Цікава статистика по Чернігівщині.
Не дивлячись на ризики війни, понад 90% людей повернулися і зараз в області проживає на 50 тис. осіб менше, ніж до війни.
Офіційно у 2021-му був 1 млн осіб.
Але наскільки коректна ця базова цифра сказати важко.
Народжуваність впала на 30%: до війни на рік народжувалося приблизно 5,5 тис. дітей.
95% підприємств відновили роботу.
У 2023-му індекс промислового виробництва становив 122, тобто зростання на 22%.
Але тут знову казус низької бази порівняння, про який я пишу.
А ось порівняно з 2021-м, у 2023-му році виробництво вийшло лише на рівень 80%.
Спостерігається значніше зниження вакансій, третина з яких - мінімалка або близько того.
Грантова активність бізнесу низька - трохи більше 200 дрібних проєктів.
Офіційних безробітних порівняно небагато - всього 4000 осіб.
В «Армії відновлення» працювало до 9000.
Це ще раз підтверджує мої тези, які я сформулював уже давно:
1. Незважаючи на війну і ризики, люди повертаються з відносно безпечних областей на заході країни у свої соціо-культурні групи на сході.
2. У прикордонних областях життя не завмирає, як багато хто думає в Києві.
3. Бізнес потребує системної підтримки держави:
- статус територій із високим рівнем ризиків ведення бізнесу;
- державні гарантії за кредитами і компенсація відсоткової ставки;
- страхування військових ризиків;
- пільгова ставка податків на працю;
- додаткова виплата сім'ям із дітьми та пенсіонерам;
- централізований дитячий відпочинок у безпечних регіонах коштом держави.
4. Допомога бізнесу в підключенні критичної інфраструктури.
5. Державні гарантії збуту продукції за рахунок держзамовлення; передача місцевому населенню продукції підприємств області як гуманітарної допомоги за рахунок державного бюджету.
Поки з усього перерахованого вище видали лише 200 грантів і частково зайняли населення на програмах відновлення.
Мало, дуже мало для людей, які живуть у зоні ризику, багато з яких постраждали ще й від Чорнобильської катастрофи.
Comments