Нафта 21 століття: Чому виробництво напівпровідників є надзвичайно важливим для передових країн та що станеться у разі війни між Тайванем і КНР

Усім відомо про зазіхання КНР на “бунтівний острів”, який не визнає владу материка як легітимну. Чому ж Пекін так зацікавлений у своїх сусідах? Окрім того, що це демократична влада, яка колись була національною партією материкового Китаю - Гоміньданом, яку вони не змогли повністю знищити під час громадянської війни і яку підтримують фінансово та військово США, острів став центром виробництва напівпровідникових чіпів - серцем усіх сучасних технологічних гаджетів, приладів, машин тощо. Майже кожен девайс і технологічна новинка не може існувати без чіпів, які виробляє TSMC. Компанія контролює близько 92 % виробництва найсучасніших чипів (менше 10 нм), а весь острів загалом забезпечує понад 60 % світових напівпровідників.

За останні місяці ціни на чіпи зросли не через геополітичну ситуацію, а через величезний попит від дата-центрів, компаній, що надають послуги штучного інтелекту, “хмарних” технологій та інших потреб. Звичайна людина вже відчуває це на собі: зменшення функціоналу смартфонів, зростання цін на ноутбуки, телевізори, холодильники, пральні машини та іншу побутову й не тільки техніку. Не кажучи вже про серйозніші галузі, які потребують чіпів для функціонування, наприклад, енергетику, ІТ, автопром, критичну інфраструктуру зв’язку.

Для України це також неприємна новина, адже FPV-дрони, як і всі дрони та НРК, мають на борту контролери, що потребують чіпів. І це не враховуючи інші країни, які покладаються на тайванську електроніку для власного військово-промислового комплексу та допомагають Україні.

У разі блокади або вторгнення на Тайвань глобальна економіка може втратити від $2,7 трлн до $10 трлн лише у перший рік, з падінням світового ВВП на 2,8–10 %. Навіть якщо КНР захопить Тайвань без значних руйнувань, промисловість зазнає краху через втрату західних технологій, що розірве ланцюги постачань і призведе до повного економічного розриву між КНР та Заходом. Сам Китай, який залежить від тайваньських чіпів (понад 50 % експорту Тайваню йде до КНР), також сильно постраждає. Саме тому «силіконовий щит» Тайваню може стримувати агресію. Загалом такий сценарій спричинить хаос у торгівлі, потенційне захоплення активів і повний економічний розрив між США з союзниками та Китаєм.

Але це не єдина проблема – більшість виробництва чіпів зосереджена в Азійському регіоні (Південна Корея, КНР, Японія, Тайвань). Тому будь-який масштабний конфлікт у регіоні ускладнить або унеможливить виробництво цього складного компонента, який став необхідним, як нафта в повсякденному житті.

Запустити виробництво “з нуля” (відкриття фабрик, розробка власної архітектури чіпа, встановлення обладнання та запуск повного циклу) можливо, але це вимагає передової технологічної бази та інвестицій від $5 млрд для менш передових фабрик до $20–25 млрд і більше для сучасних (не враховуючи податки, які роблять виробництво в Азії вдвічі дешевшим, ніж у США чи країнах ЄС). До того ж, щоб завод окупився, потрібен цикл 5-10 років за умови високого попиту. Тому нові заводи можуть дозволити собі лише гіганти на кшталт Samsung, Intel та TSMC.

В ЄС хоч і існує виробництво чіпів загального вжитку, їхня частка ринку становить приблизно 10 %, що у разі кризи не врятує ключові галузі, які потребують “кремнієвого золота”. Хоча програми European Chips Act та EU Chips Joint Undertaking спрямовані на зменшення розриву в технологіях між ЄС, США та Азією, цього недостатньо. Однією з неприємностей для ЄС стала відмова Intel від будівництва фабрики в Магдебурзі через фінансові ризики.

Що станеться, якщо КНР розпочне війну проти Тайваню, який захищатимуть США?

Розглянемо песимістичний варіант із захопленням острова, знищенням або частковим захопленням виробництв:

TSMC виробляє 92 % усіх чипів <7 нм, 88 % чипів <5 нм, 100 % чипів 3 нм (передова технологія, яку на момент 2026 року можна відтворити лише на фабриках TSMC). Жодна інша фабрика у світі фізично не зможе замінити ці обсяги раніше 2029–2031 років.

Згідно з прогнозами Rhodium Group та Bloomberg Economics, це призведе до втрат глобального ВВП на $2,7–10 трлн у перший рік (падіння на 2,8–10 %). США втратять 70–90 % сучасних чипів для F-35, ракет, супутників військового призначення (оцінка Пентагону 2025). Автомобільна галузь Європи втратить 80 % виробництва, що призведе до її колапсу. Ціни на напівпровідники зростуть у 8–15 разів мінімум, iPhone коштуватиме від $5000 до $10 000, автомобілі отримають націнку $30–50 тис.

Найгірше у випадку часткового захоплення – Китай отримає перевагу в 5 років над усім світом у виробництві передових чіпів і матиме важіль впливу на Глобальний Захід. За оцінками Пентагону, внутрішніх запасів напівпровідників США вистачить на 6–18 місяців інтенсивних бойових дій – критично для довготривалого конфлікту проти КНР. На 2–3 рік війни за Тайвань настане глобальна рецесія, гірша за 1929 рік: безробіття в США 18–25 %, в Європі 20–30 %, падіння фондових ринків на 70–90 % (гірше за кризу 2008 року). Лише на 4–8 рік Японія та Корея зможуть запустити виробництво чіпів загального вжитку (28–40 нм), а повернення до технологій 2026 року стане можливим лише на початку 2030-х.

Підсумовуючи песимістичний сценарій: переможців не буде, але ступінь програшу різний. Найбільше постраждають США (втрата технологічного лідерства назавжди, якщо Китай захопить TSMC), Тайвань (повне знищення економіки), Південна Корея (залежність Samsung і SK Hynix від тайваньських компонентів), Європа (особливо Німеччина — автопром помре через брак чіпів). Відносно менше постраждають Індія, В’єтнам, Мексика (отримають перенесення складання електроніки), Росія та країни Глобального Півдня (менша залежність від високих технологій).

Під час одного з інтерв’ю генеральний директор NVIDIA Дженсен Хуанг заявив: “Якщо Тайвань зупиниться — сучасна цивілізація зупиниться на 5–10 років”, і з цим складно посперечатися.

А що якщо Тайвань втримається від першої хвилі атаки та опиниться під блокадою?

Завдяки зупиненню виробництва TSMC вивільниться близько 10 % електроенергії для критичної інфраструктури. Влада зможе ефективно евакуювати населення у безпечні місця. Власне виробництво сільськогосподарської продукції забезпечить провізію на 6–12 місяців без жорстких обмежень споживання. Наступний крок — прорив блокади торговими суднами Японії та США за підтримки військового флоту США з подальшим створенням морського коридору для торгівлі. На 6-й місяць, під час прориву блокади та поповнення енергоресурсів, виробництво на фабриках TSMC може відновитися до 50 % від довоєнного рівня. Повне відновлення до 70–90 % потужності можливе лише через 2–3 роки, але це призведе до втрати частини клієнтів через їхній пошук альтернатив.

Підсумовуючи, напівпровідники стали настільки критичним ресурсом, що будь-яке серйозне порушення ланцюгів постачання з Тайваню призведе до глобальної економічної та технологічної кризи, порівнянної за масштабом з найбільшими потрясіннями ХХ століття. “Силіконовий щит” Тайваню одночасно є його головною перевагою та вразливістю: залежність світу від тайванських чіпів стримує агресію, але робить будь-який конфлікт надзвичайно дорогим для всіх сторін.

Для України та інших країн, що залежать від сучасної електроніки (в т.ч. у військовій сфері), це означає необхідність:

• диверсифікації постачальників;

• створення власних запасів критичних компонентів;

• розвитку альтернативних джерел виробництва (навіть якщо це зрілі технології).

  
  

У довгостроковій перспективі світовий ринок напівпровідників поступово диверсифікуватиметься (США, ЄС, Японія, Індія), але до 2030 року Тайвань залишатиметься незамінним центром передових технологій. Тому стабільність у Тайванській протоці матиме вирішальне значення не лише для регіону, а й для всієї глобальної економіки та безпеки.