Після війни необхідно інвентаризувати всі природні ресурси країни, провести аудит виконання надрокористувачами взятих на себе зобов'язань і створити нову модель трансформації конституційного права народу на надра в реальне соціальне благо мільйонів людей.
Більше ніяких угод про розподіл продукції, коли до 50% видобутого йде в тінь, щоб не ділитися з державою.
Права на видобуток природних ресурсів виключно в обмін на інвестиції та технології переробки сировини на продукцію з високим рівнем доданої вартості.
Кластерний підхід розвитку передбачає зелене світло для вертикально-інтегрованих компаній, які вибудовують весь ланцюжок: від сировини до напівфабрикату і потім - до готової продукції.
Діяти поступально: один додатковий технологічний переділ за п'ять років.
Переглянути права користування ГЗК-ами з видобутку залізних і марганцевих руд, дозволи на видобуток нафти, газу, титану, літію.
Застосовувати інструментарій у вигляді експортних мит і справедливої ренти.
Використання природних ресурсів має приносити країні 10 млрд дол замість 2 млрд до війни.
Але на голій сировині такі гроші не заробиш.
Потрібна переробка, витягування додаткової вартості по всій технологічній лінійці виробництва.
Потрібен простий принцип:
хочеш видобувати природні ресурси - інвестуй у переробку, залучай нові технології, створюй вертикально-інтегровані компанії, а не суто сировинні.
А рента і мита від таких циклів має йти в національний резервний фонд.
Україна - одна з небагатьох сировинних країн у світі, яка жила без такого фонду, по суті, без заначки на чорний день.
І цей день настав. І зустріли ми його з голим зад...ом.
Зате десятки мільярдів доларів за 20 років від експорту руди, титану, літію, продажу нафти і газу пішли на яхти, палаци кількох сімей, чиї активи тепер має захищати вся країна.
Одне з найгрубіших порушень Конституції - це відсікання народу від його природних багатств і відсутність механізму конвертації народного права на надра в реальне соціальне благо.
Comments