top of page
  • Фото автораDmytro Levus

«Розподіл росії». Тенденції

1. Щодо створення у складі Інтернаціонального легіону Збройних Сил України взводу «Вільна Інгрія» (Свободная Ингрия)


Можливо прапор Інгрії стане державним

На початку липня 2023 року координатори руху «Вільна Інгрія» оголосили, що ними прийнято рішення про створення у складі Інтернаціонального легіону ЗСУ взводу «Вільна Інгрія», який позиціонується як добровольчий військовий підрозділ. Особливо наголошується на тому, що цей процес відбувається за сприяння Цивільної Ради (Довідково: Цивільна Рада або Гражданский Совет - організація російських опозиціонерів, яка на відміну від більшої частини російської опозиції у своїй програмі та декларованих цілях не тримається за збереження рф у нинішньому вигляді та складі та проголошує роботу з національно-визвольними рухами рф, до створення національних військових підрозділів включно, які могли б взяти участь у війні проти росії на боці України).


У випадку з рухом «Вільна Інгрія», показовим є те, що рух позиціонується як регіоналістський та позаетнічний, хоча у назві використовує слово Інгрія, інакше Інгерманландія або Іжорія, тобто територія, де наразі знаходиться Санкт-Петербург, але яка раніше була батьківщиною для кількох фінських народів, зокрема інгерманландців лютеранського сповідання та іжорців – православних, а також малочисельного народу водь. Наразі процеси асиміляції зайшли настільки далеко, що відродження зазначених етнічних спільнот є вкрай малоймовірним, навіть за найбільш позитивного розвитку ситуації вони не зможуть стати багаточисельними та залишаться реліктами й екзотикою. Разом з тим, сама назва Інгрія використана доволі потужним рухом з тривалою історією, яка сягає корінням пізньорадянської доби. У основі ідея самостійного існування Санкт-Петербургу та прилеглих територій як окремого державного проекту поза росією. Слід зазначити, що хоча сам по собі рух прихильників Інгрії може нагадувати інші подібні ініціативи у росії, він дещо відрізняється саме своєю життездатністю та наявністю інтелектуального потенціалу з певним колом симпатиків. Прапори Інгрії тривалий період були звичайним атрибутом політичних мітингів Санкт-Петербурга. Цей регіональний конструкт є зручним для обʼєднання як тих, хто хоче жити без Москви та росії, вважає, що є окремий менталітет Інгрії, так і тих, хто просто є регіональним патріотом або навіть намагається відновлювати та зберігати інгерманландську або іжорську культуру своїх предків. Таким чином, у разі реальної турбулентності у рф існують певні перспективи того, що прибічники інгерманландської самостійності стануть помітним явищем та ідеєю, що стане прийнятною для декларації відокремлення від росії, яка стала токсичною та лише дискредитує.


Слід зазначити, що проголошення про формування саме взводу, а не якогось іншого підрозділу, певним чином свідчить про реалістичність організаторів на тлі інших рухів, які можуть проголошувати про створення полків та батальйонів, але у реальності кількість бійців у них не перевищує взводу.


У повідомленні йдеться про те, що «процес (створення взводу) відбувається за підтримки Цивільної Ради, а представник «Вільної Інгрії» входить до ЦР. Формування воюватиме проти армії «рф» до повного звільнення всіх окупованих територій України, а також проводитиме партизанські операції на території рф. Підрозділ стане основою майбутньої Армії Вільної Інгрії, яка вступить у озброєну боротьбу за самовизначення Інгрії (Інгерманландії) у нинішніх адміністративних кордонах Санкт-Петербурга та Ленінградської області. Координатори руху «Вільна Інгрія» Павло Мезерін та Денис Угрюмов займаються формуванням підрозділу в Україні». Тобто наявними є конкретні політичні цілі, а саме – формування власної держави. Це свідчить про те, що ЦР стабільно продовжує у своїй діяльності орієнтуватися на використання регіональної ідентичності та етнічного чиннику у боротьбі з правлячим режимом рф, не виказує побоювань щодо розпаду росії, а навпаки воліла би прискорити їх, та на тлі інших угруповань російської політичної, умовно ліберальної опозиції, вважає прийнятною боротьбу озброєним шляхом.


2. Ідель-Урал. Щодо російської реакції у Республіці Мордовія на посилення мокшанського та ерзянського національно-визвольних рухів на тлі війни росії проти України


Обличчя «ерзянського сепаратизму» із США Віталій Ромашкін

Публікації у офіційному виданні Республіки Мордовія – ти газеты «Столиця С» (під С мається на увазі місто Саранськ – столиця Республіки Мордовія), свідчать, що у рф занепокоєні зростанням активності та популяризації ерзянського та мокшанського рухів. Зокрема, це демонструє велика стаття: «Владимир Ромашкин был истинным патриотом, очень любил свою родную землю и уважал земляков». Как популярный коллектив «Торама» оказался на передовой идеологического фронта». Аналіз зазначеної публікації дозволяє зробити висновок про те, що наразі безпосередньою загрозою для себе російська влада у Мордовії вбачає те, що ерзянський та мокшанський рухи можуть згорнути зусилля російської пропаганди, спрямовані на мобілізацію населення Мордовії, зокрема ерзян та мокшан на війну проти України. Зокрема, занепокоєння російської влади викликає активна критика державного фольклорного ансамбля «Торама» з боку Інязора ерзян Боляєнь Сирєся (Олександр Болькін – громадянин України, ерзянин, учасник російсько-української війни, виступав у складі делегації України в ООН як Інязор ерзян зі звинуваченнями рф у асиміляції ерзі) та сина покійного керівника ансамбля Владіміра Ромашкіна, Віталія (діяч ерзянського руху, критично налаштований до рф, мешкає у США), за виступи на окупованих територіях України та у шпиталях перед солдатами заграбницької російської армії. Також з публікації є очевидним, що росіяни занепокоєні можливим впливом на мешканців Мордовії ерзянської та мокшанської національності через телеграм-канали, які у статті намагаються дискредитувати. Аналогічно дискредитується ідея незалежності Мордовії, створення національних державних проектів ерзянської та мокшанської держав, конфедерації народів Поволжя Ідель - Урал. Аналогічним чином, тільки у вигляді негативу подається участь мокшанських діячів у об’єднавчих проектах національно-визвольних рухів, зокрема «Альянсу вільних народів», який виступає за демонтаж росії та створення на її території національних держав. Очікувано негативним для рф є винесення проблем народів рф на міжнародні майданчики (виступи Інязора Сиреся в ООН). Ідея існування з росією та необхідності підтримки так званої «СВО» розглядається як нібито безальтерантивна. Використовується відверта зневага та брехня. Наприклад, зазначається, що нібито ерзянський рух протидіє мокшанському та у творців майбутньої держави ерзян Ерзянь Мастор є плани депортувати зі своєї території мокшан. Достатньо показовою є фраза від редакції газети «СС» у статті: «Специальная военная операция показала, кто есть враг, а кто друг, кто союзник, а кто «нехороший человек». Линия фронта прошла по сердцам людей. И теперь уже не скроешься за всякими «я вне политики», «нетвойне», «миру — пис» и прочей шелухой, которой жирно набиты социальные сети. Настоящие, цельные, искренние и верующие люди сейчас переживают за мордовских бойцов, которые находятся на передовой. И для них большая честь быть хотя бы мысленно рядом с «Зёмой», «Фазой», «Медвежонком», «Вальтером 13». Тобто очевидною є установка на повну мобілізацію населення рф на війну проти України.


3. Північний Кавказ - Чечня. Щодо залучення «кадирівців» на війну проти України та можливої масової мобілізації чеченців.


Чи не доведеться Кадирову застрілитися під загрозою масових безладів

Кадиров є єдиним керівником національного регіону росії з власними, підконтрольними йому збройними силами. При цьому за час війни проти України серпанок романтичності навколо «кадирівців» розвіявся, зокрема і щодо їхньої нібито високої боєздатності та хоробрості. Під час «пригожинської кризи» Кадиров заявляв про те, що після відходу ПВК «Вагнер» його позиції займуть чеченські структури. Цього очікувано не сталося. Однак, протягом усієї війни, помітно, що крім неоднозначної боєздатності «кадирівців» (різного рівня підрозділи та вояки, небажання ризикувати), очевидно, що власне чеченський диктатор дещо обмежений у можливості посилати свої війська на операції з високим рівнем ризику. Це пояснюється, у першу чергу, небажанням втрачати своїх бійців, які створюють йому вагу та авторитет на рівні усієї росії та подушку безпеки на майбутнє, у разі можливої турбулентності та боротьби за владу у рф. Крім того, як не дивно, незважаючи на повну владу над населенням Чечні, Кадиров вимушений рахуватися з тим, що загибель великої кількості чеченців викличе незадоволення у республіці. З огляду ж на тісні родинні звʼязки у Чечні, безлади можуть швидко поширюватися та навіть упокорена республіка в одну мить може перетворитися на пастку для самого диктатора. Між тим сам перебіг війни примушує Кремль відшукувати резерви для мобілізації до армії. Відсутність поповнення, знервованість влади та криза управління призводять до того, що Чечня може перестати бути привілейованим регіоном та на неї буде поширено масову мобілізацію. Про це говорять у ЧР, таку інформацію поширюють опозиційні блогери та вона знаходить відгук. Зокрема йдеться про те, що восени може пройти масова мобілізація. Наразі більшість призовників служить у Чечні, далі такого не буде. Як наслідок, ситуація у ЧР може кардинально змінитися, а приховане незадоволення стати відкритим.

39 переглядів0 коментарів

Comments


bottom of page