top of page
  • Фото автораUnited Ukraine

Російський режим розширює зону нестабільності в Європі і готовий миритись із шаленими людськими втратами

Agenda Pública та Аналітичний центр «Об’єднана Україна» представляють щотижневу серію статей «Фокус Україна», в якій аналізують, як розвиватиметься військовий конфлікт в Україні та політична та економічна ситуація в країні. Автори статей – Ігор Петренко, Дмитро Левусь, Петро Олещук та Олексій Кущ, експерти аналітичного центру «Об’єднана Україна». З перекладом чергового матеріалу серії можна ознайомитись нижче.


Більшу аморальність складно уявити – вбивця, який зображує скорботу за своїми жертвами та продовжує вбивати

Війна в Україні стала тим чинником, що призводить до поширення Росією зони нестабільності у Європі та до глобального конфлікту взагалі. Саме так слід сприймати очевидно провокативні ідеї Кремля з одностороннього перегляду морських кордонів з Фінляндією та Литвою у Балтійському морі, висловлені військовим відомством РФ. До ідей додалися відповідні дії на річковому кордоні Росії з Естонії, де з фарватера Нарви російські прикордонники забрали кілька десятків буйків, що позначали лінію кордону. За даними Пентагону, Росія запустила на навколоземну орбіту протисупутниковий апарат, здатний атакувати американські супутники. При чому цей апарат перебуває на тій самій орбіті, що й урядовий супутник США. Тобто РФ розширює простір конфлікту. З іншого боку, війна спричинила у Росії чистки серед високопоставлених військових. З'явилося повідомлення, що начальника Головного управління зв'язку збройних сил Росії та заступника начальника Генерального штабу Валерія Герасимова генерал-лейтенанта Вадима Шамаріна було заарештовано на два місяці у справі про отримання хабара в особливо великому розмірі. Перед цим в РФ було заарештовано командувача 58-ї загальновійськової армії генерала Івана Попова. Його звинувачують у розкраданні коштів, які загарбники витрачали на будівництво укріплень на тимчасово окупованій території України. Такі арешти можна вважати непрямими втратами армії РФ від дій Сил оборони України.


Сили оборони України зірвали плани російської агресії та захищають Україну. Завдяки їхнім діям втрати РФ перевищили півмільйона одиниць живої сили. Колись на початку цієї великої війни багато експертів вважали, що, межею  втрат у живій силі, після якої Росія жахнеться і перестане воювати, є 100 тисяч осіб. Росія виявилася ще більш звірячим та людожерським утворенням, ніж представляли ці фахівці. Це не означає, що Росія не чутлива до втрат. Це означає, що вони мають бути більшими. А для цього інтенсивнішим має ставати потік допомоги Україні озброєнням західного виробництва. І не повинно бути обмежень щодо його застосування по території Росії. 


Російські війська продовжують тиск на півночі Харківської області. Харків – дуже важливий для України обласний центр. Через наближеність міста до російського кордону росіяни постійно обстрілюють і руйнують його, щоб зробити життя в ньому нестерпним. У Харківській області евакуйовано понад десять тисяч людей. Евакуйовано з районів, які РФ захопила 24 лютого 2022 року, люди там пережили окупацію кілька місяців і розуміють, що принесуть ці так звані «російські визволителі». У Вовчанську на кордоні з РФ росіяни розстрілюють та беруть у заручники мирних мешканців. Так, російські окупанти вбили літню жінку Галину, яка не могла ходити через хворобу ніг. Разом із нею загинула молода людина, яка допомагала вивозити Галину після життя під обстрілами протягом чотирьох днів. Її 70-річний чоловік Олександр, який дивом залишився живим, зумів вийти до позицій українських військ. Росіяни, які розстріляли групу, чудово бачили, що перед ними мирні люди.  Тіло жінки у інвалідному візочку зафіксували українські аеророзвідники. Таких прикладів сотні та тисячі. За цією трагедією Харківська обласна прокуратура здійснює досудове розслідування за фактом порушення законів та звичаїв війни.


Саме у Харкові Росія вчинила свої чергові злочини. 23 травня Росія завдала ракетного удару по друкарні видавництва «Віват» (Фактор-Друк). При цьому загинуло семеро його працівників, з яких п'ятеро жінок, будівлю зруйновано. "Віват" випускає різнопланову чудову літературу українською мовою. Вони мають чудові дитячі книги. Це цілеспрямований удар. Росіяни розбомбили видавництво за тиждень до Книжкового Арсеналу. Головного книжкового ярмарку України, на якому презентуються та продаються книги, спілкуються автори, читачі та видавці, де продається величезна кількість книг. Багато книг для Арсеналу мало бути надруковано там, у Харкові. Росія намагається вбити українське слово. Бомбардуванням знищити український книжковий ринок. В окупації прямо зараз росіяни спалюють українську літературу просто за те, що вона є українською, написана українською мовою. Це одна з перших і системних дій окупантів. Для росіян українська друкарня – стратегічно важлива ціль. Так вони продемонстрували ненависть до всього українського. На це треба зважати західним інтелектуалам, які закликають «помиритися». Та росіяни нічого не доб'ються. Українці за один вечір на підтримку видавництва «Віват» замовили у нього величезну кількість книг та обвалили сайт. А вже 25 травня двома плануючими авіаційними бомбами, ймовірно УМПБ Д-30, російська авіація завдала удару по будівельному гіпермаркету «Епіцентр» у Харкові. Ці авіабомби можуть застосовуватись авіацією з відстані близько 90 кілометрів. В «Епіцентрі», дуже популярній мережі, тим більше у суботній весняний день, коли тривають розпродажі, на той момент могло перебувати близько двохсот людей. Виникла пожежа, над містом висів важкий чорний дим. Відомо про щонайменше 14 загиблих. Поранено 43 особи, з них двоє — у тяжкому стані, одна людина в опіковій реанімації. 13-річну дитину прооперовано. 16 людей вважаються зниклими безвісти. На місці діє оперативний штаб із ліквідації наслідків обстрілу. Працює мобільна лабораторія генетичної експертизи. Рятувальники говорять про те, що можливо для пошуків загиблих доведеться просіювати попіл. Так само росіянами того дня було завдано удару по одному з парків міста, постраждали понад двадцять осіб. Особливо цинічно, що один із добре відомих у світі російських пропагандистів, Сергій Марков написав, що Росія, мовляв, «відчуває жаль по загиблих у супермаркеті будматеріалів харків'янам». Більшу аморальність складно уявити – вбивця, який зображує скорботу за своїми жертвами та продовжує вбивати.


У ніч перед 26 травня Росія використала стратегічну авіацію та безпілотники-камікадзе для удару по Україні. Цілями удару були в основному об'єкти на Заході України. Внаслідок дій протиповітряної оборони України було збито всі 31 «Шахед», запущені з тимчасово окупованого Криму, а також Азовського узбережжя РФ та всі 12 крилатих ракет Х-101/Х-555, запущені з літаків Ту-95МС з повітряного простору в Саратовській області РФ. Не вдалося збити дві ракети Х-47М2 "Кинжал", запущених з літаків Міг-31К з повітряного простору над Тамбовською областю. Вранці було завдано удару ще одним «Кинджалом». Це говорить про те, що є необхідність посилення ППО України засобами, здатними збивати балістичні ракети на кшталт «Кинджала», як, наприклад, останні модифікації системи «Патріот», про що постійно говорить Україна. Крім того, критично важливою є і можливість завдання ударів західними озброєннями по території Росії. Але країни, що передають своє озброєння, повинні дати згоду на це і усвідомити, що це не призведе до ескалації у війні або, тим більше, до їх прямого конфлікту з Росією. В інтервʼю агентству «Рейтер» Президент України Володимир Зеленський говорив про те, що немає жодної загрози в тому, щоб НАТО, країни, що входять до складу Альянсу, допомагали збивати російські ракети над територією України, подібно до того, як це було у разі іранської атаки на Ізраїль. Російські ракети вже залітали до Польщі. Немає жодної гарантії, що в наступну атаку вони не будуть спрямовані на її територію. Російські ракети спрямовані на знищення газосховищ на Заході України, а в них зберігається не лише український газ, а й газ партнерів, ця інфраструктура потрібна Європі. І її потрібно захищати. Якщо немає можливості сприяти за допомогою зенітно-ракетних комплексів, то Україна готова до того, що літаки країн НАТО, піднявшись з аеродромів у Польщі, збиватимуть російські ракети в повітрі над заходом України. Україна розуміє, що ці ракети будуть падати і готова підписати угоду про те, що не має претензій до наслідків відбиття удару.


РФ намагається змусити МАГАТЕ та світову спільноту змиритися з фактом окупації Запорізької атомної електростанції та погодитися з тим, щоб «Росатом» розпочав її повноцінну експлуатацію. Росія, мовляв, будує насосну станцію, щоб подавати воду в ставок-охолоджувач і це, мовляв, дозволить запустити реактори. Всі дії РФ спрямовані на те, щоб показати, що вона виконує всі необхідні вимоги і ніякої загрози немає. Але при цьому російські військові, які охороняють об'єкт, публікують свої фотографії, на яких вони перебувають зі зброєю на вогневих позиціях на дахах реакторних відділень і всередині реакторного відділення, що є грубим порушенням. До речі, Місія МАГАТЕ не може контролювати ці приміщення, їх просто не пускають туди окупанти. Ось таке воно «дотримання ядерної та радіаційної безпеки» Росією. Дивно, що багато західних фахівців більше стурбовані ризиками застосування Росією тактичної ядерної зброї, ніж ризиками аварії на ЗАЕС із величезними радіаційними наслідками не лише для України, а й для суміжних держав в умовах варварської поведінки агресора на ядерно-небезпечному об'єкті.      


Україна здійснює удари по важливих російських об’єктах. Увечері у четвер 23 травня у тимчасово окупованому Криму лунали численні вибухи. Під ударом українських ракет опинилися Сімферопольський район та Алушта на південному березі. Метою атаки під Алуштою стала одна з військових частин РФ у регіоні – важливий вузол зв'язку та управління у селі Сонячногірське. Партизани з руху «АТЕШ» заявляють про значні пошкодження обладнання та втрати росіян в особовому складі. Була пожежа у військовій частині ФСБ у селищі Семидвір'я, вибухи в районі військового аеродрому Бельбек. На Донеччині 5 ракет ATACMS вдарили по аеродрому Моспіно. Там знищено 3 пускові установки ЗРК С-400, пункт управління та РЛС. Є відео цього удару. Ціна С-400 може сягати 1 мільярда доларів, РФ прагне продавати їх за кордон. Наразі конкурентоспроможність С-400 впала. Поблизу Армавіра дронами були пошкоджені антени РЛС "Воронеж-ДМ", що входить до глобальної системи попередження РФ про ракетний напад з дальністю виявлення цілі до 6 тисяч кілометрів. Напередодні ударні дрони були помічені в Татарстані, Казані та Нижньокамську, де розташовано низку стратегічно важливих підприємств, продукція яких використовується у військовій галузі. Припиняли роботу аеропорти Татарстану. Вночі 26 травня у тимчасово окупованому Криму лунали вибухи у районі Євпаторії. Успішного удару було завдано по командно-вимірювальному комплексу, або Центру далекого космічного зв'язку повітряно-космічних сил РФ. Він забезпечує управління орбітальним угрупуванням космічних апаратів Росії, зокрема системи ГЛОНАСС. Відомо про те, що удар завдано по так званому «першому майданчику» комплексу в районі села Вітіне. У грудні було уражено «третій майданчик» цього обʼєкту. Крім того, уражалися військові об'єкти в Білгороді, тиловій базі наступу російських військ на Харків, там працювала російська ППО, чиї ракети, що падають, створюють пожежі і вбивають самих росіян. На початку тижня було завдано ракетного удару по будівлі так званої Академії внутрішніх справ «луганської народної республіки» в тимчасово окупованому Луганську, де розташовувався високий штаб окупантів. Відомо про 13 знищених та 26 поранених окупантів.


Для того, щоб перемогти Росію, Україна використовує не тільки військові засоби, а й політичні важелі. Росія – штучна країна, створена з територій різних народів, насильно приєднаних до неї. Москва пригнічує їх, обдурює, асимілює, залучає до своїх злочинів, оскільки залучає до війни проти України, де представники всіх цих народів гинуть. Україна знає, що таке бути під владою Росії. Тому Україна підтримуємо національно-визвольні рухи у Росії. 17 травня у Києві пройшла міжнародна конференція з прав поневолених народів РФ, організована Тимчасовою спеціальною комісією Верховної Ради. А 23 травня у Львові пройшов Форум російської опозиції на підтримку України за участю понад 40 представників провідних антипутінських утворень. Починають з'являтися росіяни, які прагнуть поразки путінізму. Саме такі люди зібралися у Львові. Зокрема, на форумі були російські добровольці, які давно воюють пліч-о-пліч із захисниками України. Україна зацікавлена в тому, щоб Росія після своєї поразки більше не становила військової загрози для України, країн-сусідів та всього світу. Тому ми й підтримуємо сили, які готові взяти на себе відповідальність за це. Ми думаємо про те, які країни можуть виникнути на територіях на схід від українського кордону.


Політизація питання обміну полонених: новий фронт інформаційної війни

Питання звільнення українських полонених залишається одним з найбільш гострих для суспільства. Чимало українських військовослужбовців знаходяться у полоні вже понад два роки. Зокрема, мова про захисників «Азовсталі». Весь цей час рідні військовополонених чекають на їх звільнення.

При цьому, сам процес обміну полонених йде дуже повільно, а останнім часом – взагалі загальмувався через позицію російської сторони, яка, очевидно, просто не зацікавлена у звільненні власних військовослужбовців.


Нещодавно російська пропагандистка М. Симоньян обвинуватила Україну, що вона, мовляв, відмовляється звільняти власних громадян, що є перекручуванням фактів та спробою поширити неправдиву версію подій. Росіяни блокують обміни полонених, але, одночасно, поширюють інформацію, що їх блокує Україна.


Розрахунок росіян простий. На відміну від Росії, в Україні до власних полонених ставляться дуже серйозно. Якщо російське суспільство просто закриває очі на власних полонених, то для українців перебування власних військовослужбовців у полоні – дуже болюче питання.


Відповідно, росіяни блокують обміни і одночасно запускають інформацію, що все блокують українці. У такий спосіб вони прагнуть впливати на рідних військовополонених, мотивувати їх до акцій протесту та суспільного невдоволення.


Цинізм росіян полягає у тому, що вони прагнуть використовувати будь-яку зачіпку для ведення інформаційної війни проти України. Починаючи від прямого тероризму у вигляді обстрілів міст, жилих кварталів, знищення електростанцій, аби цивільні громадяни лишалися без електроенергії, і завершуючи спекуляціями довкола військовополонених та заручників.


Питання звільнення полонених буде одним з ключових питань Саміту миру у Швейцарії, що має відбутися у червні. Крім того, залишається гострою проблема цивільних заручників, викрадених українських дітей, за що російський диктатор В. Путін уже одержав ордер на арешт від міжнародного суду.


А поки що питання залишається складним і важким для вирішення.


Як санкції видозмінюють економіку РФ?

У 2023 році Росія суттєво видозмінила структуру своєї міжнародної торгівлі. Загальний зовнішній товарообіг становив 710 млрд дол. Це 39% ВВП. У 2013-му році, до введення санкцій, зовнішній товарообіг РФ складав 841 млрд дол. Але у відносному значенні (ставлення товарообігу до ВВП) показники практично не змінилися: як було 37%, так і залишилося – за рахунок зниження номінального ВВП у доларовому еквіваленті.


Насправді, показник у 37% говорить про те, що залежність РФ від зовнішніх ринків значна, але не критична, як закладається у діючі санкційні моделі і в очікування щодо їх застосування.


Для порівняння: в Україні у 2021 році міжнародний товарообіг становив 141 млрд дол або 70% ВВП. Зважаючи на ці параметри, в Україні тоді була маленька, відкрита економіка.


Таким чином, за десять років санкцій Росія втратила 131 млрд доларів зовнішнього товарообігу або 15,6% у річному обчисленні. Але її поки що не можна назвати закритою економікою.


Закрита економіка – економіка, яка не використовує національні абсолютні та відносні торговельні переваги міжнародної торгівлі. Така економіка не бере участь у глобальних технологічних ланцюжках додаткової вартості та орієнтується на внутрішній, циклічний обіг капіталу, номінований у національній валюті.


У ХХІ столітті до умовно закритих економік відносили держави з міжнародним торговим оборотом на рівні 27% і менше. Тобто РФ потрібно для цього статусу скоротити цей показник на 10 п.п.


Судячи із зміни структури зовнішніх торгових партнерів, РФ поки не йде шляхом автаркії, як Іран, а лише кардинально змінює вектор торгової взаємодії.


П'ятірка основних торгових партнерів тепер виглядає для Росії наступним чином (обсяг товарообігу в 2023 році в млрд дол):


-                     Китай – 240 млрд дол.

-                     Індія – 65 млрд дол (зріст у 1,8 разів).

-                     Туреччина – 57 млрд дол.

-                     Білорусь – 55 млрд дол.

-                     Казахстан – 26 млрд дол.


На цю п'ятірку припадає 443 млрд доларів товарообігу з 710 млрд або 62%.


За структурою торгівлі РФ замість ЄС орієнтується на Азію та її зростаючі економіки, які потребують енергоресурсів. До десятки країн товарообігу РФ також входять Південна Корея, Німеччина, ОАЕ, Бразилія, Нідерланди. Наприклад, обсяг торгівлі з Німеччиною становив 12 млрд дол.


У загальній структурі 51% торгівлі РФ припало на країни Азії, 23% – на Європу, 11% – на країни Близького Сходу, 8% – на країни СНД, 4% – на країни Америки, 3% – на країни Африки.


Насправді, зараз сталося лише те, що й так би стало реальністю до 2050 року, коли ЄС планував перейти до вуглецево-нейтрального статусу, скоротивши, наприклад, імпорт природного газу до 40 млрд м куб. на рік.


Тобто навіть без війни РФ частково втратила б європейський ринок збуту для свого енергетичного експорту (вугілля, нафта, газ), просто це сталося б через 10-15 років із повною втратою цього напрямку збуту енергоносіїв у 2050-му році.


Переорієнтація на Азію дасть РФ ще 20-30 років плюс для отримання доходів від вуглецевого експорту: Азія запізнюється з метою вуглецевої нейтральності на 20-30 років порівняно з ЄС (а можливо і більше). Крім того, Азія в найближчий час буде потужно зростати, а отже нарощуватиме споживання енергії і цей показник буде лише зростати у середньостроковій перспективі.


Екстраполюючи попередні на це 10 років санкцій, можна оцінити такий геополітичний маневр РФ приблизно у втраті 2,5 трлн дол, що більше її річного ВВП.


У якісних показниках це означає втрату приблизно 5% ВВП на рік. Але чому тоді економіка РФ зростає (у першому кварталі 2024 +4,2% з урахуванням сезонності)?


Дане явище пояснюється зростанням не нафтогазового комплексу та появою нових драйверів зростання у вигляді низки сегментів внутрішньої економіки, наприклад, іпотеки.


Несировинний сектор дає десь +7-8% ВВП у структурній трансформації валового доходу Росії.


У результаті з урахуванням падіння сировинного комплексу економіка РФ отримує сальдово (зростання несировинного сектора мінус падіння сировинного сектора) приблизно на +2-3% до традиційних (базових для її типу економіки) темпів зростання на 2-2,5% щорічно.


Питання, наскільки довговічним є цей драйв?


По суті, це факторне, кон'юнктурне зростання за рахунок імпортозаміщення, ВПК та іпотеки, які спираються на бум попиту, інвестицій та держзамовлень.


Це питання поки що немає однозначної відповіді.


Щодо міжнародної торгівлі, на сьогоднішній день Росію можна віднести до великих і відносно відкритих економік.


Поки що РФ не перейшла в стадію автаркії, оскільки це могло б негативно позначитися на її темпах зростання: доти є можливість продавати газ, вугілля, нафту, зерно, уран, алмази та метали, РФ це робитиме. Намагаючись максимально розвинути за цей період свій несировинний сектор економіки.


Нинішня модель санкцій цьому, хоч як це не дивно, навіть сприяє, адже прискорює трансформацію економіки у бік внутрішніх, несировинних секторів, які мають досить високу резистентність до зовнішніх впливів і орієнтуються більше на ендогенні чинники.


До 2050 року Росія спробує зберегти глобальну інтеграцію у світову економіку, переорієнтуючи її із заходу на південь та схід.


А з 2050 року, а може й раніше, світову економіку може чекати поділ на 5-6 глобальних кластерів розвитку і певна криза глобальних механізмів розвитку, щось на кшталт "Епохи воюючих кластерів", коли певні правила будуть виконуватись лише у межах окремих кластерів і ці внутрішньокластерні  «моральні кодекси» можуть суттєво відрізнятись від сталого світу міжнародного права. Останнє може зміститись лише у систему «міжкластерної» взаємодії та співробітництва.


Також слід очікувати на фрагментацію світової економіки на конкуруючі геополітичні кластери та протокластери з переходом у стадію дефрагментації, тобто зборки у новий пазл світової економіки, а саме: оптимізація світової економічної системи з відбраковуванням зайвих «файлів-країн».


Втім, дата 2050 не означає, що зазначені процеси включаються дискретно, методом "рубильника". Наприклад, прелюдією Першої світової війни була низка війн, у тому числі Російсько-японська 1905 року. Багато елементів цих процесів вже відбуваються у світі. Крім того, і дата 2050 умовна, це може бути і 2040 або інша дата в періоді 2024-2050.


В цьому контексті Україні разом із західними союзниками слід шукати нові моделі санкційної політики, наприклад, окремий податок на «російський енергетичний слід» по аналогії із запланованим екологічним податком на «вуглецевий слід». Якщо Азія не може відмовитись від російських нафти та природного газу, то необхідно створити податковий механізм сплати за їх використання.


Джерело: "Agenda Pública"

30 переглядів0 коментарів

Comments


bottom of page