top of page
  • Фото автораUnited Ukraine

Давно зроблений вибір: Україна у передвиборчій риториці в РФ, - Максим Степаненко



Навіть військові провали російська пропаганда майстерно перетворює на "успішну" боротьбу проти Заходу. Про це у своїй статті для The Gaze пише політичний експерт Максим Степаненко. З текстом статті можна ознайомитися нижче.


Навесні наступного року президент РФ Владімір Путін планує вчергове назвати себе переможцем в гонці з одним учасником. Здавалося б, в такій країні, як сучасна Росія, можна було б взагалі не проводити вибори, але вони по-своєму дуже важливі для ватажка у Кремлі. Показовий «парад перемоги» на виборчих дільницях потрібен Путіну і для зовнішньої, і для внутрішньої арени.


Тема України у передвиборчому монологові Путіна, в свою чергу, є чудовим індикатором, який дозволяє сформувати уявлення про реальну політику, яку проводить Кремль. А, головне, на які зміни у ній можна очікувати після завершення процесу перевдягання царської корони Путіним.

В РФ не вибори, а дорога бюрократія

Говорячи про «вибори» в Росії, варто розуміти, що жодним чином не йдеться про реальне волевиявлення громадян РФ та їх можливість впливати на політичне життя у державі. Мабуть, найбільш точно це дійство описав речник Путіна Дмитро Пєсков: «Наші президентські вибори – це не зовсім демократія, це дорога бюрократія». Він не тільки підтвердив, що саме Путін буде переобраний президентом у 2024 році, але й вже назвав приблизний результат – «понад 90%» – майбутнього «волевиявлення» росіян. Потім суто формально він заявив, що журналіст неправильно інтерпретував його слова. Зрозуміло, що на такому рівні подібних помилок не припускаються, це слід сприймати як черговий системний меседж Заходу, що агресивна політика режиму у Кремлі буде продовжуватися.


Не дивлячись на те, що сам Путін ще формально не оголосив про свою участь у президентських виборах РФ, його вже можна вважати їх «переможцем». Однак, сам ритуал виборів є надзвичайно важливим для нього з багатьох причин. Однією з головних є демонстрація Заходу «єдності», «внутрішньої стабільності», «високої легітимності» серед громадян РФ політики, яку проводить режим у Кремлі. Для найближчого оточення і потенційної опозиції це має слугувати ознакою «міці» їх ватажка, готовності відстоювати свою домінуючу позицію. Для самих росіян ритуал виборів має слугувати ознакою того, що цар прислухається до незліченних бід простих громадян. Безумовно, це не вичерпний перелік причин важливості виборів для Путіна. Для нас головне розуміти, що це також по-своєму «особливий період» в РФ, не дивлячись на формальність самого заходу.


Повномасштабне мовчання про провали в Україні

На думку експертів «Інституту вивчення війни», Володимир Путін не має наміру робити війну в Україні основною темою своєї виборчої кампанії наступного року. Власне, з цією тезою можна погодитися лише частково. На нашу думку, вона справедлива відносно того, що у передвиборчій агітації не робиться акцент саме перебігу вторгнення в Україну. В першу чергу, через відсутність результатів, які були дуже гучно анонсовані на початку і також гучно провалені. Слід надати належне, російській пропаганді таки вдалося згладити кути у цьому провалі, трансформувавши «війну проти нацистів у Києві» на «війну проти Заходу та НАТО». Тому агресивна риторика Путіна щодо Заходу, зокрема і у передвиборчій період, включає в себе тему вторгнення в Україну як «невідворотний наслідок» цього протистояння.


Крім того, мінімізація безпосередніх згадок перебігу вторгнення в Україну у передвиборчій діяльності Путіна пов’язана з розумінням в РФ (як влади, так і населення), що воно буде продовжуватися не дивлячись ні на що. При чому, негатив від продовження вторгнення в Україну для самих росіян пов’язаний з можливим оголошенням чергової хвилі мобілізації, про що свідчать дані «Левада-Центру». Власне, серед українського експертного середовища також побутує думка про реальну можливість оголошення наступної хвилі мобілізації в РФ після переобрання Путіна.


Варто розуміти, що будь-які заяви від офіційних представників Москви про те, що мобілізація буцімто не планується, є лише спробами нижчих каст режиму в Кремлі догодити ватажку у його передвиборчій кампанії. Зрозуміло, ця риторика розходиться з реальними діями посіпак Путіна. Наприклад, міністр оборони РФ Сергій Шойгу публічно тримає передвиборчу лінію Путіна – «немає потреби у мобілізації». Однак, реалії вторгнення в Україну та важкі втрати армії РФ, зокрема і в живій силі, роблять мобілізацію постійно триваючим процесом в Росії. Той самий Шойгу персонально підписував наказ про призов до армії 200 тис новобранців до 1 листопада 2023, не дивлячись на протилежну публічну позицію.


Правильним шляхом йдемо, товариші!

Власне, одним з парадоксів «виборів» у авторитарних режимах є те, що влада робить те, що обіцяє не робити, а обіцяє те, що не збирається робити. Цікавим прикладом цього є так звана «мобілізаційна економіка», про яку можна почути від офіційних представників РФ, але правда в тому, що принаймні публічно жодного документу, який запроваджує подібні заходи, не існує. Власне, цей термін – «мобілізаційна економіка» - використовується переважно для виправдання погіршень, які виникли у громадян РФ внаслідок повномасштабного вторгнення Кремля в Україну. Крім того, обговорення представниками місцевої влади «мобілізаційної економіки» без якихось формальних, юридично оформлених наказів з Москви має означати їх лояльність політиці, яку здійснює режим.


Показовість та стабільність у проведенні виборів президент РФ, не дивлячись на проблеми, які виникли внаслідок агресивної політики режиму, є головною задачею місцевих представників влади РФ. Красномовним прикладом можна вважати політику відносно родичів загиблих окупантів, які у передвиборчий період становлять загрозу створення бажаної картини «всенародного вибору» Путіна та політики режиму. Мітинги та протести родичів загарбників, які відбуваються навіть у Москві, – небажаний для Кремля наслідок їх політики, який важко приховати навіть в російському інформаційному просторі. Однак, це є надважливою задачею регіональної політики Кремля у передвиборчий період.


Продовження вторгнення в Україну – зручний формальний привід для режиму в Кремлі продовжувати пригнічувати залишки демократичних інститутів в РФ. Так, Путін схвалив зміни до закону про президентські вибори, які запроваджують фактичні обмеження щодо об’єктивного висвітлення у ЗМІ виборів на окупованих територіях. Можна не сумніватися, що ці обмеження, як і війна в Україні в цілому, будуть використані і для обмеження прав ЗМІ по всій території РФ, а не лише тимчасово окупованих територій України. Головний меседж цього документу полягає саме у проведенні виборів президента РФ на окупованих територіях, тобто Кремль не збирається відмовлятися від своєї агресивної політики.


***

Отже, ми бачимо, що Путін продовжить агресивну політику режиму. Навіть військові провали в Україні цьому не завадять, адже російська пропаганда майстерно перетворила їх у відносно успішну боротьбу проти Заходу. Саме за це, фактично, і пропонується «проголосувати» росіянам, а вторгнення в Україну стало лише одним з її елементів, нехай дещо неприємним через ту ж мобілізацію.


В цілому, факт війни проти України дуже зручний для режиму у Кремлі, навіть бажаний. Тепер перед простими громадянами РФ не потрібно виправдовуватися – відповідь нині «очевидна». Більше того, бажаючих ставити такі питання все менше, адже можна отримати «персональне запрошення» з воєнкомату допомогти стати батьківщині ще краще.


Джерело: "The Gaze"

8 переглядів0 коментарів

Comentarios


bottom of page