Прибалтика готується до оборони проти Росії

Світ поступово забуває про малу й горду Балтію. Але Кремль — ніколи. Для Росії Латвія, Литва й Естонія залишаються не просто країнами колишнього СРСР — це ідеологічний маркер, географічний бар’єр до Європи та болюча поразка імперського реваншизму. Саме тому, поки Україна тримає на собі основний удар російського агресора, на північному сході Європи розгортається інший — менш гучний, але не менш важливий — фронт оборони. Про це пише Богдан Попов, експерт Аналітичного центру «Об’єднана Україна», у своїй статті для The Gaze. Ця версія публікації є перекладом українською мовою.

Країни Балтії вже не просто готуються до можливого конфлікту з Росією — вони будують нову стратегічну архітектуру регіональної оборони, беручи до уваги всі жахи, які принесла війна в Україні.

Військова стратегія Балтії: із режиму стримування до режиму готовності

Від 2022 року Естонія, Латвія та Литва радикально переглянули свою військову стратегію. Головний принцип — не чекати. Військове командування більше не сподівається на повільну реакцію Альянсу чи статичну присутність НАТО. Розгортаються окремі національні оборонні програми, де ставка робиться на негайну відповідь, асиметричні засоби стримування та швидку мобілізацію.

Так, Естонія оголосила про збільшення оборонного бюджету до 5.4% ВВП, запустила модернізацію артилерії, зміцнення кордонів із Росією та збудувала десятки нових об’єктів для мобілізаційного резерву. Литва відновила обов’язкову військову службу, а Латвія створила новий корпус територіальної оборони. Усі три країни купують HIMARS, NASAMS, дрони, розвивають кібервійська й готуються до сценарію, за якого російські сили можуть атакувати не в гібридний спосіб, а у відкриту — швидко, через Су́валкський коридор або Балтійське море.

Найбільш радикальні зміни стосуються інфраструктури. Створюється спільна система укріплень уздовж східного кордону, яка вже отримала неофіційну назву «Балтійська стіна». Вперше після Другої світової війни держави регіону будують фортифікації на мирній території. Це знак часу — світ більше не ілюзорно безпечний.

Армійська доктрина: резервісти, дрони й тотальна мобілізація

На відміну від класичної моделі оборони західних країн, Балтія свідомо орієнтується на ізраїльську та українську доктрину — максимальна кількість навчених резервістів, акцент на цифрову мобілізацію, мережеву оборону, вуличні бої в містах і застосування дронів не тільки на фронті, але й у тилу противника. Особливо активно йде підготовка цивільних до ведення бойових дій: стрілецькі курси, підготовка медиків, тренування волонтерських загонів. У Вільнюсі та Таллінні політики вже відкрито говорять про концепцію «тотальної оборони» — коли країну захищає не тільки армія, а й суспільство.

Усі три країни активізували військове співробітництво з Польщею, Фінляндією та Швецією, формуючи вузол спільної логістики, командування та обміну розвідданими. Розгортання військ НАТО, зокрема німецького контингенту в Литві, вже не розглядається як тимчасове рішення — йдеться про постійне розміщення. Балти націлені на створення передової лінії Альянсу, де на кожному квадратному кілометрі мають бути мапа обстрілу, план евакуації та резервні сили.

Ефект Фінляндії: північний фланг стає ключовим

Вступ Фінляндії до НАТО став стратегічним шоком для Москви. Тепер Альянс контролює більшу частину сухопутного кордону з Росією на півночі. І це змінило всі розрахунки Кремля. Фінляндія миттєво інтегрувала свою військову інфраструктуру до спільної системи НАТО, а країни Балтії отримали надійного тилового партнера. Відтепер план оборони регіону базується на спільній логістиці через північний коридор, швидкісному перекиданні техніки та бойових груп через Лапландію до Балтійського моря.

Особливу тривогу викликає Калінінград. Російський анклав дедалі більше виглядає як ізольований острів у ворожому морі. Його військове значення велике, але логістичне забезпечення — слабке. Якщо війна дійде до Балтії, Калінінград стане або мішенню, або безсилою базою. У будь-якому випадку він — уразливий. Це посилює напругу в Кремлі, змушуючи Росію тримати тисячі військових у режимі очікування на західному фланзі.

Роль України: досвід, який не можна ігнорувати

Україна стала не лише джерелом співчуття чи геополітичного резонансу — вона стала джерелом військових уроків. Балтійські міністерства оборони відкрито визнають, що адаптують український досвід: від мінування до використання FPV-дронів, від побудови системи укриттів до цифрової взаємодії між армією й цивільними. Вивчаються алгоритми мобілізації, механізми координації логістики, досвід децентралізації бойових рішень, принципи дронових шкіл.

Крім того, Балтія виступає одним із найбільш активних політичних лобістів України в ЄС і НАТО. Цей симбіоз не випадковий. Вони розуміють: поки Україна тримає фронт — у Балтії буде час на підготовку. Але якщо Захід припуститься фатальної помилки й дасть Росії виграти — наступною буде Латвія, і тоді не буде ні часу, ні простору.

Балтія — це тест для НАТО, дзеркало Європи і попередження для всіх

Країни Балтії не живуть в ілюзіях. Вони не покладаються виключно на дипломатію, не вірять у стримування через санкції і не чекають милості від часу. Їхній приклад — це не параноя. Це реалістичний погляд на нову Європу: Європу фортифікацій, контрактників, мобілізаційних планів і союзів виживання. І якщо сьогодні вони готуються до оборони, це не тому, що хочуть війни — а тому, що бачили, що буває, коли до неї не готовий.

Україна показала, як воює сучасна держава за своє майбутнє. Балтія — наступна лінія. І ця лінія вже не гнеться.