Фрагментація світової торгівлі: як економіка середнього розміру виживає між тарифними блоками
Падіння частки торгівлі за правилами СОТ та зростання нетарифних бар’єрів остаточно перетворили мита на інструмент геополітики. Про це пише Іван Ус, експерт Аналітичного центру «Об’єднана Україна», у своїй статті для The Gaze. Ця версія публікації є перекладом українською мовою.
До кінця лютого 2026 року частка світової торгівлі, що здійснюється на умовах режиму найбільшого сприяння, впала до 72 % — таку оцінку дали економісти СОТ у березневому огляді Global Trade Outlook. Ще у 2022-му за загальними правилами йшло понад 80 % світового товарообігу.
У липні гендиректорка СОТ Нгозі Оконджо-Івеала уточнила картину: крім цих 72 %, ще близько 16 % товарообігу йде на преференційних умовах у межах ширшої системи СОТ — двосторонніх і регіональних угод, збудованих на її ж фундаменті. Тобто вісім-десять пунктів різниці — це не зникла багатосторонність, а вимірюваний обсяг торгівлі, який перейшов з-під загальних норм під дію двосторонніх домовленостей, винятків і секторальних режимів.
Цифру варто читати з поправкою на її природу: це річний розрахунок із відсіченням на кінець лютого 2026 року, і наступний СОТ оприлюднить лише в березні 2027-го. До нього ввійшли рішення Верховного суду США та плоска надбавка за розділом 122, але не липнева зміна правової конструкції американських мит — перехід на дворівневі ставки за розділом 301 і перше в історії застосування розділу 338 проти Канади, — а вона зміщує баланс далі в бік дискримінаційності.
Ціну вже рахують. За червневою оцінкою Всесвітнього економічного форуму, геоекономічна фрагментація коштує світовій економіці 213–307 млрд дол. США щороку і додає 0,2–0,3 в. п. до глобальної інфляції; у жорсткому сценарії втрати сягають 6,9 трлн дол., або 6,4 % глобального ВВП. Ключова деталь для Києва: країни поза великими блоками втрачають помітно більше — 10,7 % випуску проти 6,4 % у середньому по світу. МВФ у липневому оновленні World Economic Outlook знизив прогноз глобального зростання до 3,0 % на 2026 рік, називаючи торговельну фрагментацію одним із головних зустрічних вітрів поряд із геополітичною напругою та слабкими бюджетними буферами.
Мито стало інструментом зовнішньої політики — і пережило власну правову базу
2026-й дав рідкісний природний експеримент. 20 лютого Верховний суд США у справі Learning Resources v. Trump визнав незаконними «тарифи Дня визволення», запроваджені за законом IEEPA; близько 166 млрд дол. уже зібраних мит стали потенційно поверненими. Мита при цьому не зникли.
Того ж дня Білий дім увів 10-відсоткову надбавку за розділом 122 Закону про торгівлю 1974 року — за два дні оголосивши про підвищення до 15 % — і одразу почав готувати заміну, бо розділ 122 обмежений 150 днями та стелею у 15 %. 24 липня, у ту саму хвилину, коли надбавка спливла, набули чинності нові мита USTR за розділом 301: 10 % і 12,5 % на товари 60 економік, формально — за неефективну заборону імпорту продукції примусової праці.
Урок для експортера простіший за юридичну конструкцію: змінюється підстава, а не ставка. Секційні мита (розділи 232 і 301) юристи описують як нову підлогу, а не тимчасовий важіль: вони процедурно стійкі, не мають строку дії й переживуть зміну адміністрацій.
Липень додав ще одну ілюстрацію. Уперше в історії США застосували розділ 338 Тарифного акта 1930 року — проти Канади: три прокламації від 20 липня наклали 50-відсоткове мито приблизно на 20 млрд дол. канадського імпорту — молочні продукти, алкоголь, автомобілі — включно з товарами, що відповідають правилам USMCA. Після зриву переговорів мита запрацювали 22 серпня, а канадські контрзаходи у 15–50 % щодо американських товарів — з 8 вересня. Розділ 338 не має ані строку дії, ані вимоги попереднього розслідування, а його частина (b) дозволяє ескалацію аж до заборони імпорту.
За підрахунками PIIE, практика вибіркового підвищення й зниження ставок для окремих партнерів поки що зачіпає близько 11 % світової двосторонньої торгівлі — рівно стільки, скільки важать у ній самі США. Наслідувачів немає, але прецедент створено, і Брюссель до нього придивляється: у січні 2026-го торговельний комісар Марош Шефчович запропонував прив’язати європейські низькі ставки до «справедливих» практик і відкритості ринку партнера, тобто відмовитися від безумовності режиму найбільшого сприяння. Для довідки: під MFN сьогодні входить лише близько 10 % американського імпорту, тоді як європейського — 79 %, китайського — 42 %.
Нетарифні бар’єри коштують дорожче за тариф
UNCTAD нарахував близько 18 тисяч нових дискримінаційних заходів із 2020 року, а технічні регламенти зачіпають приблизно дві третини світової торгівлі. Травневий огляд UNCTAD уточнив, що це вже не другорядна стаття витрат: для 88 % країн нетарифні заходи створюють вищі експортні витрати, ніж власне мита. Самі ставки у 2025-му зросли на 10 % для розвинених економік, на 16 % для країн, що розвиваються, і на 18 % для найменш розвинених — тобто тягар розподілився зворотно до спроможності його нести.
Для експортера із середньої економіки висновок незручний: доступ до ринку більше не є функцією тарифного розкладу СОТ. Він є функцією того, чи потрапила країна до потрібного переліку.
Критичні матеріали перетворюються на предмет безпекових угод
З 1 січня 2026 року Китай розширив експортний ліцензійний каталог на сполуки самарію, гадолінію та лютецію, срібло й низку інших матеріалів — на додачу до семи рідкісноземельних елементів, підконтрольних із квітня 2025-го, а також вольфраму, стибію, галію та германію. Ліцензійний режим після травневого саміту Трампа й Сі практично не пом’якшився: попри обіцянки Пекіна зняти занепокоєння щодо ітрію, скандію та неодиму, поставки контрольованих матеріалів до Японії у червні впали до нуля.
31 березня постанова Держради № 834 — Положення про безпеку промислових і виробничих ланцюгів — звела докупи експортний контроль, перевірку інвестицій, безпеку даних і контрсанкції в єдину систему, створивши обов’язки комплаєнсу для всіх суб’єктів під китайською юрисдикцією. Розподільником доступу стала ліцензія, а не ціна.
Найближча критична дата — 10 листопада 2026 року. Тоді спливає взаємне «перемир’я», за яким Китай призупинив свої жовтневі (2025) екстериторіальні заходи, а американське Бюро промисловості та безпеки — правило про афілійованих осіб. Для будь-якого виробника, що працює з рідкісноземельними магнітами, це і є реальний горизонт планування, а не дата розв’язки.
Відповідь США оформилася 4 лютого 2026 року: на Міністеріалі з критичних мінералів за участю делегацій із 54 країн і Єврокомісії запущено Forum on Resource Geostrategic Engagement (FORGE) на заміну Minerals Security Partnership, підписано одинадцять нових двосторонніх рамкових угод і меморандумів та оголошено Project Vault — стратегічний запас на 12 млрд дол. США, з яких 10 млрд становить найбільша позика в історії Ексімбанку США, а близько 2 млрд — приватний капітал.
У липні партнери FORGE оприлюднили Керівні принципи і створили дві робочі групи — інвестиційну, зі спільним реєстром пріоритетних проєктів і співфінансуванням через державні банки розвитку, та політичну. CSIS фіксує, що на порядку денному були цінові підлоги й преференційний торговельний блок для мінералів.
Це вже не комерційні контракти. Це пакети, у яких фінансування, дозволи, зобов’язання щодо викупу продукції, цінові гарантії та політична лояльність зшиті в один документ.
Середні економіки будують стратегію життя між блоками
Диверсифікація ринків має межу — далі потрібна диверсифікація продукту. Цього року додалася друга межа: диверсифікація нічого не варта без маршруту.
Технічна відповідність — CBAM, простежуваність походження, захист інтелектуальної власності — стала формою доступу, дорожчою за тариф. Для 88 % країн це вже буквально так.
Правова підстава мита змінюється швидше, ніж саме мито. IEEPA, розділ 122, розділ 301, розділ 338 — за сім місяців Вашингтон змінив чотири юридичні опори, майже не змінивши ефективної ставки. Планувати треба від ставки, а не від закону, який її запроваджує.
Членство у клубах на кшталт FORGE чи оборонних рамок ЄС дедалі більше заміщує багатосторонні правила, тож присутність за столом переговорів окупається.
Переговорна робота має бути постійною і прив’язаною до календаря чужих процедур: до перегляду імплементаційного регламенту ЄС наприкінці 2026-го, до 10 листопада в китайському експортному контролі — а не до моменту, коли рішення вже набрало чинності.
І головне: торговельна політика тепер є частиною безпекової — у тому числі інституційно.
Фрагментація не залишає середнім економікам зручного місця. Але вона винагороджує тих, хто пропонує блокам те, чого їм бракує, — і карає тих, хто пропонує те, що вони й самі виробляють із надлишком.
Коментарі