Вільнюській саміт став своєрідним поворотним колом в історії військово-технічного співробітництва України з країнами-партнерами. Про це у своїй статті для The Gaze пише Антон Кучухідзе, експерт Аналітичного центру "Об'єднана Україна". З текстом статті можна ознайомитися нижче.
На другий рік другої хвилі агресії Російської Федерації проти України запустилися процеси не лише з передачі зброї для України, але й зі спільного виробництва озброєння з використанням передових військових технологій. Військова допомога країн-партнерів дозволила Україні отримати доступ до новітньої зброї, яка була потрібна для захисту власної території та забезпечення безпеки національного кордону. А спільне виробництво озброєння має сприяти розвитку української військово-промислової галузі та підвищенню її конкурентоспроможності на міжнародному ринку.
Важливим складником цього процесу є співпраця з США, з Британією, а також партнерами з країн Європейського Союзу та НАТО. Вона дозволяє Україні отримати доступ до нових технологій та забезпечити високий рівень якості виробництва озброєння. Це надзвичайний плюс для економіки й оборонного сегменту України, проте у цьому є й політичний сенс.
Поворотне коло історії
На Вільнюському саміті після перемовин Президента Зеленського з лідерами держав-членів НАТО було ухвалено історичне рішення про те, що Україна вступить до НАТО. Це рішення починає підкріплюватися безпосередніми військовими контрактами, бо є ефективність роботи всіх сил оборони та безпеки України, є довіра до України. Зокрема, під час нещодавнього пресбрифінгу речник Держдепартаменту США Метью Міллер заявив, що зброя, яку Україна отримує для фронту, використовується належним чином і не було зафіксовано жодних випадків потрапляння її в чужі руки. І якраз таки підписання контрактів із Туреччиною, Францією, Великою Британію та іншими державами-членами НАТО свідчать про те, що рішення Вільнюського саміту поступово поглиблюється.
Також варто зазначити, що у вересні в Україні відбулась міжнародна конференція з оборонної промисловості, що є логічним продовженням порядку денного Вільнюського саміту. Цей захід став новим кроком у підтримці України, бо якщо раніше акцент у перемовинах із країнами-партнерами ставився на доставці зброї, ремонті пошкодженої техніки та військовій підготовці українських солдатів, то зараз увага все більше приділяється питанню організації виробництво зброї в Україні, щоб відбити повномасштабне вторгнення Росії та зменшити залежність від зовнішніх поставок.
Так, зокрема, Президент України Володимир Зеленський під час свого виступу на відкритті конференції повідомив, що серед учасників заходу є представники близько 250 оборонних компаній з понад 30 країн, а також їхні міністри оборони та інші офіційні особи. Також він анонсував створення Альянсу оборонної промисловості та оголосив, що відповідну декларацію вже підписала низка західних компаній. А наприкінці вересня, після візиту до США, Президент України у своєму відеозверненні прямо вказав на те, що Україна спільно зі Сполученими Штатами вироблятиме сучасне озброєння, зокрема й системи ППО.
З огляду на вищезазначене, можна впевнено говорити про те, що саме Вільнюській саміт став своєрідним поворотним колом в історії військово-технічного співробітництва України з країнами-партнерами.
Західний ВПК прямує до України
Зацікавленість представників військово-промислового комплексу країн-партнерів на сьогодні перейшла від оцінки можливостей та перспектив до пошуку українських контрагентів для ухвалення партнерських угод про співробітництво.
Так, наприклад, німецький гігант з виробництва зброї Rheinmetall оголосив про створення спільного підприємства з українським державним концерном «Укроборонпромом» для виробництва бронетехніки та танків в Україні. Генеральний директор Rheinmetall Армін Паппергер висловив бажання виробляти в Україні наступне покоління танків Panther – до 400 танків на рік. Panther стане наступником основного бойового танка компанії Leopard 2. Наприкінці вересня Федеральне управління картелів Німеччини Bundeskartellamt зняло адміністративні бар’єри для створення спільного підприємства між Rheinmetall Landsysteme GmbH і «Укроборонпромом». Уже подано заявку на отримання дозволу від інших відповідних агенцій і очікується, що він надійде найближчим часом. Перший крок співпраці між компаніями буде зосереджений на технічному обслуговуванні та ремонті транспортних засобів, переданих в Україну в межах багатосторонньої програми «Ringtausch» (обміну обладнанням уряду Німеччини), а також тих, які Німеччина безпосередньо постачає в Україну. На наступних етапах партнери мають намір спільно виробляти вибрану продукцію Rheinmetall в Україні.
Наприкінці серпня цього року британська BAE Systems заявила, що підписала дві угоди щодо співробітництва з українським урядом. Перша угода посилює підтримку України з боку BAE Systems і прокладає шлях для компанії до співпраці зі Збройними силами України, щоб зрозуміти та підтримати їхню майбутню структуру сил і вимоги до можливостей, а також допомогти відродити промислову базу України.
Друга угода базується на цій підтримці та створює межі для безпосередньої роботи BAE Systems із Україною для пошуку потенційних партнерів і того, як це може зрештою сприяти виробництву 105-мм легкої гармати в країні. Також серед озброєнь, які планується виготовляти в Україні, є легкі польові гармати L119, які використовують боєприпаси стандарту НАТО калібру 155 мм і вже впродовж року є на озброєнні ЗСУ.
Для прискорення запуску виробництва зброї у партнерстві з вітчизняними виробниками BAE Systems вже відкрила офіс в Україні. Зазначимо, що укладання обох угод відбулося за кілька днів після того, як Україна та Швеція підписали спільну заяву про наміри зміцнити співпрацю у виробництві, експлуатації, навчанні та обслуговуванні платформи CV90, яка наразі виробляється шведським підприємством Hägglunds BAE Systems.
Зі свого боку низка французьких оборонних підрядників за сприяння міністра оборони Франції Себастьяна Лекорню уклали угоди з Україною щодо спільного виробництва артилерії, бронетехніки, безпілотників і допомоги у розмінування. Зокрема, французька фірма Arquus підписала лист про наміри забезпечити технічне обслуговування бронетранспортерів та побудову виробничих потужностей в Україні. Фірма Nexter, виробник самохідної гаубиці Caesar, як повідомив її генеральний директор Ніколас Шамуссі, перебуває у пошуках українського партнера для створення спільного підприємства. Французький стартап Vistory планує побувати дві фабрики 3D-друку для виробництва запчастин для військової техніки в Україні. Компанія Turgis & Gaillard підписала договір із українським підприємством «Антонов» про спільне виробництво зменшеної та дешевшої версії безпілотника Aarok MALE.
Наші сусіди, країни-члени НАТО Польща та Туреччина також зацікавлені у поглибленні військово-технічної співпраці з Україною. Так, концерн Polska Grupa Zbrojeniowa спільно з «Укроборонпромом» створив технологічний центр для ремонту танків Т-64 у Глівиці. Очікується, що згодом там ще обслуговуватимуться танки PT-91, Т-72 та Leopard 1 та 2.
Турецька компанія Baykar планує за півтора року профінансувати на 100 млн доларів США три проєкти в Україні – завод із виробництва дронів, сервісний центр та головний офіс свого українського відділення. Як зазначив генеральний директор Baykar Халюк Байрактар, будівництво вже розпочато.
Все це ті кроки, які цементують політичні рішення, що були ухвалені раніше, тому що поставити військовий завод НАТО або члена НАТО на території України – означає створення військово-стратегічного об'єкта іноземної держави на нашій території, яка охоронятиметься всіма розвідками та спецслужбами цієї держави як мінімум.
Викорінення російської загрози – це спільне завдання України та НАТО. Тож, протидіяти токсичному, але ресурсозабезпеченому ворогові, яким є Росія, потрібно за багатьма напрямками – від санкційного тиску на Російську Федерацію та дипломатичних зусиль щодо гарантій невтручання Китаю на її боці до поглиблення та посилення військово-технічної допомоги та оснащення ЗСУ сучасним високотехнологічним озброєнням. Це взаємно вигідний шлях для України та країн Заходу.
Джерело: "The Gaze"
Comments