Розробка миротворчої місії для України: що для цього потрібно

Сьогодні для завершення війни розглядаються різні сценарії впровадження місій з підтримання миру, моніторингу та стримування за участі міжнародних організацій, зокрема НАТО, ООН та ЄС. Але будь-яка миротворча місія в Україні можлива лише за умови політичного врегулювання та ширшої міжнародної координації. Про це пише Петро Олещук, експерт Аналітичного центру «Об’єднана Україна», у своїй статті для The Gaze. Ця версія публікації є перекладом українською мовою.

Миротворчі місії є ключовим інструментом міжнародної спільноти для забезпечення стабільності та безпеки в регіонах, що пережили або переживають конфлікти. Для України, яка з 2014 року протистоїть агресії з боку Російської Федерації, питання миротворчих місій набуває особливої актуальності. У цьому контексті важливо розглянути існуючі типи миротворчих операцій, їхню ефективність та можливість застосування в українських реаліях.

Миротворчі операції поділяються на кілька основних типів, кожен з яких має свої особливості та цілі:

1. Місії зі встановлення (сприяння) миру: ці операції передбачають активне втручання для припинення конфлікту, часто із застосуванням сили. Прикладом є місія НАТО в Косово (KFOR), яка забезпечувала безпеку після війни в регіоні.

2. Місії з підтримання миру: спрямовані на підтримку вже досягнутого миру та запобігання відновленню конфлікту. Наприклад, місія ООН у Ліберії (UNMIL) допомогла стабілізувати країну після громадянських воєн.

3. Місії з відбудови миру: фокусуються на відновленні інфраструктури та інституцій після завершення конфлікту.

4. Місії зі спостереження за дотриманням перемир'я: мають на меті моніторинг виконання умов перемир'я без прямого втручання. Прикладом є Група військових спостерігачів ООН в Індії та Пакистані (UNMOGIP).

   
   

У контексті російсько-української війни застосування миротворчих місій стикається з низкою викликів:

• Місії зі встановлення миру: вимагають згоди сторін конфлікту та можуть передбачати застосування сили. Оскільки Росія є постійним членом Ради Безпеки ООН з правом вето, ініціювання такої місії під егідою ООН малоймовірне. Альтернативою могла б бути місія під егідою НАТО, але це ризикує призвести до прямого зіткнення з Росією, що є ядерною державою.

• Місії з підтримання миру: можливі лише після досягнення політичного врегулювання та згоди обох сторін. На даний момент такі умови відсутні, що робить реалізацію такої місії передчасною.

• Місії зі спостереження за дотриманням перемир'я: найбільш реалістичний варіант у короткостроковій перспективі. Проте досвід місії ОБСЄ на Донбасі показав обмежену ефективність таких операцій без належного мандату та підтримки.

  
  

У квітні 2025 року Україна звернулася до своїх ключових союзників із проханням про розгортання миротворчої місії у разі досягнення мирної угоди з Росією. Обговорення відбулися за участі військових представників України, Франції та Великої Британії. Президент Володимир Зеленський наголосив на необхідності присутності іноземних військ на суші, в повітрі та на морі для забезпечення миру та запобігання майбутній агресії з боку Росії. Очікується, що близько десятка країн, включаючи Балтійські та Північні держави, можуть долучитися до такої місії. Проте багато країн, включаючи Велику Британію, висловлюють занепокоєння щодо участі без підтримки США, яка наразі залишається невизначеною.

У квітні 2025 року очільниця дипломатії ЄС Кая Каллас повідомила, що в Європейському Союзі обговорюються різні формати можливої миротворчої місії в Україні. Серед варіантів розглядаються: місія моніторингу, місія стримування, місія з підтримання миру, місія посилення, місія захисту.

Каллас зазначила, що різні країни по-різному сприймають ці формати, і що дискусії тривають. Вона також підкреслила, що наразі миру в Україні не досягнуто, що ускладнює визначення конкретного формату місії. 

Крім того, обговорюється можливість участі франко-британського контингенту та розширення мандату тренувальної місії ЄС з підготовки українських військових. Ці обговорення включають питання про місце проведення навчань та потенційне розширення повноважень місії відповідно до потреб України.

Варто згадати про історичний досвід застосування миротворчих місій у Європі, серед яких найбільше виділяється місія НАТО у Косово (KFOR), яка розпочалася у 1999 році після завершення конфлікту між сербськими силами та албанськими сепаратистами. Основною метою місії було забезпечення безпеки та стабільності в регіоні, а також підтримка виконання резолюції Ради Безпеки ООН №1244.

Досвід KFOR демонструє важливість чіткого мандату, координації між учасниками місії та готовності до швидкого реагування на зміну ситуації. Для України цей досвід може бути корисним у плануванні та реалізації потенційної миротворчої місії.

Якою може бути роль миротворчих місій у забезпеченні стабільності в Україні після конфлікту?

Миротворчі місії можуть відіграти важливу роль у забезпеченні стабільності в Україні після завершення активної фази конфлікту. Проте їхнє впровадження залежить від багатьох факторів, включаючи політичну волю сторін, міжнародну підтримку та наявність відповідного мандату.

У короткостроковій перспективі найбільш реалістичним виглядає розгортання місії зі спостереження за дотриманням перемир'я, хоча її ефективність може бути обмеженою. У довгостроковій перспективі, після досягнення політичного врегулювання, можливе впровадження місії з підтримання миру за участі широкої коаліції міжнародних партнерів.

Україні слід активно працювати з міжнародними партнерами для досягнення політичного врегулювання конфлікту. Також необхідно розробити детальний план щодо структури, мандату та складу потенційної миротворчої місії. Зрештою, важливо забезпечити участь якомога більшої кількості країн для легітимності та ефективності місії.

З огляду на складність та багатогранність ситуації, впровадження миротворчої місії в Україні вимагатиме скоординованих зусиль як національного, так і міжнародного рівнів. Лише за умови тісної співпраці та взаєморозуміння можна досягти стійкого миру та безпеки в регіоні.