Прорив ультраправих у Німеччині стає безпековою проблемою для України та Європи
Успіх ультраправої «АдН» на регіональних виборах у Німеччині не приведе її до влади негайно, але вже зараз послаблює уряд у Берліні. Про це пише Богдан Попов, експерт Аналітичного центру «Об’єднана Україна», у своїй статті для The Gaze. Ця версія публікації є перекладом українською мовою.
Шостого вересня «Альтернатива для Німеччини» здобула 43,8 відсотка в Саксонії-Ангальт, більш ніж подвоївши свій результат 2021 року та отримавши 39 із 83 місць у земельному парламенті, лише на три менше від абсолютної більшості. Через два тижні партія перемогла в Мекленбурзі-Передній Померанії з 38,2 відсотка, тоді як християнські демократи канцлера Фрідріха Мерца обвалилися до 4,9 відсотка і повністю втратили свої місця в цьому парламенті.
Партія, яка веде кампанію за припинення підтримки України, відновлення відносин із Москвою та скасування санкцій, більше не є периферійним інструментом протесту. Для Києва, який залежить від Німеччини в питаннях протиповітряної оборони, озброєнь і грошей, це перестало бути історією про внутрішню політику Німеччини.
Двоє виборів за два тижні перекроїли політичну мапу Німеччини
Серйозності ситуації надає саме масштаб зрушення. У Саксонії-Ангальт християнські демократи впали до 17,2 відсотка після двадцяти чотирьох років при владі, явка сягнула 77,8 відсотка, найвищого показника з 1989 року, а Союз Сари Вагенкнехт пройшов до парламенту з 5,3 відсотка. Ця остання деталь має значення, оскільки партія Вагенкнехт поєднує ліву економічну політику з жорсткою міграційною політикою та закликає до тісніших зв’язків із Росією, і це єдина сила, яка не виключила співпраці з АдН. У Мекленбурзі-Передній Померанії соціал-демократи посіли друге місце з 35,5 відсотка, і трипартійний альянс залишається єдиним шляхом до більшості без ультраправих. В обох землях переможець, найімовірніше, не керуватиме, і в обох політичний центр помітно спустошено.
Власна програма АдН недвозначно окреслює наслідки. Вона виступає проти того, щоб гроші платників податків роздавали Україні, і прагнутиме скасування санкцій проти Росії, водночас визнаючи, що санкції не належать до питань, які вирішують уряди федеральних земель, а деякі з її діячів навіть висували ідею взагалі вивести Німеччину з Європейського Союзу. Це не та платформа, якій потрібно виграти федеральні вибори, щоб мати значення. Їй достатньо лише продовжувати зростати, поки ослаблений уряд вирішує, скільки політичного капіталу витрачати на Київ.
Російські зв’язки партії — це задокументований факт, а не чутки
Те, що перетворює це з розбіжності в політиці на безпекове питання, — це задокументована історія стосунків партії з Москвою. У 2024 році спільне розслідування чеських і німецьких видань пов’язало діячів АдН із мережею Voice of Europe, яку фінансував Віктор Медведчук і яка платила європейським політикам за просування кремлівських наративів.
Мюнхенська прокуратура відкрила розслідування щодо відмивання грошей стосовно депутата парламенту від АдН Петра Бистрона у зв’язку з твердженнями, що він отримав до двадцяти тисяч євро, прокуратура Дрездена відкрила провадження проти Максиміліана Краха щодо ймовірних виплат із Росії та Китаю, а помічника Краха заарештували за підозрою у шпигунстві на користь Пекіна. Європейський парламент закликав АдН розкрити свої фінансові відносини з Кремлем. Ці заперечення та провадження зафіксовані в публічних джерелах, і саме на цьому ґрунті слід будувати аргументацію.
Це розмежування має значення, оскільки інформаційний простір навколо керівництва партії нині сильно забруднений в обох напрямках. У вересні фактчекери спростували сфабриковану статтю з брендингом німецького суспільного мовника, у якій було вигадано конфлікт за участю співголови АдН Аліси Вайдель, що є частиною відомої схеми інвестиційного шахрайства, тоді як Snopes проаналізував вірусний мем про її приватне життя і відмовився давати йому оцінку, оскільки подробиці не вдалося підтвердити. Також широко поширювалася її підроблена фотографія, яку було ідентифіковано як відредаговану. Кожен, хто вибудовує аргументи проти російської політики партії на матеріалах такого штибу, дає їй захист, якого вона не заслужила.
Внутрішня слабкість Берліна — пряма змінна в обороні України
Аналітики також мають рацію щодо інституційних обмежень. Зовнішня та безпекова політика визначається на федеральному рівні, «брандмауер» досі тримається, оскільки всі інші партії відмовляються керувати разом з АдН, саксонсько-ангальтське відділення партії внутрішня розвідка класифікує як правоекстремістське, а ця земля контролює лише чотири з шістдесяти дев’яти голосів у Федеральній раді. Кожен, хто на підставі цих результатів прогнозує негайну зміну політики Німеччини щодо України, неправильно їх тлумачить. Механізм впливу повільніший і менш прямий, і саме тому його легко недооцінити.
Непрямі наслідки вже помітні. У Мекленбурзі-Передній Померанії 32 місця партії становлять понад третину палати, чого достатньо, щоб заблокувати будь-яке рішення, яке потребує більшості у дві третини, зокрема конституційні зміни. На федеральному рівні тиск діє через очікування, а не через законодавство.
Мерц керує країною з рівнем схвалення, який улітку становив 16 відсотків у загальнонаціональному вимірі, вересневе опитування дало його блоку 18 відсотків проти 29 відсотків для АдН, а канцлер у такому становищі має менше простору для захисту дорогих і непопулярних зобов’язань. На практиці це проявляється у вигляді затримок, менших пакетів допомоги та тихіших оголошень, а не формальних розворотів курсу.
Те, що Німеччина фактично надає, робить це питання нагальним. Берлін став центральним європейським постачальником систем, які Україна не може замінити, зокрема ракет-перехоплювачів Patriot, виділених із національних запасів, систем IRIS-T, ракет класу «повітря-повітря», дронів і боєприпасів великої дальності, а також фінансової підтримки, яка поступається лише американському внеску. Саме вони відрізняють захищену енергосистему від темної зими, і кожна з цих позицій залежить від бюджетної статті, яку німецький уряд мусить обґрунтувати перед своїми виборцями.
Тверезий висновок полягає в тому, що Україні слід планувати з розрахунком на Німеччину, чия спроможність до постачань буде політично обмежена задовго до того, як до влади прийде будь-який ультраправий уряд, а це аргумент на користь того, щоб уже зараз закріплювати зобов’язання в багаторічних інструментах і спільному виробництві, замість того щоб припускати найгірше згодом.
Коментарі