top of page
  • Фото автораUnited Ukraine

Не варто легковажити історією з китайськими повітряними кулями над США – Дмитро Левусь


Епопея з повітряними кулями у повітряному просторі Північної Америки, які стали приводом як для загострення відносин між США та КНР, так і для внутрішньополітичного американського скандалу, насправді жваво нагадала про часи Холодної війни. Про це в матеріалі для Realist Online повідомив політолог-міжнародник, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна” Дмитро Левусь. З текстом матеріалу можна ознайомитись нижче. У двобої наддержав незмінним залишився один учасник – США. Місце СРСР зайнято Китаєм. Чергова ж реінкарнація історичної росії, рф, яка у ті часи носила назву радянський союз та була полюсом сили рівноцінним Америці, тепер на других ролях. Війна з Україною фіксує цей статус другорядного утворення з хворою сировинною економікою, нестачею населення та величезною армією з надто сумнівним авторитетом.


Вихідці з 50-60-тих років


Повітряні ж кулі, які спричинили такий рейвах – вихідці з часів протистояння СРСР та США. Зараз цей засіб повітряної розвідки, як ми бачимо, переживає ренесанс. Річ у тім, що не варто сприймати ці повітряні кулі над США як звичайні зонди, що несуться по волі вітра подібно парашютику кульбабки. Це складна високотехнологічна система, з напрацьованою методикою використання. При чому основні її принципи закладені ще в 50-ті 60-ті роки. По-перше ними можна керувати. При чому не лише прораховуються повітряні течії, по яким має пливти куля. Вона може змінювати висоту, маневрувати. Вже в 60-ті роки при опроміненні радіолокатором такі кулі реагували та забиралися на велику висоту, де їх не могли дістати винищувачі. Сама куля вже тоді могла мати комірчасту структуру і навіть влучання снаряду авійційної гармати не збивала його гарантовано. Гондола (контейнер) з апаратурою дозволяла отримувати якісні фотознимки. Слід зазначити, що тоді такі високотехнологічні кулі виготовляли у США і вони створили багато прикрих моментів для ППО радянських країн. Винищувачі забиралися на верхню межу своєї стелі аби дістати ці “кляті зонди”, випускали з гірки чергу з гармати або ракети і звалювалися вниз, далеко не завжди влучаючи. До появи зенітно-ракетного комплексу С-75 влучити з землі у кулю, яка забралася на висоту більше двадцяти кілометрів було неможливо.


Актуальні на сьогодення


Взагалі ці повітряні кулі або автоматичні аеростати, що дрейфують, ніколи не здавали своїх позицій до кінця саме у шпигунському ремеслі. Просто з розвитком супутників, їх можливостей з розвідки почало здаватися, що супутник може все. Аеростати відійшли на допоміжні ролі. Але з часом зʼясувалося, що супутник може геть не все. Крім того відпрацьовано й тактику протидії супутникам.

Також технічні можливості інші. Гондола або, скоріше, контейнер аеростата може нести приладдя для здійснення радіолокаційної розвідки, знімати дуже різноманітні параметри, отримувати всілякі дані. Аеростат не йде тим самим звичним маршрутом, а може практично кружляти, використовуючи повітряні потоки. Якість виконання самого виробу може бути різним. Звідси і відродження інтересу. А збити цю кулю все так само важко, як ми могли переконатися на історії з китайськими аеростатами в США.


КНР – не СРСР


Варто зазначити, що навряд чи історія з цими летючими шпигунами призведе до глобального конфлікту між США та КНР. Це лише часткове поверення до духу Холодної війни, коли подібних приводів для загострення виникала величезна кількість, до того ж набагато більше драматичних. Це і радянські підводні човни біля узбережжя нейтральної Швеції, і прольоти американських У-2 над усією територією СРСР, і психоз від загрози ударом стратегічною ядерною зброєю настільки, що тим, хто сидить біля індикаторів кругового огляду у зграях птахів ввижалися запущені ракети, не кажучи вже про події масштабу Карибської кризи. Але. Незважаючи на те, що росія однозначно не є вже полюсом глобальної сили на противагу США, Китай остаточно не зайняв це місце. Поки що навіть у військовому плані. Більше того, світ виявився набагато більш глобалізованим. КНР надто залежить від світових ринків та торгівлі з США. СРСР був вбудований у глобальну економіку світу в першу чергу за рахунок постачання сировини. КНР – є технологічною країною. Ба більше, навіть Тайвань, який Пекін вважає бунтівною провінцією, і який, має право на загальнокитайський спадок аж ніяк не менше ніж материкові комуністи, є надто важливим саме торговельним партнером для КНР. Надто жорстка конфронтація КНР з Тайванем та США призведе до того, що постачання чіпів для китайської електроніки припиниться. І на це у Пекіні зважають.


Аеростати повертаються


Безпосередньо у США польоти аеростатів призвели до гострої критики президента Байдена та демократів з боку їх опонентів, республіканців. Теж не варто абсолютизувати нинішній конфлікт. Американське суспільство живе за власними принципами і логікою. Було б дивно, якби цього не сталося. Але життя триває. Збиття кулі над океаном якщо і не загасило вогнище, то, принаймні, довело, що турбота про безпеку громадян не фігура мовлення і інституційно американська система з такими викликами справляється.


P.S. Українцям же не треба легковажити. Ці аеростати вже повертаються. Російський загарбник буде їх використовувати. По своєму, не так високотехнологічно, але буде. І вже використовує, як ми переконалися. Наприклад вони запускаються з металевими відбивачами, для виснаження українського ППО, яка сприймає їх як цілі. Може бути й інша підступність. Тож і Україні треба, принаймні, обрахувати перспективність робіт у напрямку розвитку автоматичних дрейфуючих аеростатів.


Джерело: Realist Online


10 переглядів0 коментарів
bottom of page