Як блокування Ормузької протоки нашкодить усім

З 28 лютого 2026 року, коли США та Ізраїль розпочали операцію «Epic Fury» - масовані удари по військових, ядерних і нафтовидобувних об’єктах Ірану, - світ опинився на межі нової енергетичної катастрофи. У відповідь Тегеран оголосив Ормузьку протоку «зоною ризику»: Іранські сили атакували танкери, КВІР заборонив прохід, а страхові премії злетіли в рази. Фактично протока заблокована. І поки операція «Epic Fury» триває без реального прогресу в переговорах про розблокування, наслідки відчують усі - від звичайного водія в Європі до інженера в Тайвані та фермера в Азії.

Енергетичний шок: нафта та газ під загрозою

Через Ормуз проходить 20–27 % світової морської торгівлі нафтою (17–21 млн барелів щодня) і близько 20 % глобального ЗПГ. Катар - головний постачальник ЗПГ - уже оголосив force majeure на заводах Ras Laffan і Mesaieed після ударів дронами. Видобуток і експорт зупинено. Ціни на Brent перевалили за $100, європейський і азійський газ рветься до рівнів 2022 року. Саудівська Аравія, Кувейт та Ірак скоротили видобуток через переповнені сховища. Альтернативні маршрути (саудівський трубопровід East-West) не здатні компенсувати обсяги. Результат - стрибок цін на пальне, авіаквитки, логістику та добрива.

Гелій і напівпровідники: удар по високих технологіях

Найбільше постраждав гелій - побічний продукт переробки катарського газу. QatarEnergy зупинила видобуток на Ras Laffan, де вироблялося до 40 % світового гелію. Ціни на гелій уже зросли на 35–50 %, а спотові постачальники ввели спеціальні націнки. Без гелію неможливе охолодження пластин при виробництві чіпів 3 нм і тонкіше (Samsung, TSMC, Intel). Південна Корея імпортувала з Катару 64,7 % гелію - її запасів вистачить на 6 місяців, але перевалідування постачальників триватиме місяці. Під загрозою - смартфони, AI-сервери, автомобільна електроніка та навіть МРТ-томографи в лікарнях.

Судноплавство та страхування: «невидимий блок»

З моменту оголошення Іраном «зони ризику» трафік через Ормузьку протоку впав на 80–85 %. Щодня тут проходило 20–30 супертанкерів VLCC (Very Large Crude Carrier), які перевозили майже п’яту частину світової нафти, а також десятки ЗПГ-танкерів Q-Max і Q-Flex. Тепер більшість із них стоїть на якорі в Перській затоці, в портах Рас-Лафан, Доха чи Фуджейра або терміново перенаправляється навколо Африки через мис Доброї Надії.

Страхові компанії реагували миттєво: Lloyd’s of London, провідні P&I Clubs (захист та відшкодування) і навіть американські та європейські андеррайтери видали notices of cancellation для всіх рейсів через Ормуз. War-risk премії зросли з 0,2 % до 1,5–2,5 % вартості судна — для типового VLCC вартістю $150–250 млн це означає додаткові $2–6 млн за один рейс. Багато операторів (Maersk, MSC, BP, Shell, QatarEnergy Shipping) просто відмовилися від маршруту. Плата за перевезення VLCC зріс у 3–5 разів - з $30–40 тис. на добу до $150–200 тис.+. Контейнерні лінії також підняли ставки на 40–70 % на азійсько-європейських маршрутах.

Навіть якщо фізично протоку розблокують, економічно рейси залишаються нерентабельними через страховку та постійну загрозу атак дронами й протикорабельними ракетами. Сотні танкерів і контейнеровозів застрягли, екіпажі в небезпеці (деякі вже евакуйовані через ракетні обстріли). Альтернативний маршрут навколо Африки додає 10–14 днів плавання і збільшує витрати на пальне на 30–40 %, що робить доставку ЗПГ, нафти та хімікатів ще дорожчою. Це не лише енергія: під ударом поставки добрив, пластику, фармацевтичної сировини та навіть звичайних контейнерних вантажів для Європи та Азії. Порти Роттердам, Сінгапур і Шанхай уже повідомляють про затримки розвантаження та переповнені термінали.

Глобальна економіка: інфляція та рецесія для всіх

Енергетичний шок призведе до каскадних зростань витрат. Нафтохімія (пластик, добрива, фармацевтика) подорожчає. Азія (Китай, Японія, Корея, Індія) втратить 75–84 % катарського  ЗПГ. Європа - газ для опалення та промисловості. Навіть США, які менш залежні, відчують інфляцію на АЗС і в логістиці. Ноам Райдан попереджає про «інфляційний шок» і ризик рецесії, подібної до 1970-х, але втричі потужнішої.

Продовження операції «Epic Fury» без розблокування Ормузької протоки лише погіршить і так не просту міжнародну обстановку. Кожний додатковий день ударів без дипломатичного чи військового прориву означає нові атаки на танкери, ще вищі страхові премії, глибшу зупинку QatarEnergy та більші втрати для всіх учасників ланцюжків. Це не локальний конфлікт - це глобальна заручницька ситуація, «Пастка-22», де страждають не лише Іран і країни Затоки, а й звичайні люди по всьому світу. Ескалація посилює ризики ширшої війни, кібератак, міграційних криз і руйнування довіри в міжнародній торгівлі.

Світ уже не може дозволити собі «чекати, поки все само розсмокчеться». Без швидкого розблокування протоки - через переговори чи гарантії безпеки - операція «Epic Fury» перетвориться з «точного удару» на затяжну економічну війну, де переможців просто не буде. Час на остаточне вирішення питання спливає, і якщо його не вирішити за пару місяців - усі країни відчують економічне падіння.