Іван Ус: залежність від Китаю визначає і поведінку Путіна, і строк, який лишився його економіці
Кандидат економічних наук, асоційований експерт аналітичного центру «Об’єднана Україна» Іван Ус в ефірі Радіо НВ пояснив, чому Володимир Путін поводиться по-різному з китайським та американським керівництвом, і які саме залежності російської економіки визначають строк, протягом якого Росія ще здатна вести війну.
Юанізація як пояснення поведінки Путіна
Експерт звертає увагу на термін, який сьогодні дедалі частіше вживають щодо Росії, — юанізація російської економіки. Йдеться про критичну залежність від Китаю: від того, як поводиться Пекін, значною мірою залежить те, як розвиватиметься Росія.
«Якщо беремо Китай та США з точки зору Росії, то економіка Росії насамперед залежить від Китаю, а не від США», — зазначив Іван Ус.
Саме цим, на його думку, пояснюється різниця в стилістиці: з представниками Дональда Трампа Путін дозволяє собі демонстративно зверхню позицію, натомість Сі Цзіньпіна він відверто побоюється.
Чому Китай не зацікавлений у втягуванні Білорусі у війну
Публічні репліки на адресу Путіна з боку президента Казахстану Касима-Жомарта Токаєва та прем'єр-міністра Індії Нарендри Моді, на переконання експерта, є ознакою позиції дедалі ширшого кола держав Глобального Півдня. Питання лише в тому, коли аналогічну оцінку Путін почує від Сі Цзіньпіна.
Іван Ус наголошує, що в Пекіна є для цього цілком прагматичний мотив. Один з ключових шляхів постачання китайських товарів до Європи пролягає через Росію та Білорусь. Якщо Білорусь буде втягнута у війну, Польща, Литва та Латвія закриють кордон з нею як з учасницею війни — і китайські товари не зможуть потрапляти до Європейського Союзу.
Законопроєкт Ліндсі Грема і ціна відмови від російських ресурсів
Окремий чинник ризику для Москви — законопроєкт Ліндсі Грема, який передбачає запровадження на законодавчому рівні мит проти держав, що купують товари в Росії та Ірану. Ключова відмінність від нинішньої ситуації, пояснює експерт, полягає в тому, що подібні рішення адміністрації вже не можна буде оскаржувати як незаконні.
Тоді перед Пекіном постане вибір: ігнорувати мита проти власної продукції або відмовитися від російських ресурсів заради збереження американського ринку.
«Відмовитись від російських ресурсів і від підтримки російської економіки з боку Китаю — для російської економіки це, якщо не миттєва смерть, то смерть протягом періоду, який навряд чи буде перевищувати два роки», — підкреслив Іван Ус.
Монопсонія: коли покупець диктує ціну
Індія розуміє, що в разі її відмови від російської нафти в Росії залишиться єдиний покупець — Китай, а це перетворить китайську монополію на монопсонію, коли покупець сам визначає ціну для продавця. Показовий приклад — переговори щодо газогону «Сила Сибіру – 2».
«Китай говорить: так, будуйте за власний кошт цей газогін, але ми будемо купувати по ньому газ по внутрішньоросійським цінам», — цитує позицію Пекіна експерт. А внутрішні російські ціни субсидовані й нижчі за собівартість.
Аналогічна модель діє й у нафтовій торгівлі: Росія продає сировину Китаю та Індії з дисконтом, а потім купує вироблені з цієї ж сировини нафтопродукти вже без жодних знижок. Для ілюстрації Іван Ус нагадує, що ще у 2020 році частка Росії в імпорті нафти Індією становила 1,4%.
Прогноз: рік, максимум півтора
Оцінки, за якими Росія має ресурси для продовження війни ще протягом двох років, експерт вважає завищеними.
«Я не думаю, що в Росії є два роки. Рік, максимум півтора», — заявив Іван Ус, додавши, що завдання України — робити так, щоб ресурсів і резервів у ворога ставало менше.
Коментарі