Балтійське море стає простором тиску на тіньовий флот Росії. Систематичний контроль здатен зробити те, на що не наважиться блокада

Естонський військовий корабель пливе Балтійським морем. Фото: ap.org

Замість ризикованої військової блокади Захід може перетворити Балтійське море на зону системного юридичного та екологічного тиску на «тіньовий флот» Росії. Про це пише Антон Кучухідзе, експерт Аналітичного центру «Об’єднана Україна», у своїй статті для The Gaze. Ця версія публікації є перекладом українською мовою.

Санкції мали позбавити Росію змоги експортувати нафту, але Москва збудувала обхідний шлях, розгалужену мережу старих танкерів, відому як тіньовий флот, що возить сиру нафту світом, приховуючи власника, страховку, а часом і саму назву судна. Ніде ця система не помітна так, як у Балтійському морі, звідки до половини сирої нафти з російських портів на початку 2026 року вивозили саме підсанкційні судна.

Офіційні перевезення через державну компанію стали нерентабельними ще торік, тож частка тіньових суден лише зросла, а експорт через регіон піднявся до рекордних обсягів. І саме Балтика може стати простором, де Захід перетворить розрізнені санкції на систематичний тиск.

Тіньовий флот перетворився на гібридну загрозу, а не лише схему обходу санкцій

Масштаб флоту величезний. За оцінками, він налічує понад тисячу двісті суден, що ходять під чужими прапорами й нерідко з сумнівною страховкою, і на нього припадає від шістдесяти до вісімдесяти відсотків усього російського нафтового експорту.

У Балтійському морі наприкінці лютого 2026 року приблизно кожен третій танкер пред'являв страхові сертифікати від підсанкційних російських або пов'язаних з Росією страховиків. Москва до того ж почала активніше реєструвати танкери під власним прапором, готуючись оглянути й перереєструвати десятки суден, попри те що сам російський морський регістр перебуває під санкціями.

Проблема давно вийшла за межі економіки. Профільні дослідники пов'язують тіньовий флот з пошкодженням підводних кабелів і польотами дронів над критичною інфраструктурою в Балтійському та Північному морях, тобто розглядають його як інструмент гібридної війни.

Наприкінці 2024 року серія ушкоджень підводних кабелів у Балтиці змусила НАТО діяти, а вже 2025 року в німецькому порту затримали суховантаж, який підозрювали в запуску розвідувального дрона над фрегатом бундесверу. Довести умисність таких пошкоджень майже неможливо, бо винні щоразу посилаються на нібито випадкову втрату якоря. До цього додається постійний ризик екологічної катастрофи, адже йдеться про старі, погано застраховані судна.

Балтика дає Заходу важелі, коротші за силову блокаду

Проти цієї системи Балтика дає цілий набір інструментів, значно стриманіших за силову блокаду. Це моніторинг руху суден і супутникове спостереження, перевірка страхових документів, портовий контроль і екологічні інспекції в межах чинних правил, санкції проти конкретних суден і компаній, а також військово-морське патрулювання НАТО.

Саме для захисту підводної інфраструктури Альянс запустив місію Baltic Sentry у січні 2025 року, а Велика Британія паралельно розгорнула операцію Nordic Warden. Ця місія спирається на фрегати, морську патрульну авіацію й морські дрони, і її головна мета не перехоплення суден, а посилена присутність та стримування можливих диверсантів. Балтійські держави наполягають, що до цього варто додати заборону послуг із заправлення та зберігання нафтопродуктів для тіньового флоту.

Практика вже напрацьовується. Дослідники нарахували вісім європейських правозастосовних дій проти суден тіньового флоту, три у 2025 році і п'ять за перші чотири місяці 2026 року, здебільшого на підставі підозри в тому, що судно не має держави прапора або ходить під фальшивим. Юридичний важіль тут спирається на вимогу реального зв'язку між судном і державою прапора за Конвенцією ООН з морського права, а також на страхові й екологічні норми. 

Показові приклади вже є, адже 2025 року французькі військові взяли під контроль підсанкційний танкер біля данського узбережжя під час появи хвилі дронів, що спричинила закриття данських аеропортів. Естонія й Німеччина теж вдавалися до огляду або затримання таких суден, хоча примусово взяти під контроль судно, що відмовляється коритися, поки що вдається не завжди.

Росія відповідає ескалацією, тож тиск має бути системним, а не силовим

Росія відповідає демонстративно. Її бойові кораблі супроводжують підсанкційні танкери, як це було з корветом Бойкий та фрегатом Адмірал Григорович у Ла-Манші, а над естонською акваторією винищувач прикривав танкер, який намагалися перехопити. Безпосереднім поштовхом до ідеї постійного військового супроводу стала українська атака морським дроном на російський газовоз у Середземному морі, після чого навесні 2026 року помічник Кремля заявив про намір супроводжувати судна тіньового флоту військовими кораблями. Саме тому потрібна стриманість, адже повна морська блокада була б силовим актом, який можна трактувати як акт війни, а мандат НАТО у Балтиці свідомо обмежений спостереженням, стримуванням і захистом інфраструктури.

Стратегічна логіка полягає в поєднанні двох ефектів. Систематичний тиск на флот б'є по доходах, які фінансують війну, адже санкції та цінова стеля вже коштували Росії понад сто двадцять мільярдів доларів з 2022 року, і водночас протидіє гібридній загрозі для європейської інфраструктури. Такий підхід повільніший за блокаду, але законний і кумулятивний, бо кожне затримане судно, кожна перевірена страховка й кожна нова санкція звужують простір для обходу.

Кожне таке рішення до того ж змушує судновласників і страховиків враховувати ризик роботи з російською нафтою, а це саме той тиск, що діє тихо, але накопичується. Для України висновок прямий, адже перекриття балтійського маршруту експорту напряму зменшує гроші, що живлять російську армію, тож саме Балтика може стати тим місцем, де санкції нарешті перестають бути папером.