Взаємодія України та Ізраїлю в частині мінімізації рівня загроз з боку Ірану та РФ може стати прототипом майбутнього глобального концепту безпеки від Близького Сходу до Атлантики. Про це в матеріалі для "The Gaze" повідомив експерт Аналітичного центру «Об’єднана Україна», фінансовий аналітик Олексій Кущ. Ознайомитись зі згаданим текстом можна нижче.
ХАМАС атакував Ізраїль Сотні вбитих, тисячі поранених, сотні заручників. Жахливі кадри ракетних ударів та розстріляні автівки на дорогах. Саме з цим, довелось зіткнутись і Україні під час війни з РФ.
Весною минулого року весь світ облетіли кадри з автівками українців, розстріляних військовими РФ на шляхах евакуації мирних мешканців з Києва та передмість.
А ракетні удари росіян по українських містах і зараз набагато потужніші за атаки ХАМАС.
Важкі аналогії виникають і під час перегляду кадрів застосування ХАМАС безпілотників: українці вже навчились відрізняти цю смертельну зброю по звуку. Тільки запускають її кадрові військові РФ за вказівкою іранських інструкторів
Рада безпеки ООН не прийняла жодного рішення щодо ситуації в Ізраїлі.
Йдеться не про те, що Росія та/або Китай заветували резолюцію США, а про те, що США не мають поки що проекту самої резолюції. І цьому є свої причини.
Конфлікт між палестинцями та ізраїльтянами налічує вже не один десяток років.
Сектор Газа - це смужка суші завдовжки 40 км і завширшки до 16 км, яка з боку Ізраїлю обмежена колючим дротом і сіткою з вежами-турелями. І бетонною стіною з боку Єгипту. Один із способів сполучення з навколишнім світом для мешканців сектору – це багаточисельні нори-тунелі під землею. На цьому клаптику напівпустелі живе 3 млн людей, які зазнають колосального дефіциту питної води, не кажучи вже про економічну кризу. 95% колодязів заповнені непридатною для пиття водою, а будівництво станції опріснення морської води стримується дефіцитом фінансових коштів. У секторі 40% – це молодь віком до 30 років. Безробіття – понад 30%, а у тих, хто працює, вкрай низький рівень трудових доходів. Натомість б'є рекорди народжуваність 28,6 на 1000 чоловік. А смертність – 3 на 1000. Фертильність: 3,64 дитини на 1 жінку. 3/4 населення - це або біженці, вигнані зі своїх будинків у ході арабо-ізраїльської війни 1947-1949 років, або їхні нащадки.
Це інформація необхідна для розуміння психологічного стану населення, яке закрите в пустелі як у резервації, без води та будь-яких перспектив.
Звичайно світ засуджує терористичні методи ХАМАС і вважає неприпустимим їх методи боротьби.
В той же час, світова спільнота не може не помічати гуманітарні проблеми в Секторі Газа. На їх подолання виділяються значні кошти країн-донорів, зокрема і ЄС (для Палестинської автономії в цілому).
Важкі сценарії
Враховуючи суто військові перспективи, сценарії подальших подій цілком зрозумілі.
Ізраїль, який мобілізував 300 тисяч резервістів, блокує Сектор Газа. Але хоч як це парадоксально звучить, у самого Ізраїлю при цьому немає простих сценаріїв.
Слабка реакція викличе політичну кризу в країні.
Сильна реакція – зруйнує модель взаємин із арабськими країнами по периметру кордону.
З одного боку, ХАМАС десакралізував міф про ізраїльський сектор оборони. Виявилося, що ні технічно, ні технологічно, ні кадрово Ізраїль не був готовий до такого вторгнення. Ця десакралізація ще призведе до негативних наслідків для Ізраїлю у найближчі роки. Країни-сусіди, які оточують його, побачили слабкість.
Одна з причин цієї слабкості - у 21 столітті, споживче та інформаційне суспільство не готове до тотальної війни. Натомість до неї готові бідні та ідеологізовані суспільства. Ізраїль за останні 40 років із відносно бідної та ідеологізованої країни став учасником глобального ринку, де люди хочуть заробляти, і, отже, жити, а не вмирати. Час пуританських з лівими поглядами політичних еліт, які бажали побудувати країну-кібуц і створити солідаристське суспільство, канули в минуле разом з домінуванням соцінтернівської Аводи та Голдою Меїр.
Ентоні Гідденс, видатний англійський соціолог та розробник концепції "радикального модернізму" висунув ключову ідею побудови західного суспільства - почуття "онтологічної безпеки".
Суть його теорії полягає в тому, що самоідентифікація та розвиток індивіда може відбуватися лише за умови відчуття зовнішньої безпеки, на забезпечення якої працюють всі державні інституції та суспільні цінності. Людині потрібно лише розкрити свій потенціал, але від внутрішніх загроз та зовнішніх – її захистять. Сам індивід уже не може цього зробити, та й не хоче. Така особа абсолютно беззахисна у ситуації, коли ця ізольована капсула дає тріщину. Коли поселенці замість зброї хапають за ключі від машини.
Як написав сам Гідденс: "повсякденне життя — більшою чи меншою мірою, залежить від особливостей контексту та специфіки індивідуальної особистості, — передбачає наявність системи онтологічної безпеки, що виражає незалежність (автономність) контролю за діями людини в рамках передбачуваного перебігу подій".
На принципі "онтологічної безпеки" базуються всі концепції колективної оборони на кшталт НАТО. Будь-яка криза на зразок війни породжує почуття втрати "онтологічної безпеки".
Візьмемо для прикладу РФ.
В останні роки США застосували щодо неї весь арсенал боротьби, що не виходить за контур онтологічної безпеки. Мова про санкції в координатах та правилах того світу, який формується Заходом та контролюється ним. Дуже швидко цей арсенал був вичерпаний, що дозволило Путіну впритул наблизитися до контуру онтологічної безпеки Заходу, який виявився не поки що готовим вистрілити в «ведмедя» навіть холостим патроном.
Навіть не сама загроза, а лише натяк на загрозу, викликав на Заході екзистенційний страх.
Путін зробив ставку на максимальне зближення контурів онтологічної безпеки між РФ і Заходом, а Захід все ще сподівається, що ситуація обмежиться застосуванням санкційного інструментарію, який не зачіпає цей контур.
Більше того, Путін намацав цю больову точку Заходу і натискає на неї, вибудовуючи свою стратегію під час нинішньої війни проти України.
Симптоматично, що першим усвідомив цей ризик саме Байден, з його колосальним досвідом у політиці та історичною пам'яттю часів Холодної війни.
Саме на порушення онтологічної безпеки членів постмодерного суспільства і націлені терористичні атаки радикальних угруповань.
Згадаймо, слова Путіна: "ми станемо мучениками, а вони просто здохнуть".
Члени ХАМАС та інших радикальних угруповань також готові померти у будь-яку мить у ролі «мучеників», ніби задаючи питання суспільству споживання: "Ми готові померти, а ви?".
Це буде нова війна
Ентоні Блінкен, держсекретар США, заявив, що атака ХАМАС - це спроба зірвати якусь угоду між Саудівською Аравією, Ізраїлем і США, в рамках якої саудити нормалізують відносини з ізраїльтянами, збільшують видобуток нафти і натомість отримують гарантію безпеки від США, у тому числі – у вигляді ядерної парасольки.
У цьому контексті, максимальна, нелюдська жорстокість бойовиків ХАМАС спрямована лише на одне – на розгоряння конфлікту. Щоб Ізраїль задіяв максимальну міць зі знищення Сектору Газа. Це за задумом Хамас переведе конфлікт у довгограючий формат і залучить до нього оточуючі арабські країни.
Світ може очікувати справжня енергетична криза, аксіома "дорогий долар - дешева нафта" остаточно втратить будь-який практичний зміст.
Цикл жорсткої монетарної політики ФРС США на піку ставок може затягнутися, захоплюючи економіку в рецесію та соціальну кризу.
Високі світові ціни на енергію посилять деструктивні процеси ЄС.
Те, що зараз відбувається на Близькому Сході – це дуже небезпечна спроба створити арабо-іранський консенсус щодо Ізраїлю, коли непримиренні протиріччя між сунітами та шиїтами, арабами та персами, арабами та тюрками будуть поставлені на паузу. Все вказане вище – це не догма, а лише пунктирне позначення геополітичних ризиків.
І це на тлі чергового фазового переходу в США, який завжди супроводжується тимчасовим ослабленням (згадаймо В'єтнам напередодні чергової "фази" наприкінці 70 - на початку 80 - х років). Загалом, геополітичні плити почали рухатися і смертельна небезпека загрожує всім тим, хто опиниться "на стику".
В цьому контексті, взаємодія України та Ізраїлю в частині мінімізації рівня загроз з боку Ірану та РФ може стати прототипом майбутнього глобального концепту безпеки від Близького Сходу до Атлантики.
Джерело: "The Gaze"
Comentários