Слабшання Росії позначається у першу чергу на її спроможностях контролювати ті регіони, де її влада від самого початку була сумнівною. Про це у своїй статті для The Gaze пише Петро Олещук, експерт аналітичного центру "Об'єднана Україна". З текстом статті можна ознайомитися нижче.
Збройні сили Азербайджану 19-20 вересня провели операцію на території контрольованого сепаратистами Карабаху, підсумком чого стала фактична капітуляція невизнаної «Нагорно-Карабаської республіки», складання зброї її військовими формуваннями та початок реінтеграції цієї території до складу Азербайджану.
Історія, яка розпочалася ще 1991 року, підходить до свого логічного завершення, Азербайджан відновлює свою територіальну цілісність та суверенітет у повному обсязі, що означає завершення одного з найдовших «заморожених конфліктів» на території колишнього СРСР.
Шлях Азербайджану до досягнення цієї мети був довгим та непростим. Після поразки у першій половині 90-х років у «Першій карабаській війні», Азербайджан зумів завдати сепаратистам та Вірменії, яка їх підтримувала, рішучої поразки 2020 року. Тоді все завершилося черговим перемир’ям та переходом під контроль влади Азербайджану переважної більшості контрольованих раніше сепаратистами територій.
«Влада» невизнаної «Нагорно-Карабаської республіки» залишила під своїм контролем лише частину «Нагорно-Карабаської автономної області», яка існувала ще за часів СРСР. І хоча гарантом домовленостей про припинення вогню виступила Росія та її президент Володимир Путін, а у самому регіоні мали бути розміщені російські миротворці, усім було зрозуміло, що це все – не кінець історії.
І от, 2023 року Азербайджан завдав вирішальної поразки сепаратистам, вирішивши у силовий спосіб тривалий конфлікт, та відновивши територіальну цілісність у повному обсязі. Тепер буде вирішуватися питання етнічних вірмен на території колишнього сепаратистського утворення. Офіційний Баку обіцяє гарантії усіх прав тим, хто залишиться та візьме громадянство Азербайджану, і це, очевидно, буде тепер питанням складних переговорів за участю різноманітних учасників. Але зараз мова може йти лише про громадські права місцевих мешканців, а не про якісь самостійні політичні утворення.
Росія втрачає вплив на Кавказ
Один з неочевидних, але значимих результатів «одноденної війни», - продовження втрати впливу Росії на держави Кавказького регіону. Тривалий час головним партнером Росії в регіоні залишалася Вірменія, яка навіть входить до ОДКБ – організованого РФ безпекового альянсу, своєрідної противаги НАТО. Саме спираючись на підтримку Росії, Вірменія змогла підтримувати сепаратистів Карабаху та успішно протистояти Азербайджану, однак все змінилося після приходу до влади в Єревані Нікола Пашиняна.
Це сталося у результаті народних протестів та після усунення проросійського клану від влади, що було дуже болюче сприйнято у Кремлі. З цього моменту розпочалося охолодження відносин офіційних Єревана та Москви. Хоча саме Росія продовжувала сприйматися багатьма вірменами як гарант збереження статус-кво у Карабасі.
Однак, під час війни 2020 року, Росія не забажала зупинити Азербайджан на початкових етапах, і втрутилася лише тоді, коли вірменська сторона зазнала поразки. А вже 2023 року Росія повністю абстрагувалася від подій. Російські миротворці не чинили жодного опору бойовим діям, тим самим повністю дискредитувавши свою місію.
Очевидно, що 2023 року важливу роль відігравала не лише антипатія Путіна до Пашиняна, але і те, що у Росії просто не залишилося сил для активної зовнішньої політики. Основні російські військові ресурси були або знищені під час вторгнення до України, або просто продовжують бути залучені до бойових дій.
Це відчули в Єревані. Тому Пашинян намагається з 2023 року здійснити розворот вірменської зовнішньої політики. Він шукає безпекових гарантій від країн Заходу, зокрема, США та НАТО, символом чого стали спільні навчання вірменської та американської армії, що відбулися цьогоріч та викликали серйозне невдоволення Москви. Очевидно, Росія буде намагатися використати поразку у Карабасі як привід для повалення уряду Пашиняна, тому говорити про геополітичний розворот Вірменії поки що зарано. Однак уже зараз очевидно, що саме РФ обвинувачують у зраді переважна більшість вірмен. І це те, що буде впливати на громадську думку Вірменії ще довго.
Що ж до Азербайджана, то він повністю орієнтований на свого природного союзника – Туреччину, яка має досить складні відносини з Росією. І хоча Росія одержує через Туреччину чимало потрібних товарів, однак ці відносини важко назвати союзницькими, швидше – конкурентними. І от тепер Росія має за Кавказом Азербайджан, орієнтований на Туреччину, посилений у результаті військових перемог, економічно все більше пов'язаний з Європейським Союзом, а також Вірменію, яка хоче переорієнтуватися у питанні власного стратегічного союзника з Росії на США.
Залишається Грузія, де уряд партії «Грузинська мрія» намагається проводити помірковано-проросійську політику, що викликає невдоволення у власному суспільстві, а тому перспективи нинішньої грузинської влади виглядають неоднозначними.
Завершення історії чергового «замороженого конфлікту»
Ще один важливий підсумок історії «одноденної війни» у Карабасі – це демонстрація завершення у силовий спосіб одного з найдовших заморожених конфліктів на пострадянському просторі. Тривалий час все виглядало так, що всі ці конфлікти можуть бути «замороженими» ще довго, однак Азербайджан показав конкретний алгоритм його вирішення у військовий спосіб, і це не може не мати наслідків щодо усіх подібних випадків.
Заморожені конфлікти на території колишнього СРСР були або ініційовані Росією, або підтримувалися нею. Зараз Росія стрімко слабне, а тому можна задуматися над тим, щоб вирішити застарілі проблеми раз і назавжди. Не виключено, що у найближчій перспективі про повернення контролю над «Придністров’ям» задумаються у Кишиневі.
А там, можливо, і влада Грузії почне міркувати над варіантами відновлення контролю над Абхазією та Південною Осетією. Слабшання Росії позначається у першу чергу на її спроможностях контролювати ті регіони, де її влада від самого початку була сумнівною, і це може означати швидке згортання численних проросійських сепаратистських режимів у досить близькій перспективі.
Джерело: "The Gaze"
Comments