Цього тижня відбулася презентація соціологічних досліджень, які демонструють цікаві результати у контексті оцінки перспектив українських політиків та «політичної еліти» загалом.
Зокрема, Петро Порошенко очолив список політиків із найвищим антирейтингом. Загалом йому не довіряють понад 75% українців, а близько 64% впевнені у шкідливості його діяльності для України у війні з рф.
Про це йдеться в соціологічному дослідженні «Active Group» на тему «Настрої українців і ставлення до політичних лідерів» презентованому в інформагентстві "Інтерфакс-Україна".
Відповідаючи на питання: «Діяльність політика шкодить чи допомагає Україні у війні з рф?», 63,6% респондентів заявили, що вважають діяльність Порошенка шкідливою. Близько 71% опитаних вважає, що міжнародна діяльність лідера «Євросолідарності» несе негатив для держави.
В українців також запитали, що вони думають щодо заяв політиків про їх допомогу ЗСУ. Лише 7% вважають, що Порошенко допомагає військовим. Понад 72% опитуваних впевнені, що депутат займається тільки піаром. Натомість, таку думку поділяють і військові – минулого тижня бійці заявили, що тисячі бордів на мільйони гривень з рекламою Порошенка по всій країні – спекуляція на ЗСУ.
Також знову оприлюднила результати свіжого дослідження суспільної думки соціологічна служба Центру Разумкова. І тут теж у плані антирейнтингів усе стабільно. Перше місце у антирейтингу обіймає Юлія Тимошенко із показником недовіри - 80%, друге - Юрій Бойко (77% антирейтингу), третє - Мар'яна Безугла (68%), на почесному четвертому місці антирейтингу - Петро Порошенко із антирейтингом 67% (і то тільки завдяки М. Безуглій, яка випадково з'явилась у цьому опитуванні).
Які з цього можна зробити висновки?
По-перше, з антирейтингами усе стабільно. Щоб не відбувалося у державі, які б складні політичні процеси не впливали на суспільні настрої, але недовіра до певних політиків з минулого не зникає.
По-друге, спроби політиків використовувати тему «допомоги ЗСУ» для відродження власних політичних перспектив та «обілення» репутації працюють погано, оскільки сприймаються виключно як само піар.
По-третє, недовіра до «старої» політичної еліти зберігається на стабільному рівні. Як би не коливалася довіра до нових політиків, для «старих» це не дає абсолютно нічого.
По-четверте, сподівання на політичний реванш «минулих» - марна справа. З такими анти рейтингами як у Порошенка на це годі й сподіватися. Суто технологічно він міг би розраховувати на можливість «реваншу», якби зміг знайти у своєму оточенні політика без негативних асоціацій. Подібна операція «політичний спадкоємець» теоретично могла би спрацювати, однак потребувала б відмови від особистих політичних амбіцій. А уявити це, насправді, дуже важко.
По-п’яте, якщо «реванш» ніколи не відбудеться, то перезавантаження української політичної еліти триватиме і далі. Процес відходу від справ старих політиків і появи нових (а також нових політичних сил), очевидно, активізується одразу після завершення війни, коли активізується політичне життя і будуть оголошені вибори.
Comments