Agenda Pública та Аналітичний центр «Об’єднана Україна» представляють щотижневу серію статей «Фокус Україна», в якій аналізують, як розвиватиметься військовий конфлікт в Україні та політична та економічна ситуація в країні. Автори статей – Ігор Петренко, Дмитро Левусь, Петро Олещук та Олексій Кущ, експерти аналітичного центру «Об’єднана Україна». З перекладом чергового матеріалу серії можна ознайомитись нижче.
Росія намагається завдати якомога дошкульних ударів по Україні саме з метою руйнування інфраструктури та терору мирного населення. Водночас, Україна відповідає влучними ударами по нафто-переробних заводах, а дії російських добровольців, що зайшли з України у прикордонні регіони РФ, змушують російську пропаганду нервувати через чергову демонстрації безпорадності влади на фоні безальтернативних виборів вождя
У перебігу російсько-української війни зрештою чітко проявилися ті тенденції, які раніше були окреслені, але за умов недостатньої інформації могло скидатися на те, що вони залишаться таким собі побічним та екзотичним напрямом війни. Так, події останнього тижня засвідчили, що українське командування спромоглося перетворити удари по нафтопереробній сфері Росії на дійсно аналог стратегічних бомбардувань із вдалим на сьогодні результатом. При чому очевидним є той факт, що Україна має відповідну матеріальну частину у вигляді дронів, здатних долати ППО, нести потужну бойову частину та завдавати точних ефективних ударів на відстані понад тисячу кілометрів, має актуальний банк цілей та чітке усвідомлення головного завдання. Нафтопереробна сфера РФ має отримати такі руйнування, щоб перестати бути ефективним засобом РФ для отримання коштів на продовження війни та утворення бюджету країни-агресора.
Протягом тижня було кілька таких знакових уражень нафтопереробних заводів. Це сталося з найбільшим у Калузькій області нафтопереробним заводом (ТОВ «Перший завод»), який переробляє 1,2 мільйона тонн нафти на рік. Його спеціалізація – нафтові розчинники, авіапаливо та мазут. До кінця року планувалася його модернізація на 650 мільйонів доларів. У 2023 році завод вже був відремонтований, також минулого року була атака на цей завод, але, на жаль, був уражений порожній бак. Атака дронів по нафтопереробній промисловості РФ 12-13 березня була спрямована на підприємства, на які припадає 12 відсотків нафтопереробки країни агресора. Наприклад, атака безпілотників на Рязанський НПЗ "Роснефти" 13 березня призвела до пожежі на двох установках первинної переробки нафти, на які припадає 70% потужності заводу. Цей НПЗ — один із найбільших у центральній Росії, і є основним постачальником палива для столичного регіону. Результатом атаки 12 березня на НПЗ у Кстово Нижегородської області у 1150 км від орієнтовного місця запуску дронів в Україні стало тривале виведення його з ладу. У мережі багато відео про те, як горить обладнання цього НПЗ. Пікантність ситуації в тому, що це обладнання виробництва США і відлагодити його в умовах санкцій, м'яко кажучи, проблематично. Цей НПЗ давав 5% річної нафтопереробки РФ, 17 млн. тонн. Також був виведення із ладу Новошахтинский НПЗ у Ростовській області, який залучений для постачання палива угрупованню загарбників в Україні. Відомо про удар по НПЗ у Кірішах у Петербурзі. Зранку 16 березня стало відомо, що українські дрони атакували одразу три нафтопереробні заводи в Самарській області РФ за 800-900 км від кордонів України, тобто дронам довелося пролетіти понад 1000 кілометрів, після чого вони завдали успішної поразки установкам НПЗ. Зокрема, вражений НПЗ у Сизрані, він входить до двадцятки найбільших у РФ. Мінус 7 мільйонів тонн переробки нафти на рік. Також атаковано Новокуйбишевський та Куйбишевський заводи. Вони переробляють 25 мільйонів тонн чи 10% нафтопереробки РФ.
Перерозподіл потоків палива в Росії вже й без того створив логістичні проблеми, особливо на тлі підготовки до посівної кампанії та необхідності постачати фронт. Росія змушена знімати із фронту ППО, щоб прикривати НПЗ. Тільки за офіційними російськими звітами вже сталося падіння виробництва нафтопродуктів як мінімум на 6%.
Водночас, Росія намагається завдати якомога дошкульних ударів по Україні саме з метою руйнування інфраструктури та терору мирного населення, разом з ударами по обронних обʼєктах. Очевидно, що прикордоння та прифронтові регіони у цьому російському плані мають перетворитися на випалену землю. Там продовжуються удари керованими авіабомбами та артилерією, переробленими зенітними ракетами С-300. Неодноразово піддавалися ударам Мирноград, Покровськ, Нікополь та інші міста. Люди масово евакуюються з прикордонних та прифронтових регіонів. Однак це не означає, що такі удари стали пріоритетом і РФ відмовилася від терору проти всієї території України. 12 березня Росія вдарила ракетами по Кривому Рогу. Внаслідок прямого влучання зруйновано дев'ятиповерховий будинок. Є попадання у дах п'ятиповерхового будинку. Вночі закінчилася рятувальна операція. Одразу було відомо про чотирьох загиблих та щонайменше 43 постраждалих, з них 12 дітей. Згодом російський БПЛА «Шахед» ударив по п'ятиповерховому будинку в Сумах. Повністю зруйновано 15 квартир, ще стільки ж сильно пошкоджено. З-під завалів врятовано 10 людей, уточнюється, скільки людей загинуло. Очевидно, що російські генерали та політики свідомо обирають такі цілі. І їх підтримують росіяни. Час від часу відбуваються масовані атаки БПЛА «Шахед» по тилових теренах України, але з непевним для росіян результатом. Якщо 12 березня, внаслідок атак ворожими БПЛА типу «Shahed», було ураження один з об’єктів інфраструктури Тернопільської області, внаслідок якого зайнялася пожежа, яку ДСНС ліквідував із залученням 19 одиниць техніки протягом кількох годин, то вже 15 березня усі 27 «Шахедів» були збиті ППО України. 15 березня Росія з окупованого Криму завдала удару кількома балістичними ракетами по Одесі. Росія як держава-терорист, яка сповідує терористичну ж ідеологію «руского міру», є вірною собі. Серед загиблих медик та рятувальник, які приїхали на місце удару. І російські терористи направили туди другу ракету, точно розуміючи, що йде рятувальна операція. Наступного дня у лікарні помер ще один рятувальник. Усього загинула 21 людина та близько 70 поранено.
На сухопутному фронті головною новиною тижня були події з російсько-українського кордону. РФ відчуває на своїй шкурі, що таке наземні воєнні дії. Російська збройна опозиція, об'єднана в Російський добровольчий корпус, Легіон Свобода Росії та Сибірський батальйон, яка воює разом із Силами оборони України проти російських загарбників, зробила черговий наступ на територію власне Росії у Білгородській та Курській областях. Перед виходом вони записали звернення, де закликають боротися із путінським режимом. Бої точилися у районі Шебекіно, Грайворона, Тьоткіно, Сподарюшино, Козинка та інших населених пунктів. Є підтверджені знищення техніки, пунктів керування та складів боєприпасів російських окупантів, є полонені росіяни. Сил ФСБ, прикордонників та росгвардії очевидно не вистачає, у бій введено десантників та мотострілецькі частини. Вибухи лунають територією Брянської, Курської, Бєлгородської областей. Згодом Російський добровольчий корпус, Легіон Свобода Росії, Сибірський батальйон попередили населення Бєлгородської та Курської областей про необхідність евакуації, оскільки агресивні обстріли Росією українських міст та сіл призводять до того, що є необхідність знищення об'єктів країни агресора шляхом ударів артилерією та дронів. Бойова реальна російська опозиція озброєна не лише стрілецькою зброєю, а й танками. Російські громадяни, які живуть у районі бойових дій, самі виклали відео з танками під синіми прапорами опозиції. Одурілі від пропаганди росіяни, які думають, що воюють з усім Заходом, в обговореннях вирішили, що це чи то британський прапор, чи то «прапор ЛГБТ». Показовою є реакція на ці бої як російської пропаганди, так і самого російського диктатора Путіна. Вона свідчить про вразливість РФ щодо бойових дій на її території. Російська пропаганда виглядає дуже безглуздо, коли всіляко намагається приховати, що рфівські «силовики» ведуть бої із збройними формуваннями російської опозиції з Російського добровольчого корпусу, Легіону Свобода Росії та Сибірського батальйону, називаючи їх «українськими диверсантами», «ДРГ». Особливо безглуздо виглядає найменування диверсанти, коли доводиться говорити про танки та артилерію, з якими ведуть бій загарбники серед білого дня, тепер уже у власне РФ. Російські джерела заявляють, що нібито була висадка десанту з вертольотів в районі села Козинка в тилу російських військ. Вибухи лунають у Грайвороні, обласному центрі Білгороді, інших населених пунктах. При цьому є підстави вважати, що влада країни-агресора, РФ, не тільки не сприяла виїзду своїх мирних жителів з небезпечної зони, а й блокувала його, ігноруючи прохання РДК, ЛСР і СібБату про евакуацію мирних, перетворивши мешканців на «живий щит». Хоча очевидно, що багато жителів Грайворона та Білгорода намагаються залишити свої міста. Війна повернулася туди, звідки починалася. Це було неминуче.
Путін дуже показово відреагував на дії на території РФ військових формувань тієї частини російської опозиції, що бореться проти нього зі зброєю в руках пліч-о-пліч з українцями. Він говорить про те, що, мовляв, це незначні події. Більше того, він вважає, що це, можливо, захоплення територій для того, щоб потім мати аргумент у переговорах з Росією, тиск, примусити її відмовитися від якихось із захоплених українських територій. Симптоматично, що цей «стратег» раптом почав припускати таку можливість. Також він пов’язує ситуацію з так званими «виборами президента Росії» – фарсом, який відбувається у РФ. Мовляв, так Україна прагне їх зірвати. Очевидно, що ця подія не є виборами, у Росії давно відсутня демократія, а те, що Росія проводить ці так звані «вибори» на тимчасово окупованих територіях України, є підставою взагалі вважати, що Путін, якого безперечно буде «обрано», є нелегітимним керівником країни-агресора. У будь-якому разі бої на території РФ важливі як свідчення того, що є російська політична опозиція, яка ефективно бореться з режимом зі зброєю у руках, а також і того, що росіяни, які підтримують дії свого уряду, наочно пересвідчуються, що вони не є невразливими. Ну і, зрештою, Бєлгородська область, де йдуть основні бої, є дуже важливою для економіки Росії. Будь-яка нестабільність у ній негативно впливає на рівень виробництва сільгосппродукції.
14 березня в Україні відзначають День Добровольця. Десять років тому перші 500 добровольців Самооборони Майдану прибули на полігон у Нових Петрівцях під Києвом для формування добровольчого батальйону Національної гвардії України. Поява масового добровольчого руху і тоді в 2014, і в 2022 була тим фактором, який не прораховували у Кремлі, коли будували плани захоплення України. Добровольчий рух – феномен українського суспільства, його суперсила та гордість. Це люди, які не були військовими за професією, але в критичний для держави момент без повісток чи примусу добровільно «поставили на паузу» своє попереднє життя та взяли до рук зброю, щоб захистити країну. Україна є та буде завдяки добровольцям. Крім того, захищати Україну, допомогти у справедливій боротьбі приїхали добровольці з багатьох країн світу.
Україна ефективно доповнює міжнародні санкції проти РФ своєю стратегію зменшення потоку російських нафтодоларів
На передній план виходить тема з ударами України по російським НПЗ, яких лише за тиждень перед псевдо-виборами президента Російської Федераїці було досить багато. Зокрема, уже після того, як «вибори» почалися, СБУ спільно з ССО та Силами безпілотних систем ЗСУ відпрацювали дронами по ще одному НПЗ – Словʼянському. СБУ продовжує реалізовувати стратегію на підрив економічного потенціалу РФ і зменшення потоку нафтових доларів, які ворог направляє на війну. Загалом, дрони СБУ за останній час успішно атакували вже 12 нафтопереробних заводів у Росії. Паралельно з цим продовжується перенесення бойових дій на територію власне РФ. Зокрема, у цьому контексті необхідно розглядати військові операції «Російського добровольчого корпусу» та Легіону «Свобода Росії» на території Білгородської області. Напередодні дня, коли відбувається «електоральна процедура» в Росії, яка має перезатвердити владу В. Путіна на наступні роки, усі ці дії демонструють слабкість російського репресивного режиму. І мова у даному випадку не лише про бойовий дух українців, що продовжують захищати свою Батьківщину, але і про розхитування ситуації у середині Росії. Усе це у комплексі вимальовує стратегію України у війні проти Росії на найближчий період: підрив спроможності Росії до агресивного ведення війни шляхом атак на економічний потенціал та на самі основи російського режиму. На даний момент російський режим демонструє спроможність у продовженні війни проти України завдяки тому, що санкції «Заходу» не змогли перекрити для Росії гроші за енергетичні ресурси, а притік грошей дозволяє як купувати зброю у «третіх держав» (Іран, КНДР), так і постійно вербувати найманців з числа як російських громадян, так і іноземців. Атаки на найдохідніші галузі економіки Росії стратегічно можуть підірвати цей потенціал.
Надважливе завдання для української влади – втримувати хиткий баланс між потребами економіки, запитами фронту та відчуттям суспільства щодо справедливого розподілу ризиків та ресурсів
Чим сильніше країна занурюється у трясовиння війни, тим більше виникає у суспільства питань щодо нового формату протистояння з РФ в умовах, коли західний світ фактично поділений у питанні надання Україні необхідної допомоги.
В той час як ЄС затвердив свій план фінансової допомоги Україні на 50 млрд євро на 5 років, США зробили тактичну паузу у наданні відповідної підтримки.
Під час війни Україні треба шукати нові підходи у віднайденні «нового пороху війни», який зможе змінити ситуацію на лінії фронту.
Наприклад, створення при Міністерстві оборони "цифрової вулиці майстрів" для розвитку стартапів у сфері ВПК. З інтерактивним та діалоговим режимом, з інжиніринговою підтримкою авторів ідей, з тестуванням готових промислових зразків на фронті, з бальною оцінкою з боку користувачів. Мета – шляхом горизонтальної конкуренції вибрати ефективні ідеї та за допомогою держзамовлення дати їм вижити у вертикальній конкуренції з великими гравцями на цьому ринку. Своєрідний конкурентний "хрест": по горизонталі та вертикалі. Надати МОУ право фінансувати ідеї, створити свій аналог американського агентства з інновацій у сфері ВПК (DARPA). Поки що в Україні створено лише закритий мілітарі хаб для фінансування інновацій.
Про результати його діяльності поки що нічого не відомо, хоча тут може й фактор секретності.
Але мілітарі хаб – це не масовий формат "вулиці майстрів", який може згенерувати кумулятивний ефект енергії тисяч стартапів.
В цьому контексті все більше і більше запитань у суспільства виникає щодо необхідності задіяння вільних ресурсів української банківської системи, профіцит ліквідності якої складає приблизно 400 млрд грн або 10 млрд євро.
14 березня НБУ знову знизив облікову ставку: з 15% до 14,5%, тобто на 0,5 п.п.
При цьому, ставка за депозитними сертифікатами - 17,5% (знижена на 1,5 п.п.), тобто вона вища за облікову ставку. Ставка з рефінансування банків – 19,5%.
Таким чином, реальною обліковою ставкою зараз стає не базова ставка, а прибутковість за депозитними сертифікатами НБУ (розмір доходу, який Нацбанк сплачує комерційним банкам за їх коштами, розміщеними у нього на рахунках).
З погляду вартості грошей в економіці, саме ставка за депозитними сертифікатами стає орієнтиром цін на гроші.
Банки завжди будуть вирішувати, куди їм вкласти свої ресурси: у депозитні сертифікати НБУ під 17,5% або надати кредит підприємствам під 25-30% або населенню під 35-40%.
І це все на тлі інфляції у лютому на рівні 4,3% (базова інфляція – 4,5%). Таким чином, реальна ставка у нас теж позитивна, але вона становить зараз +13% (якщо порівнювати базову інфляцію зі ставкою за депозитними сертифікатами). Вкрай жорстка грошово-кредитна політика.
Зрозуміло, що, крім антиінфляційного ефекту, жорстка ГКП в Україні компенсує кумулятивний токсикоз у вигляді набору ризиків війни. У ЄС таких ризиків немає.
Жорстка ГКП у країнах, що розвиваються, – це відповідь на ризики відтоку капіталу за кордон і внутрішнього перетікання ліквідності в національній валюті в долар або євро. Тому слід тримати високі ставки центрального банку.
Але зараз ці ризики в Україні частково куповані: відтік капіталу за кордон майже зупинено, великі операції з купівлі іноземної валюти обмежені, ринок готівкової валюти є низьколіквідним і легко компенсується резервами НБУ.
Дилема, що стоїть перед НБУ, зараз приблизно така: тримати інфляцію на низькому рівні, тобто виконувати свій мандат номер один і для цього утримувати будь-якими способами свою ставку на максимально завищеному рівні.
В той же час, під час війни спостерігається надприбутковість банків.
У 2023-му році банки заробили 86.5 млрд грн чистого прибутку – вчетверо більше за показник 2022-го і на 12% вище за довоєнний 2021 рік.
НБУ визнає, що драйвером прибутковості банків минулого року стали відсоткові доходи, а відрахування до резервів за рахунок наддоходів становило лише 17 млрд грн. Загалом банки ніколи так багато не заробляли як під час цієї війни. Рентабельність банківського капіталу на 01.01.2024 склала 31,6%, хоча у 2022-му цей показник становив 9,7%.
А що робити за цих умов промисловості, коли кредитні ресурси йдуть у фінансові операції, але не у реальний сектор економіки?
Отже, у найближчий час, Україні в умовах обмеження зовнішніх ресурсів доведеться знайти свій баланс між стабільністю банківської системи та потребами реального сектору економіки. Без цього запустити свою «цифрову вулицю майстрів» не вийде.
Джерело: "Agenda Pública"