top of page
  • Фото автораUnited Ukraine

Спільні зусилля НАТО та України зупинять загарбницькі наміри росії, – Ігор Петренко



Вступ України до НАТО покладе край існуванню сірих зон у Європі та закладе основи нової архітектури безпеки, якої потребує Європа. Про це в статті для EL PAIS повідомив експерт Аналітичного центру «Об’єднана Україна» Ігор Петренко. З перекладом матеріалу можна ознайомитись нижче.


До Вільнюського саміту НАТО, який відбудеться 11-12 липня, залишилося два тижні, але союзники ще не змогли сформулювати підсумкову декларацію щодо вступу України до альянсу. Західні партнери Києва декларують, що вступ України до НАТО можливий лише після закінчення війни. Втім, у термін «закінчення війни» деякі лідери західних країн вкладають досягнення компромісу за столом переговорів з росією, де відбуватиметься формалізація підсумків війни.


Президент Зеленський також говорить про членство України в НАТО після закінчення війни і чекає на відповідний сигнал на саміті у Вільнюсі, чіткий зрозумілий сигнал, що Україна може стати і має право стати рівноправним членом НАТО після війни. Також український президент говорить про гарантії безпеки на період до вступу. Гарантії безпеки реально потрібні Україні, але не як альтернатива членству, а на той час, поки Україна не стала членом НАТО. Ці гарантії дозволять Україні в повному обсязі, незважаючи на агресію росії, виконати все необхідне для членства в Альянсі.


Примітно, що Україна та Іспанія уклали спільну декларацію, яка стала 21-м документом, в якому йдеться про підтримку членства України в НАТО. За результатами візиту прем'єр-міністра Іспанії Педро Санчеса було підписано спільну декларацію лідерів Іспанії та України. У ній йдеться про те, що Іспанія підтримує зміцнення партнерства НАТО з Україною, зокрема шляхом створення Ради Україна – НАТО як майданчика для подальшого посилення та розширення поточної співпраці з метою сприяння реалізації шляху України до євроатлантичної сім'ї відповідно до Бухарестської декларації. Це є важливим сигналом підтримки України з боку такого союзника як Іспанія.


У той же час, немає жодних свідчень, які б говорили, що керівництво російської федерації розглядає можливість перегляду своїх підходів до відносин із Заходом. Навпаки, російські офіційні особи продовжують звинувачувати держави-члени ЄС та НАТО, а також їхніх союзників та партнерів у ворожому ставленні до росії.


Москва вважає цивілізаційний Захід винним у спробах використати колишні соціалістичні країни та деякі колишні республіки СРСР у діях, спрямованих проти російської федерації. Насправді альянс розширювався не для того, щоб воювати, а для того, щоб стерти внутрішні європейські бар'єри, штучно створені внаслідок тривалої радянської окупації частини європейських країн. Країни Центрально-Східної Європи, які неодноразово відчували на собі наступ російського імперіалізму, з початку 1990-х років наполегливо стукали у двері Альянсу. Серед них: Польща, Чехія, Угорщина (1999), Словенія, Литва, Латвія, Естонія, Болгарія, Румунія (2004), Хорватія, Албанія (2009), Чорногорія (2017), Північна Македонія (2020), Фінляндія (2023). Це свідчить про те, що путін не має права вето на розширення Північноатлантичного альянсу.


Незважаючи на озвучуваний протест, росія змушена була змиритися з розширенням НАТО. Саме таким чином альянсу потрібно було діяти і стосовно України, яку до повномасштабного російського вторгнення залишили віч-на-віч з ядерною агресивною державою.


Україна потрібна росії насамперед як плацдарм для подальшої експансії на захід. Тому якщо не покарати росію за агресію проти суверенної держави, через деякий час вона вдасться до реваншу. Навіть у разі вдалого для України завершення війни росія через якийсь час може розпочати війну знову. Жодні двосторонні чи багатосторонні гарантії безпеки для України не гарантуватимуть стійкого миру, безпеки та стабільності, і не відіб'ють у кремля його неоімперські апетити, а скоріше навпаки – будуть вічним подразником для росії.


Сьогодні путінська росія перетворилася з проблемного сусіда, з яким можна домовитися, на екзистенційного ворога, метою якого є повне знищення української держави, подальша експансія на захід та повна руйнація ЄС та блоку НАТО. Консолідація країн альянсу разом з Україною може зупинити агресію росії та покарати її за системні порушення міжнародного права.


Україна є єдиною країною-партнером НАТО, яка з 1990-х брала участь у всіх операціях Альянсу (Морський Щит, Афганістан, тренувальна місія в Іраку тощо). НАТО має зміцнювати свої східні фланги з огляду на нинішню ситуацію, тому Україна, представлена кваліфікованою бойовою армією із західним озброєнням, може стати повноцінним потужним флангом НАТО.


Тому лише вступ України до НАТО не дозволить у довгостроковій перспективі спалахнути черговій війні на європейському континенті. У свою чергу ненадання Києву членства в альянсі розглядатиметься Москвою як привід продовжувати територіальну експансію.


Необхідно відійти від філософії «особливого партнерства» чи «поглибленого співробітництва», які у нових історичних рамках сьогоднішнього дня себе вже вичерпали. Ця формула відносин має бути змінена на відносини, головною метою яких стане набуття Україною членства в НАТО.


Загалом не можна не відзначити серйозну трансформацію ставлення до ідеї вступу України до НАТО. Повномасштабне вторгнення росії до України зробило Альянс ще більш сильним та консолідованим. На це путін точно не розраховував. Дедалі менше країн розглядають ідею членства України з огляду на Москву, яка раніше сипала погрозами в контексті розширення Альянсу, а заступник міністра закордонних справ росії Сергій Рябков ще в січні 2022 року заявляв, що НАТО треба «збирати манатки» і вирушати на рубежі 1997 року. Але зазнавши фіаско в Україні, росія більше не може диктувати умови і їй довелося проковтнути вступ Фінляндії, так само, як і незабаром доведеться проковтнути вступ Швеції, а далі й України. Що говорити, путін не здатний забезпечити безпеку навіть усередині країни, нещодавній заколот Пригожина це явно показав, коли озброєна банда змогла безперешкодно підійти практично до Москви і лише поступки бунтівникам, а фактично відкуп від них, зберегли владу путіну. Все це зайвий раз свідчить про слабкість росії та про нове історичне вікно можливостей для вступу України, яке покладе край існування сірих зон у Європі та закладе основи нової архітектури безпеки, якої потребує Європа зараз.


Джерело: "EL PAIS"

4 перегляди0 коментарів

Comments


bottom of page