Відбудова України починається ще до завершення війни. Питання в тому, чи стане воєнний ризик нормальним класом активів
Україна ламає класичну модель відбудови, намагаючись завести мільярдні приватні інвестиції та застрахувати воєнні ризики ще до завершення бойових дій. Про це пише Валентин Гладких, експерт Аналітичного центру «Об’єднана Україна», у своїй статті для The Gaze. Ця версія публікації є перекладом українською мовою.
Європейський банк реконструкції та розвитку планує вкласти в Україну близько двох мільярдів семисот мільйонів євро у 2026 році, і понад 80 відсотків цього фінансування має піти у приватний сектор. Паралельно наприкінці вересня Володимир Зеленський зустрівся в Нью-Йорку з керівниками Citigroup, BlackRock, Franklin Templeton, Lazard та інших фінансових компаній. Класична модель передбачає спершу мир, потім відбудову. Україна перевіряє, чи можна зламати цю послідовність і завести капітал у країну, яка воює. Відповідь на це питання визначить, скільки коштуватиме відбудова, коли вона врешті почнеться офіційно.
Гроші йдуть у приватний сектор, а не лише в бюджет
Цифри банку показують, наскільки серйозно він у цьому бере участь. Сума на цей рік лише трохи поступається рекордним двом мільярдам дев'ятистам мільйонам євро, вкладеним у 2025 році, а від початку повномасштабної війни банк спрямував в Україну понад одинадцять мільярдів і став найбільшим інституційним інвестором у країні, спираючись на збільшення капіталу акціонерами на чотири мільярди євро.
Серед поточних проєктів програма відновлюваної генерації потужністю один і чотири десятих гігавата та захисні споруди для ключового обладнання Укренерго. Президентка банку Оділь Рено-Боссо очікує, що у 2027 році інвестиційний потенціал залишиться того самого порядку. За її словами, конкретна цифра залежатиме від попиту з боку приватних клієнтів і загальних економічних умов.
Структура цих грошей важливіша за їхній обсяг. Торік на приватний сектор припадало 57 відсотків інвестицій банку в Україні, цього року йдеться вже про понад 80 відсотків, тобто основна маса ресурсу йде не до державного бюджету, а до компаній у вигляді комерційного кредиту, розподілу ризиків і гарантій за торговельними операціями.
Рено-Боссо прямо пов'язує обсяги наступного року з попитом з боку приватних клієнтів. Державний сектор при цьому впирається в обмеження на запозичення та здатність обслуговувати борг, тому для роботи з ним банку потрібні зовнішні гарантії й донорська підтримка. Саме тому акцент зміщується на компанії, які здатні обслуговувати борг навіть у воєнних умовах, передусім в енергетиці, переробці та фінансовому секторі.
Воєнний ризик намагаються перетворити на страховий продукт
Паралельно будується інфраструктура, яка має зробити воєнний ризик вимірюваним. Наприкінці червня на конференції з відновлення в Гданську американська Корпорація фінансування міжнародного розвитку та агенція Світового банку MIGA підписали рамкову угоду про страхування політичних ризиків для американсько-українського інвестиційного фонду відбудови, причому механізм поширюється не лише на проєкти самого фонду, а й на інші проєкти в Україні.
Під цим стоїть цілий шар фінансової техніки. Цільовий фонд SURE дозволяє знімати до 75 відсотків ризику за виданими гарантіями, а саму агенцію перестраховують на значну частку її зобов'язань, що робить покриття доступнішим для менших інвесторів. Окремо американська корпорація перестраховує воєнні ризики, які андеррайтить український страховик ARX. Сукупно страхування політичних ризиків від американської корпорації в Україні перевищило вісімсот сорок мільйонів доларів від початку повномасштабного вторгнення.
Нью-йоркська зустріч лягає в ту саму логіку. Її організували Citigroup і Торгова палата США, участь узяли представники понад двох десятків американських компаній, зокрема BlackRock, Franklin Templeton, Lazard, Macquarie, State Street, Jane Street, Fairfax і McKinsey, а також Корпорація фінансування міжнародного розвитку, Світовий банк, Європейський інвестиційний банк і ЄБРР. Серед тем були створення суверенного фонду добробуту та підтримка економіки через зиму.
Керівниця Citigroup Джейн Фрейзер заявила, що приватний сектор відіграватиме ключову роль у відбудові, а сам банк працює в Україні понад двадцять п'ять років. Тло для цих розмов жорстке, адже щоденна вартість війни цього року зросла приблизно до ста дев'яноста мільйонів доларів. Зустріч готували разом із Міжнародною дорадчою радою, і її практичним результатом мають стати конкретні проєкти, а не декларації про наміри.
Міряти цей процес слід кількістю угод, а не заявами
Тверезість тут потрібна не менше за оптимізм. Станом на червень повноцінне покриття від MIGA мала лише одна українська компанія, Dragon Capital, а брак доступу до страхування воєнних ризиків залишався головним бар'єром для іноземних інвесторів. Сам американсько-український фонд схвалив перше вкладення тільки в березні цього року й планує підписати щонайменше три інвестиційні угоди протягом 2026-го.
Стратегія MIGA взагалі розділена на дві фази, і масштабне страхування політичних ризиків для реального сектору віднесене до другої, після стабілізації або завершення бойових дій. ЄБРР тим часом знизив прогноз зростання української економіки до одного й п'яти десятих відсотка на цей рік. Інакше кажучи, інституції розвитку рухаються швидше за комерційний ринок, і розрив між ними поки що зберігається.
Критерій успіху тут простий і піддається перевірці. Інвестиції в країну, що воює, стануть нормальним класом активів тоді, коли з'явиться стандартизоване покриття воєнного ризику з достатньою глибиною перестрахування, передбачуваний судовий і регуляторний режим та готовий портфель проєктів, доведених до банківської якості.
Поки що більша частина руху йде через інституції розвитку, які беруть на себе ризик, щоб приватний капітал заходив поряд із ними. Оцінювати цей процес варто за кількістю підписаних угод і за розміром страхової премії, бо саме премія показує, скільки ринок насправді бере за українську війну. Якщо вона знижуватиметься в міру накопичення статистики збитків, Україна отримає аргумент, якого не замінить жодна інвестиційна конференція.
Коментарі