче.


Президент Росії Володимир Путін нещодавно відзначився черговою заявою, у якій згадував про «єврейське походження» Президента України Володимира Зеленського. Зокрема, російський лідер заявив, що Захід «поставив на чолі сучасної України етнічного єврея», щоб «прикрити антилюдську сутність» України. Це продовження цілої серії заяв, у яких, з одного боку, згадується «єврейське коріння» українського лідера, а з іншого боку – наголошується на тому, що це не є «перешкодою для нацизму» в Україні. Особливо далеко у цьому зайшов міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров, котрий раніше казав, що існують версії про «єврейське походження Гітлера», чим викликав потужний скандал у всьому світі.


Помітно, що ця тема дуже болюча та гостра для російського керівництва, і причини тут, з одного боку, можуть носити характер певних особистих образ російського диктатора, але так само мають під собою і певні більш глибинні витоки.


«Продуманий план» з анексії України

Ні для кого не є секретом, що від початку війни проти України (і мова не лише про повномасштабне вторгнення 2022 року, але і про початкову агресію 2014 року), Росія активно використовує у власній пропаганді тему «боротьби з нацизмом». Офіційна ціль війни, дотримання якої домагаються у Росії, містить у собі слово «денацифікація». По російським телевізійним каналам щоденно розповідають про «нацизм» в Україні, з яким вони начебто ведуть боротьбу.


Зрозуміло, що все це – не випадковість. Не можна просто так здійснити агресію проти іншої держави, яка є членом ООН, і незалежність якої ти сам раніше неодноразово підтверджував. І те, що ти хочеш відродити імперію з минулого, не може бути достатньою причиною для агресії. Потрібно щось потужніше з точки зору емоційного впливу.


Тема нацизму була обрана досить давно, свідченням чого є численні публікації про «український нацизм», які виходили у Росії ще задовго до початку агресії проти України. Обрання цієї теми було невипадковим, адже вона видавалася привабливою з багатьох причин. По-перше, нацизм у сучасному світі – це щось максимально одіозне та неприйнятне. Затаврувати свого ворога нацистом – значить позбавити його підтримки. По-друге, нацизм у самій Росії теж сприймається як щось максимально негативне. У такому контексті агресію проти України можна подавати як продовження «Великої Вітчизняної війни», культ перемоги у якій створювався усі роки правління Путіна. По-третє, через боротьбу з «абсолютним злом» (нацизмом) можна намагатися обґрунтувати необхідність «відносного зла» (окупації та навіть знищення самостійної та суверенної держави).


План був очевидний. Спершу доводимо, що в Україні «переміг нацизм», а далі домагаємось від світу визнання, що цей нацизм може стримувати лише Росія шляхом повного контролю над Україною. І таким чином закріпити повернення України до складу Росії.


«Єврейська міна» під «бездоганний план».

Російська агресія триває уже скоро 10 років, але інтенсивність цієї агресії постійно змінювалася. Після «гарячої фази» 2014-2015 років настав період відносного затишшя. Весь цей час Росія прагнула забезпечити контроль над Україною шляхом реалізації «Мінських домовленостей», які би означали сторження на території України підконтрольного Росії анклаву на Донбасі з «правом вето» на зовнішню політику. Але з цього нічого не виходило, і Кремль почав готуватися до повномасштабного військового вторгнення, аби «вирішити проблему раз і назавжди».


Але час не стояв на місці, і 2019 року Президентом України обрано Зеленського. Останній мав єврейське походження, і це не було ні для кого секретом. Таким чином, у державі, яка, згідно до офіційної російської пропаганди була «нацистською», главою став єврей. І це не могло не викликати кризи вибудуваних за багато років схем.


Переважна більшість громадян у цивілізованому світі ставляться дуже негативно до «нацизму», але все, що вони знають про нацистів – це те, що останні найбільше у світі ненавидять євреїв. Трагедія Голокосту є найкращим тому підтвердженням. Відповідно, схема про те, що проти України треба воювати, бо «в Україні при владі нацисти» почала розвалюватися.


«Антикризові комунікації» російської пропаганди

Спочатку ці суперечності, очевидно, не надто турбували російське керівництво, адже план агресії проти України 2022 року передбачав захоплення Києва та усієї території держави за лічені дні (у гіршому випадку – тижні). Але коли план «Київ за три дні» зазнав невдачі, проблеми з поясненням «спецоперації з денацифікації України» почали ставати все більш виразними.


Як пояснити у світі, що ти воюєш з «владою нацистів» в Україні, якщо очолює цю владу президент єврейського походження? Мабуть, це неможливо, але щось треба намагатися зробити. Тому офіційні особи Росії намагаються весь цей час довести, що «єврейське походження Зеленського» не впливає на «нацизм України», і роблять це максимально примітивно.


Спочатку Путін розказує, що Зеленський – «ганьба єврейського народу», Лавров, що «Гітлер сам був євреєм», а тепер уже дійшло до цитат російського диктатора про «Захід», який спеціально призначив українським президентом єврея, аби приховати «український нацизм».


Кожне з цих пояснень виглядає дуже дивним, провокує міжнародні скандали та обвинувачення в антисемітизмі керівництва Кремля. Це створює парадоксальну ситуацію: ті, хто хотів використати «боротьбу з нацизмом» як обґрунтування власної агресії, самі стають головними обвинувачуваними у нацизмі серед лідерів сучасного світу.


***

Зрештою, вся ця історія доводить одне: агресія Росії проти України здійснювалася під абсолютно надуманими, вигаданими приводами, які не мали жодного відношення до реальності. І щоб не намагалися вигадати Путін та його пропагандисти, але це лише більше показує абсурд їхніх тез та концепцій. Ні з яким «нацизмом» вони не воюють, а просто ведуть звичайну агресивну завойовницьку війну проти держави-сусіда.


Джерело: "The Gaze"

11 переглядів0 коментарів
bottom of page