top of page
  • Фото автораUnited Ukraine

Кордон по серцю тюркського миру, - Дмитро Левусь


"Кордон Ідель-Уральської конфедерації та Республіки Казахстан" стає кошмаром російського імперського шовініста. Про це пише Дмитро Левусь, експерт аналітичного центру «Об’єднана Україна», у своїй статті для The Gaze. З текстом статті можна ознайомитися нижче.


Тези про «сталість російського кордону, його споконвічність та природність» є необгрунтованим міфом не лише для європейських меж Російської Федерації. Російсько-казахстанський кордон, наприклад, також має абсолютно штучний характер. Це зрозуміло, адже саме Росія розширювалася загарбаннями та просуванням російського населення на схід.


Природно, що у Казахстану, який став незалежним після руйнування СРСР можуть бути питання щодо відповідності кордонів історичним. Та це не головне. Російсько-казахстанський кордон є свідченням інших речей. По-перше, волюнтаризму більшовицької Москви. Вона паразитувала на національному питанні та запроваджувала «коренізацію» та, водночас, не давала посилитися національним рухам і обмежувала території створених нею ж «червоних» національних утворень. По-друге, чудового розуміння Москвою використання кордонів як зброї.


Розділені більшовиками казахи

В умовах закінчення так званої Громадянської війни російські більшовики-комуністи дійшли висновку, що якщо вони хочуть зберегти імперію, їм доведеться дещо послабити національне пригнічення відносно неросіян. Саме тому російським більшовикам довелося погоджуватися на створення Радянського Союзу, який складався з ніби рівноправних республік.


У складі радянської Росії більшовики пішли на створення низки автономій. У такий спосіб Росія зімітувала національне державне будівництво у багатьох народів та перехопила у національної інтелігенції лідерство, частково зробила її своєю союзницею. Наприклад у 1920 році так була створена Киргизька Автономна Радянська Соціалістична Республіка зі столицею у місті Оренбург.


У 1925 Оренбурзьку губернію комуністи просто виключили із складу цієї автономії, вона стала простою російською провінцією, а Киргизька АРСР стала називатися Казахською. У 1932-1933 комуністи для упокорення казахів улаштували там геноцид-голодомор.


Казахи, більшість з яких були кочівниками та напівкочівниками, були позбавлені свого образу життя, основи свого існування - худоби, та взяті під контроль. Унаслідок спланованого голоду загинуло до чверті казахів. У 1936 році Москва підняла статус Казахської автономії до рівня Союзної республіки у складі СРСР.


У 1991 році Казахстан став незалежним. Але слід зазначити, що ось таке довільне проведення кордонів під час створення автономії та виключення із її складу Оренбурга з губернією призвів до того, що значна частина населених казахами територій, де вони є автохтонами, залишилася у складі сучасної РФ.


Навіть зараз, після десятиліть асиміляції та відсутності освіти казахською мовою у Оренбурзькій області РФ мешкає більше 100 тисяч казахів. У Астраханській, де існувала така казахська держава 19 століття як Букеєвська Орда мешкає 150 тисяч казахів. Ця історія є дещо подібною з тим, як російські комуністи відібрали у підвладної їм України Таганрог та проігнорували питання Слобожанщини та Стародбущини.


Показово, що навіть до початку повномасштабної російської військової агресії проти України, Казахстан ставав обʼєктом претензій з боку РФ. Тези про те, що Росія подарувала Казахстану «російські землі» або взагалі «створила Казахстан» лунають регулярно. І це роблять не якісь політичні маргинали чи журналісти другорядних видань. Це видає Дмітрій Мєдвєдєв, президент РФ у 2008-2012 роках, наразі заступник голови Ради безпеки РФ…


«Кувандицький коридор» - дьявольский план Москви

При цьому російсько-казахстанський кордон є штучним не лише з позиції історичної справедливості. І не тому, що він, подібно до інших кордонів республік та автономій СРСР, був сформований внаслідок вимушеного творення більшовиками територій, які мали стати імітацією справжніх національних держав. Щоб вони не пішли у самостійне плавання за Фінляндією, Польщею та Балтією.


До всього цього, кордон Росії з Казахстаном свідомо проведений дуже хитро. Є такий «Кувандицький коридор» (іноді його називають «Оренбурзьким коридором»). Так називають два райони Оренбурзької області, Кувандицький та Гайський, які відокремлюють Казахстан від Башкортостану, автономії що перебуває у складі Росії.


Башкорти, як і казахи, тюрки та мусульмани. До приходу Росії вони жили поруч, їх державні утворення та кочівʼя межували. Російське панування змінило етнічний склад Південного Уралу та Передуралля. Імперія там масово розселяла росіян та інші народи, що йшли з заходу. Тим не менш, загальнотюркський масив був реальністю на початку двадцятого століття.


В 1917 башкорти створили військо, парламент та уряд, воювали проти більшовиків. Рух білогвардійців, на чолі з адмиралом Колчаком, вважав їх сепаратистами. Зате більшовики були готові грати в автономію та державність з усіма, хто міг допомогти їм перемогти. Башкортський рух уклав угоду з більшовиками. Червоні росіяни визнали автономію Башкортостану.


Подальша історія автономії відбувалася у рамках РРФСР та РФ. «Кувандицький коридор» шириною близько лише 50 кілометрів. Він виник 1925, коли Оренбурзьку губернію вилучили із складу Киргизької АРСР. Казахстан, після того як його статус було піднято до рівня союзної республіки отримав, суто теоретичне, хоча і юридично закріплене у радянській конституції, право на вихід з СРСР.


Башкортостан, який залишився автономією у Росії, такого права не мав. Взагалі у СРСР йшлося про те, що союзна республіка не повинна мати кордон з зовнішнім світом. У нинішніх реаліях зрозуміло, що «Кувандицький коридор» був сконструйований спеціально, аби розірвати територіальну цілісність тюркських народів.


Ба більше, Башкортостан є однією із шести національних республік Ідель-Уралу, які мають спільні кордони та являють собою єдиний історико-географічний регіон Росії. До нього, крім Башкортостану входять Мордовія, Марій Ел, Татарстан, Чувашія та Удмуртія.


Зараз, задля боротьби за самостійність та проти політики Москви, спрямованої на асиміляцію корінних народів РФ, актуальним стає обʼєднання зусиль активістів народів цих регіонів. Дії окремо, у регіонах, які лежать у «серці» Росії приречені на поразку. Тому існує координація зусиль, ідеї створення конфедерації Ідель-Уралу.


Але проблема відсутності кородону, який дозволяв би контактувати зі світом, піднімає актуальність питання «Кувандицького коридору». Великоросійські шовіністи не приховують своєї радості, що «Коридор» став «запобіжником від сепаратизму». І навпаки, кілька років тому активісти башкирського руху перед главою Башкортостану Радієм Хабіровим піднімали питання перегляду належності Кувандика та Гая. Мабуть не треба казати, що у сучасній Росії, керівники регіонів є відданими Москві. Питання залишилося без відповіді. Хоча у цьому районі є достатньо чисельне башкирське, татарське та казахське населення.


….

«Кувандицький коридор» був спеціально створений як частина плану Москви з послаблення національних рухів. Однак агресія РФ проти України та постійні претензії Москви до Казахстану створюють нову реальність. «Кордон конфедерації Ідель-Урал та Республіки Казахстан» - стає нічним жахом російського імперського шовініста.



Джерело: "The Gaze"

36 переглядів0 коментарів

留言


bottom of page