top of page
  • Фото автораКущ Олексій

У парадигмі нашої корупційної омерти списання держборгу неможливе апріорі


Система держборгу в Україні зав'язана ще й на дуже розгалужену мережу фінансування афілійованих із чиновниками "бізнес-проектів".


Це також ускладнює вирішення питання щодо реструктуризації боргу - виникає ціла стіна вигодонабувачів.


Працює ця схема таким чином.


Корупція у сфері держзакупівель - це окрема історія для "відморозків".


Вони відразу потрапляють у журналістські розслідування, світяться на прозоро, фігурують у кримінальній справі тощо.


Але є "біла кістка корупції". "Еліта корупції".


Щоб перерахувати через систему казначейства бюджетні гроші, необхідно виконати масу обов'язкових процедур:


Ці витрати потрібно внести до бюджету. Потім провести тендер. Заплатити. Три точки виникнення ризиків.


Але є "царський шлях".


Мінфін може внести в статутний капітал держкомпаній і держбанків ОВДП як докапіталізацію.


Для цього достатньо лише рішення Кабміну.


Потім, за цими облігаціями держава платить відсоток, мільярди гривень.


Крім того, ці облігації можна продати на вторинному ринку.


У результаті держкомпанії отримують кеш, а далі - справа техніки.


Проілюструю це на прикладах.


На докапіталізацію держбанків за весь період держава витратила приблизно 12 млрд дол в еквіваленті.


Це приблизно стільки ж, скільки Україна залучила в результаті приватизації за 30 років.


Дуже характерна рівність для розуміння фінансової фізики в нашій країні.


Як у задачці третього класу про басейн: вливається і виливається....


Крім того, на виплату відсотків за портфелем ОВДП, внесених до статутного капіталу держбанків, держава витрачає на рік майже мільярд доларів в еквіваленті.


Можна розглянути і більш конкретний приклад.


На початку 2023 року Мінфін випустив ОВДП на 30,789 млрд грн із відсотковою ставкою 19,5%, які вніс до статутного капіталу Укрфінжитла.


Що це означає?


А те, що лише за купоном, тобто у вигляді відсотків, держава перераховує цій компанії майже 6 млрд грн на рік.


Теоретично, цей ресурс мав би стимулювати розвиток іпотеки в Україні.


Але за фактом, ці 6 млрд грн Мінфін бере або з наших податків, або із зовнішньої допомоги і кредитів, або за рахунок внутрішніх позик.


Виходить маховик системи держборгу.


Для запуску Укрфінжитла держборг спершу збільшується на 30 млрд грн.


А потім, для сплати відсотків за цим внеском необхідно залучати нові борги, по 6 млрд грн на рік.


За два роки ця схема призводить до зростання держборгу вже на 42 млрд грн.


За п'ять років обігу - 30 млрд грн тільки у вигляді відсотків, тобто держборг подвоюється.


Ефективність системи іпотеки в умовах війни - окреме питання.


Саме завдяки таким схемам, обслуговування держборгу (тобто лише сплата відсотків) з довоєнного рівня в 170 млрд грн за період війни зросло до більш ніж 400 млрд грн.


Тож, у мене для вас невтішні новини.


У парадигмі нашої корупційної омерти списання держборгу неможливе апріорі.


Необхідна наявність політичної волі і перезавантаження системи внутрішніх взаємовідносин у вигляді неофеодального "полюддя" і "годування".


Тобто, як мінімум глобальна трансформація Кабміну.


Але зробити це нам доведеться, бо інакше аж до 2030 року необхідно буде платити за боргами щонайменше 300 млрд грн, більше, ніж на медицину або освіту.


З піками виплат у 2024-2025 роках на рівні 700-900 млрд грн, що вже можна порівняти з військовим бюджетом.


А це будуть найважчі роки.


І нехай вас не заспокоює той факт, що значна частина цих грошей піде в держкомпанії і держбанки.


У держбанках цей ресурс, наприклад, трансформується в безповоротні кредити, яких уже понад 50% їхнього сумарного кредитно-інвестиційного портфеля.


Або у фонд оплати праці менеджменту.


Або в неефективні програми, проєкти та закупівлі.

15 переглядів0 коментарів

Commenti


bottom of page