Усунення РФ зі світової економіки - це нереалістична перспектива. А от розірвання взаємозв'язків РФ із країнами Заходу цілком можливе. Про це у своїй статті для The Gaze пише Олексій Кущ, експерт Аналітичного центру "Об'єднана Україна". З текстом статті можна ознайомитися нижче.
Надто велика, щоб позбутися її, і надто агресивна, щоб дати їй розвиватися. Приблизно такий консенсус зараз формується щодо РФ у країнах Заходу. І зовнішня політика України має враховувати ці реалії. Наразі кластером із найбільшим перевищенням споживання над видобутком енергоресурсів у структурі регіонального енергетичного балансу є Азія: 1890 Mtoe (умовні мегатонни нафтового еквівалента). На другому місці Європа: 835 Mtoe. Сумарно ці два мегакластери потребують імпорту 2725 Mtoe. Хто їх може дати?
Надій на Тихоокеанський регіон, Африку та Латинську Америку майже немає. На них припадає рівень вільних обсягів у розмірі 296, 209, 49 Мт відповідно. Серед найбільших постачальників лише Близький Схід (1127 Mtoe) та країни СНД (789 Mtoe, переважно йдеться про РФ і Казахстан).
Сумарно два ці енергетичні регіони можуть дати майже 2000 Mtoe, тобто цей обсяг ще не покриває потреби ЄС та Азії. Потенціал Північної Америки (322 Mtoe) лише частково амортизує проблему, але не вирішує її (внесок Канади 245 Mtoe та США 78 Mtoe).
До речі, ці показники наочно демонструють неспроможність теорії про те, що нинішня енергетична криза в ЄС - нібито підступи Штатів щодо витіснення РФ з ринку енергоресурсів як основного конкурента.
Як бачимо, США немає на даний момент необхідних обсягів вільної енергії для ЄС. Залучення Ірану через підписання між цією країною, ЄС та США так званого "іранського досьє або угоди" може зменшити дефіцит на 78 Mtoe. Ключовим внутрішнім енергетичним базисом Європи на сьогодні є Норвегія (185 Mtoe).
Чисто теоретично до Європи можна перенаправити весь вільний ресурс Австралії, Канади, США, Ірану, Алжиру та Нігерії. Отримаємо сумарно 855 Mtoe. Ці обсяги закривають потреби Європи, але оголюють дефіцит в Азії, на ринки якої постачають свої енергоресурси Канада, Австралія та частково США.
І це ми не враховуємо, що забезпеченість нафтою супроводжуватиметься дефіцитом вугілля, урану чи природного газу.
Об’єми російської “бензоколонки”
Що стосується РФ, то вона наразі має енергетичний профіцит, який можна порівняти з дефіцитом як Китаю, так і Європи. Примітно, що і Європа, і Китай мають майже ідентичний рівень дефіцитності трохи більш як 800 Mtoe. За показника надлишку енергії в РФ на рівні 682 Мт.
Нині у дефіциті - світові запаси нафти та біомаси. У профіциті - запаси нафтопродуктів, природного газу та вугілля. Але, зважаючи на нинішню динаміку, найближчим часом запаси газу можуть піти в глибокий мінус.
Саме ця палітра енергодефіцитності й розфарбовує глобус у кольори нейтральності, прихованої підтримки РФ чи млявої допомоги Україні.
У першу чергу це Китай, Індія (прихована підтримка). У другу - Туреччина, Таїланд (нейтралітет). І в третю - Німеччина, Франція, Іспанія, Італія (стримана підтримка України). А ось Південна Корея, Тайвань, Японія та Велика Британія гарантовано забезпечуються енергоресурсами за рахунок США, Канади та Австралії - і їхня залежність від російських поставок можна бути відносно легко диверсифікована.
Нові підходи
Європа не може швидко викинути РФ зі структури свого енергетичного балансу. По суті ми стали свідками "виривання з м'ясом" моделі взаємодії Європи та Росії, сформованої півстоліття тому.
Наразі ця залежність розпадається, але сам процес розтягнеться у часі на період імплементації в ЄС так званого "зеленого переходу" та появи альтернативних джерел енергії. Хоча РФ зараз з метою шантажу блокує роботу "Північного потоку-1" під приводом ремонту і може спровокувати в ЄС рецесію з падінням ВВП на 4%. У такому разі вона стане для європейців схожа на епідемію ковіда, враховуючи параметри потенційних втрат в економіці.
Україні в цих умовах потрібно дотримуватися почуття такту щодо європейців, не зловживаючи вірою їх цінності й практичну корисність блага для того, хто дає. Адже інакше політичний вектор у ЄС може дати крен - десь праворуч (Франція та Ле Пен), а десь - ліворуч (Німеччина, Італія). І тоді до полку європейських політиків додасться прихильників РФ і Путіна, таких як прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан. Криза в ЄС - це й криза в європейській допомозі Україні.
Україна може зробити внесок в енергетичний баланс ЄС, збільшивши свій газовидобуток, модернізувавши енергетичний комплекс і ставши лідером з експорту біоетанолу, а не кукурудзи, та біодизелю, а не ріпаку.
Виведення РФ зі світової економіки - це нереалістична перспектива. Енергетичний дисбаланс в Азії ще довгий час формуватиме лазівки для обходу санкцій. Не кажучи вже про аграрну складову. А от розірвання взаємозв'язків РФ із країнами Заходу цілком можливе.
***
Але що можна зробити для зменшення доходів Росії? Ідею із запровадженням податку на продаж російських нафти і газу, так само як і модель максимальної ціни, важко реалізувати — треба мати нормативний вплив на велику кількість ринків. Але можна було б запровадити визначення російського нафтового та газового сліду в товарах (наприклад, китайських та індійських), що реалізуються на ринках США та ЄС. За аналогією до програми оподаткування вуглецевого сліду в рамках "Зеленого курсу" ЄС. Наприклад, $30 з однієї умовної тонни нафтового еквіваленту (а гроші перераховувати до спецфонду на відновлення України). Реалізується дуже легко і знищує у китайців та індусів інтерес до купівлі російських нафти і газу… Зрозуміло, що це вимагатиме якнайшвидшого переходу на відновлювані джерела енергії, розвитку ядерної енергетики, збільшення видобутку, де це можливо, а також підвищення енергоефективності.
Джерело: "The Gaze"
Comments