Японська підготовка до війни в умовах пацифістської конституції

Після Другої світової війни Японія прийняла пацифістську конституцію, зокрема статтю 9, яка забороняє ведення війни та утримання збройних сил для наступальних дій. Сили самооборони (JSDF) довгий час обмежувалися виключно оборонними функціями, а військові витрати залишалися на рівні близько 1% ВВП. Однак геополітична ситуація в Тихоокеанському регіоні радикально змінилася: зростання військової потужності Китаю, загрози з боку Північної Кореї, напруженість навколо Тайваню та посилення російсько-китайського військового співробітництва змусили Токіо переглянути свою оборонну політику.

У 2022 році Японія прийняла нову Національну стратегію безпеки, яка передбачає фундаментальне посилення обороноздатності. Країна поставила за мету досягти рівня військових витрат у 2% ВВП до 2027 року — це подвоєння порівняно з попередніми показниками.

Дискусії щодо перегляду статті 9 Конституції

Повернення Дональда Трампа до Білого дому у 2025 році суттєво посилило дебати в японському суспільстві та політичних колах щодо надійності американських гарантій безпеки. Багато консерваторів, політиків Ліберально-демократичної партії (LDP) та правих ЗМІ висловлюють побоювання, що політика “America First” може призвести до “відмови від захисту” (abandonment) Японії в разі серйозного конфлікту - наприклад, у Тайванській протоці чи Східнокитайському морі. Трамп неодноразово критикував союзників за недостатній внесок у спільну оборону, що сприймається в Токіо як сигнал потенційного зменшення зобов’язань США.

Ці страхи підштовхують до ідеї перегляду статті 9, аби Японія могла розвивати повноцінні наступальні спроможності, колективну самооборону та меншу залежність від американської “ядерного парасольки” й сил передового базування. Прем’єр-міністр Санае Такаїчі та правляча коаліція просувають “реалістичний” підхід до конституційної ревізії, акцентуючи на посиленні національної безпеки в умовах “нової ери кризи”. Водночас партнери по коаліції, як-от Japan Innovation Party, займають більш радикальну позицію.

Громадська думка розділена. Опитування Yomiuri Shimbun (травень 2025) показало, що близько 60% японців підтримують внесення змін до Конституції загалом, однак значна частина (за іншими даними — до 65%) вважає, що не варто поспішати з дебатами про статтю 9, побоюючись відходу від післявоєнного пацифізму та ризику ескалації. Опозиція та ліві сили активно протестують проти будь-яких змін, аргументуючи, що це відкриває шлях до ремілітаризації та участі в чужих війнах.

Нарощення оборонного бюджету

У грудні 2025 року кабінет міністрів Японії схвалив рекордний оборонний бюджет на фінансовий 2026 рік - близько 9,04 трлн єн (приблизно 58 млрд доларів США), що на 9,4% більше, ніж у 2025 році. Це вже четвертий рік п’ятирічної програми, яка має забезпечити загальні витрати на оборону на рівні близько 43 трлн єн за період 2023–2027 років. Додаткові кошти спрямовуються на закупівлю ракет великої дальності, розвиток безпілотних систем, посилення протиракетної оборони та модернізацію флоту.

Закупівля та виробництво власних озброєнь

Японія активно диверсифікує джерела озброєнь, поєднуючи імпорт і розвиток власних технологій. Серед ключових закупівель - американські винищувачі F-35, крилаті ракети Tomahawk, системи протиракетної оборони Aegis та нові фрегати й підводні човни.

Одночасно Токіо робить акцент на локальному виробництві. Mitsubishi Heavy Industries отримала контракти на розробку та виробництво standoff-зброї (зброї великої дальності), гіперзвукових систем і наступного покоління винищувачів у рамках програми GCAP (разом із Великою Британією та Італією). Уряд послабив обмеження на експорт озброєнь, що раніше були практично заборонені, та стимулює співпрацю з приватним сектором.

Перехід на систему GOCO

Одним із найважливіших кроків у посиленні оборонно-промислової бази став план переходу до моделі GOCO (Government-Owned, Contractor-Operated - державна власність, експлуатація підрядником). У жовтні 2025 року коаліційна угода між Ліберально-демократичною партією (LDP) та партією Ішін но Кай передбачила просування цієї системи для оборонних підприємств. Модель GOCO дозволяє державі володіти виробничими потужностями, але передавати їхнє управління приватним компаніям, що знижує бар’єри входу для нових гравців, оптимізує виробництво та дозволяє швидше нарощувати випуск боєприпасів і техніки в умовах кризи.

Цей крок спрямований на подолання хронічної проблеми японської оборонної промисловості - низької продуктивності та залежності від імпорту комплектуючих. GOCO має забезпечити більшу гнучкість і масштабованість виробництва в разі ескалації конфлікту.

Створення ракетних військ у складі Сил самооборони

Значним елементом ремілітаризації стало формування та розгортання спеціалізованих ракетних підрозділів у складі Сухопутних сил самооборони (JGSDF). У рамках стратегії “стримування на великій відстані” (stand-off defense) Японія активно розвиває ракетні сили, здатні вражати цілі за межами досяжності ворожих систем ППО.

Зокрема, планується розгортання удосконалених систем Type 12 SSM (протикорабельні ракети великої дальності) на чотирьох ключових локаціях, включаючи Хоккайдо та південно-західні острови. У 2026 році розпочато виробництво та перше розгортання гіперзвукових систем Hyper Velocity Gliding Projectile (HVGP) - Block 1 увійде на озброєння двох батальйонів JGSDF, з базуванням у Хоккайдо та Кюсю (при цьому, паралельно, розробляється Block 2). Ці комплекси призначені для ураження морських та наземних цілей на відстанях до 500 км і більше, з можливістю маневрування в атмосфері.

Також створюються нові підрозділи для захисту островів Нансей (Рюкю): на островах Йонагунї, Ішіґакі, Міяко та Амамі розгортаються батареї поверхнево-повітряних ракет Type 03 Chu-SAM Kai, поверхнево-поверхневих систем та електронної боротьби. Ці сили формують так званий “ракетний архіпелаг” - багатошарову систему стримування, орієнтовану насамперед на потенційну загрозу з боку Китаю в Тайванській протоці.

Підготовка до потенційного конфлікту

Японія не просто нарощує сили самооборони - вона фактично переходить від виключно оборонної до більш активної стратегії стримування. Створюються нові підрозділи для захисту південно-західних островів, посилюється співпраця з США, Австралією, Філіппінами та іншими країнами в рамках QUAD і AUKUS-подібних форматів. Розробляється “багатошарова берегова оборона” (Shield), яка має охопити ключові райони.

Ці кроки сприймаються як підготовка до можливого конфлікту в Тайванській протоці чи Східнокитайському морі. Пекін і Москва вже критикують Японію за “ремілітаризацію” та порушення післявоєнного пацифізму.

Японія залишається в унікальному становищі: конституційно пацифістська держава, яка, однак, стає однією з найпотужніших військових сил у регіоні. Чи вдасться Токіо зберегти баланс між обороною та уникненням ескалації - покаже найближче десятиліття, особливо на тлі внутрішніх дебатів про статтю 9 та зовнішніх ризиків.