Як українські дрони системно руйнують російський нафтопереробний сектор

Супутниковий знімок (c) 2026 Vantor. Джерело: Gettyimages

Завдяки рекордному розширенню радіусу атак до 1800 кілометрів, Україна остаточно знищила ілюзію безпеки російських тилових НПЗ. Про це пише Валентин Гладких, експерт Аналітичного центру «Об’єднана Україна», у своїй статті для The Gaze. Ця версія публікації є перекладом українською мовою.

Кампанія Сил безпілотних систем України проти російської нафтопереробки увійшла в режим, який в економічній теорії санкційної війни описують через термін compounding damage. Кожен наступний удар лягає в ушкоджену тканину сектору, який не встиг відновитися від попереднього. Туапсе як найочевидніший приклад зазнав щонайменше шести ударів за короткий проміжок часу, повторно загораючись після кожної невдалої спроби запуску, а Перм, Ухта та Челябінськ продемонстрували, що для української операції більше не існує фізичної межі недосяжності всередині російської території.

Згідно з оцінкою агентства Bloomberg, обсяг переробки нафти в Російській Федерації опустився до найнижчого рівня з 2009 року, а виведена з ладу потужність на піку кампанії перевищувала 20 відсотків номінальної. Подібний показник перетворює дронову кампанію з тактичного інструмента на структурний макроекономічний фактор, що змінює бюджетну архітектуру воюючої держави.

У жовтні 2025 року Reuters і JPMorgan Chase оцінили, що добова переробка в Росії впала нижче пʼяти мільйонів барелів. До квітня 2026 року, за даними The Moscow Times з посиланням на ЦМАКП (російський Центр макроекономічного аналізу та короткострокового прогнозування), переробка опустилася до 4,69 мільйона барелів на добу, найнижчого рівня з кінця 2009 року, а експортна спроможність зменшилася приблизно на мільйон барелів на добу, або майже на двадцять відсотків. ЦМАКП у відповідь майже вдвічі скоротив прогноз зростання ВВП Росії на 2026 рік, опустивши діапазон до 0,5 і 0,7 відсотка проти попередніх 0,9 і 1,3.

Туапсе перетворився на постійне джерело екологічної катастрофи в Краснодарському краї

Туапсинський НПЗ та морський термінал у Краснодарському краї стали найбільш яскравим прикладом нової логіки операції. Установка з потужністю переробки близько 240 тисяч барелів на добу, орієнтована на виробництво дизелю, мазуту, нафти та гасу для експорту до Туреччини й Азії, була виведена з ладу в результаті серії ударів, які Kyiv Post відстежив у щонайменше шести епізодах. Пожежі продовжувалися практично безперервно з середини квітня. Місцеві мешканці, всупереч заявам Роспотребнадзора про відсутність ризику для здоровʼя, стикаються з постійними викидами та режимами обмеження діяльності в публічному просторі. Скасування масових заходів стало нормою.

Вибір Туапсе як першочергової мішені має стратегічну логіку. Завод належить до групи Роснефти, постачає паливо для російської військової машини, а його експортна функція звʼязана з критичною долею російських поставок до Туреччини. Дані Bloomberg і Georgia Today свідчать, що з середини квітня 2026 року чотири послідовні удари по Туапсе відбулися в інтервалі двох тижнів. Така частота не дозволяє провести повний цикл відновлення обладнання установок ЕЛОУ, каталітичного крекінгу та гідроочищення, що потребує від кількох тижнів до кількох місяців за умови постачання імпортних компонентів. У режимі санкцій термін збільшується через дефіцит каталізаторів, насосного обладнання та контрольно-вимірювальних приладів західного виробництва.

Удари по Пермі, Ухті та Челябінську зруйнували російську ілюзію географічної безпеки тилової переробки

Якщо Туапсе ілюструє інтенсивність кампанії, то удари по уральських і північних обʼєктах ілюструють її дальність. Удар по нафтопереробному заводу в районі Пермі та повторне ураження насосно-перекачувальної станції ЛПДС Перм, що належить Транснефть-Прикамʼя, фіксує, що українські системи долають близько 1500 кілометрів від ймовірних точок старту.

За даними UAWire з посиланням на канал Astra, тимчасові обмеження повітряного простору були запроваджені в Пермському краї та сусідніх регіонах, включаючи Свердловську та Челябінську області. Подібні географічні масштаби критично впливають на російську стратегію розосередження потужностей, яку Москва активно проводила після початку інтенсивних ударів у серпні 2025 року.

Удар по Ухті в лютому 2026 року, що, за оцінками Kyiv Post, поставив рекорд дальності близько 1800 кілометрів, та квітневий удар по нафтопереробному заводу в Челябінській області дистанцією близько 1700 кілометрів окреслили нову географію вразливості.

Російська економіка вибудовувала нафтопереробну інфраструктуру з логікою радянського періоду, коли тилові регіони вважалися безпечними. Сучасна українська кампанія руйнує цю засаду в найпрямішому сенсі. У квітні 2026 року Сили безпілотних систем провели щонайменше 90 авіаударів по обʼєктах енергетики або системах ППО. Сумарна оцінка з кінця липня 2025 року сягає від 580 до 600 уражених обʼєктів енергетики або обʼєктів ППО.

Особливу роль у системних ударах по російській нафтопереробці відіграє Служба безпеки України. Як зазначає Главком, СБУ системно вражає НПЗ із сумарною часткою понад 6 відсотків російської нафтопереробки. Серед цілей фігурують Сизранський, Новокуйбишевський та Афіпський НПЗ, нафтоналивний термінал РПК-Высоцк Лукойл-2 у Ленінградській області, нафтоперекачувальна станція Тіхорєцк у Краснодарському краї.

У квітні 2026 року бійці СБУ уразили НПЗ Лукойл-Пермнефтеоргсинтез, виведши з ладу установку АВТ-4 і ректифікаційні колони, та повторно завдали удару по лінійній виробничо-диспетчерській станції Перм, розташованій понад 1500 кілометрів від кордону.

Згідно з даними LB.ua, тільки за квітень 2026 року українські deep strike уразили 14 НПЗ і терміналів, охопивши географію від тимчасово окупованого Криму до Уралу. СБУ перетворилася на ключову інституцію економічної війни, яка координує розвідувальне забезпечення цілей, технологічну розробку безпілотників і безпосереднє виконання операцій спільно з Військово-морськими силами та Силами безпілотних систем.

Падіння переробки на двадцять відсотків трансформує бюджетну та експортну архітектуру Кремля

За оцінкою The Moscow Times з посиланням на Bloomberg, у листопаді 2025 року Україна провела щонайменше 14 дронових атак на російські НПЗ, встановивши місячний рекорд. Серед уражених обʼєктів був Афіпський завод у Краснодарському краї з річною потужністю 9,1 мільйона тонн. Рязанський НПЗ Роснефти зупинено з середини листопада після виведення з ладу основного блоку, що становить майже половину загальної потужності 17,1 мільйона тонн.

До жовтня BBC Verify та BBC Russian зафіксували 14 уражених НПЗ у серпні, вісім у вересні та 12 у жовтні, а сумарно з січня 2025 року постраждали 21 з 38 великих російських НПЗ. На пікові ударів виведена потужність сягала 20 відсотків, що призвело до падіння обсягу переробки приблизно на 6 відсотків через активацію резервних установок на менш постраждалих заводах.

Стратегічний ефект простягається далі за безпосереднє виведення обладнання з ладу. Згідно з оцінкою KSE Institute, нафтові експортні доходи Росії в серпні 2025 року впали до 13,5 мільярда доларів, виручка від сирої нафти склала 8,8 мільярда, від нафтопродуктів 4,8 мільярда. Прогноз на 2026 рік KSE розглядає у вилці від 46 до 146 мільярдів доларів залежно від жорсткості санкційного режиму.

У жовтні 2025 року Сполучені Штати та Велика Британія наклали санкції на Роснефть і Лукойл, а Європейський Союз ухвалив 19 пакет санкцій з повною забороною транзакцій із Роснефть і Газпром нафтою. У сукупності ці заходи накладаються на дронове скорочення переробки і створюють кумулятивний фіскальний тиск.

Згідно з оцінкою Novaya Gazeta Europe, середня ціна Urals у листопаді 2025 року склала 45 доларів за барель, у грудні впала до 40, а до початку січня 2026 опустилася до 35 доларів. Російський бюджет на 2026 рік закладений на оцінку приблизно 25 доларів державних доходів на барель, а реальні параметри після жовтневих санкцій і дронової кампанії знизилися до 4 чи 7 доларів на барель. 

Прогнозований дефіцит федерал

ьного бюджету має зрости на величину від 1,5 до 3 трильйонів рублів, тобто від 16 до 33 мільярдів євро. Витрати на оборону у 2026 році зафіксовані на рівні 12 трильйонів рублів, що становить 27 відсотків загальних видатків бюджету. Москва опинилася в режимі, коли скорочення нафтових надходжень не дозволяє далі нарощувати воєнні витрати, але й не може бути компенсоване швидко через внутрішні політичні обмеження ухвалення податкових рішень.

Дронова кампанія перетворилася на стратегічний інструмент, який Москва не здатна нейтралізувати

Спостерігається фундаментальна асиметрія між наступальною спроможністю Сил безпілотних систем та обороноздатністю російської ППО. Російські системи С-300, С-400 і Панцир були побудовані для перехоплення швидкісних балістичних і крилатих ракет, а не низькошвидкісних, малошумних і дешевих ударних безпілотників, що рухаються на висотах від 50 до 200 метрів.

За оцінкою Kyiv Post, російські пропагандисти, включно з Володимиром Соловйовим, публічно визнали неспроможність національної системи ППО ефективно запобігати ударам. Ця публічна капітуляція пропагандистського апарату на фоні постійних пожеж в Туапсе, Перму та інших регіонах фіксує перехід інформаційного простору в режим, коли заперечувати масштаб удару вже неможливо.

Російська економіка отримала ще один удар у вигляді логістичного навантаження. Згідно з даними Carnegie Endowment, офіційні ціни на російську сиру нафту наближалися до низів кризових років 2009, 2016 і 2020. Якщо в попередні кризи Москва мала час на структурну адаптацію, нинішня комбінація санкцій та фізичного руйнування інфраструктури не залишає простору для маневру. Експорт сирої нафти стикається з посиленням контролю в датських, англійському та турецьких протоках, а танкери тіньового флоту атакуються Морськими силами України.

У середньостроковій перспективі дронова кампанія створює стратегічну пастку для російської економіки. Москва не може дозволити собі зупинку експорту, але кожен наступний барель проходить через все довшу й дорожчу логістичну схему.

Внутрішня переробка скорочується, експорт сирої нафти зростає в обсязі, але падає в ціні. Це провокує накопичення нафти на танкерах, що, за даними Bloomberg, на середину січня 2026 року сягнуло 185 мільйонів барелів, що на 48 відсотків більше за рівень кінця серпня. Українські дешеві далекобійні дрони змінили параметри гри, перевівши економічну війну в фазу, де структурні наслідки накопичуються щомісяця.

Від подальшої інтенсивності ударів та готовності західних партнерів синхронізувати санкційний тиск залежить, чи перетвориться нинішнє падіння нафтопереробки на стійке зниження російської військової спроможності. Даних за квітень і початок травня 2026 року достатньо, щоб стверджувати, що поєднання дронової кампанії та санкцій 19 пакета ЄС створило нову бюджетну реальність, де компенсаційний потенціал Резервного фонду й Фонду національного добробуту вичерпується швидше, ніж очікувала Москва.

Якщо протягом року Сили безпілотних систем збережуть нинішній темп ударів, російський експорт нафти і нафтопродуктів увійде в стійкий тренд скорочення. Жодна з адаптаційних стратегій 2024 і 2025 років не дає достатнього часу для відновлення переробної бази.