top of page
  • Фото автораКущ Олексій

Помилково сприймати БРІКС як "антизахідну коаліцію", а тим паче, як "китайський проект"


Дивно, але на серйозному аналітичному рівні у нас ніхто навіть не намагається аналізувати розширення БРІКС у контексті нової геополітичної архітектоніки та зміни глобального економічного і політичного ландшафту.


"Світ змінився. Я відчуваю це у воді, відчуваю це в землі, відчуваю в повітрі...


Багато чого з того, що було, - пішло. І не залишилося тих, хто пам'ятає про це".


Темі БРІКС я присвятив низку своїх статей і планую робити це й надалі.


До речі, помилково сприймати БРІКС як "антизахідну коаліцію", а тим паче, як "китайський проект".


Я б сприймав БРІКС як геополітичну революцію Глобального Півдня і формування нової світ-системи за Валлерстайном.


БРІКС - це нове відображення глобального світу, відмінне від "віддзеркалення" Заходу.


Згадаймо, як проходили всі революції, зокрема Велика Французька.


Це завжди був бунт "третього стану", який отримав економічні можливості, але був обділений політичними правами.


Бунт проти паразитарної надбудови.


Згодні ми з цим чи ні, але Глобальний Південь сприймає "золотий мільярд" саме як ту саму "паразитарну надбудову", як французькі буржуа сприймали дворян наприкінці 18 століття.


Тобто БРІКС - це насамперед "нова світова війна" за більш справедливий еквівалентний глобальний обмін, під час якого природні ресурси, праця, технології та фінансові інструменти обмінюються між країнами в рамках глобальних ланцюжків доданої вартості.


Це "війна" за місце концентрації цієї доданої вартості і за встановлення більш справедливого еквівалентного обміну, коли нафту, золото або зерно, обмінюються на фіатні валюти (долар, фунт або євро), цінність яких встановлюється країнами-емітентами.


Ось чому до БРІКС входять одночасно Індія та Китай, Саудівська Аравія та Іран, Єгипет та Ефіопія, Аргентина та Бразилія, тобто країни з досить сильними взаємними протиріччями.


До БРІКС входять і бідні країни Глобального півдня (Ефіопія), і дуже багаті (саудити, ОАЕ).


Підсанкційні (Іран, РФ) і найбільша світова демократія (Індія).


Чому БРІКС не є "російським проектом?"


Річ у тім, що розширення БРІКС девальвує значимість Євразійського економічного союзу (ЄАЕС) серед азіатських країн.


Але ж там були плани і з підписанням ЗВТ з Іраном, і Китаєм.


У ЗВТ з ЄАЕС входить В'єтнам.


На підході до торговельних воріт ЄАЕС перебували такі країни, як Єгипет, Таїланд, Монголія, Сербія, Індія (у червні 2017-го ініційовано переговори про створення ЗВТ), Сінгапур.


Крім того, в різні періоди ідея ЗВТ з євроазійським конгломератом обговорювалася в Угорщині, Ізраїлі, Індонезії, Японії, Південній Кореї.


Навіщо тепер країнам Глобального Півдня ЄАЕС, якщо є платформа БРІКС?


Цей блок, найімовірніше, рухатиметься до створення свого внутрішнього розрахункового засобу за аналогією з СПЗ МВФ.


На початковому етапі - це буде просто інструмент підтримки взаємних торговельних обмінів, щоб не використовувати долар або євро під час проведення внутрішньоблокових платежів.


Але і юанізації БРІКС, можливо, не відбудеться.


Думаю, вектор розвитку буде сформовано в бік створення цифрових валют.


Їх можна використовувати як антисанкційний екран.


Першими про це заявили в Ірані, країні, фенотип якої сформувався в умовах закритої, самодостатньої економіки, орієнтованої на внутрішній ринок і обмежений експорт сировини, яка розвивається багато років в умовах західних санкцій, які, не встигнувши скасувати, вводять знову.


Експерт криптовалют Ганеш Юнг, генеральний директор Draglet, що розробляє платформи для криптовалютних бірж, заявив про появу в найближчому майбутньому замкнутої криптовалютної системи в Ірані та РФ.


Крім того, з'явилися ідеї створення євразійського золотого трикутника, який складатиметься з Ірану, РФ і Китаю, коли для підтримки місцевих валют в умовах посилення моделі дорогого долара і відповідного тиску на ринки, що розвиваються, реанімований золотий стандарт забезпечить курсову стабільність на національних ринках капіталу на тлі загальної світової турбулентності.


Ба більше, внаслідок ухвалення в Тегерані постанови щодо інвестицій і права власності на золото, затвердженої іранською Радою з шаріатських фінансів, Іран може найближчим часом стати першою країною за останні півстоліття, що забезпечить свою національну валюту золотом, завдавши, таким чином, удару гегемонії долара.


Щось подібне здатна зробити і РФ.


Нобелівський лауреат Пол Кругман свого часу створив теорію міжнародної торгівлі, яка говорить про те, що розвинені країни домінують завдяки тому, що їхні великі технологічні корпорації виграють конкурентну боротьбу, заощаджуючи на масштабі.


Якщо виходити з цієї гіпотези, то необхідно обмежити імпорт і простимулювати розвиток великих виробництв і в міру їх посилення знімати митні бар'єри.


Крім того, є ще одна теорія Кругмана, яка полягає в тому, що держава має стимулювати ті галузі, які призводять до появи нових, як це сталося в Японії, коли розвиток металургії сприяв зародженню машинобудування.


Усі ці ідеї спробують реалізувати найближчими роками в рамках БРІКС.


Якщо вже згадали Кругмана, то в нього є й теорія демографічної самодостатності, відповідно до якої, держава (або союз країн) із чисельністю населення до 250 млн не може створити замкнуту модель, яка можлива за параметрів 250 - 350 млн.


З чисельність населення до 250 млн - країна залежить від імпорту.


Але якщо чисельність населення вища за 350 млн - такий конгломерт також залежний, але вже від експорту, який необхідний для створення достатньої кількості робочих місць.


Ось чому, БРІКС приречений на створення експортоорієнтованої моделі і змушений буде співпрацювати як із Заходом, так і з іншими сегментами світу, що розвивається.


На цьогорічній зустрічі БРІКС до організації було прийнято шість нових членів: Аргентина, Ефіопія, Іран, Садовська Аравія, Єгипет і ОАЕ.


Але це не остання хвиля розширення.


Найімовірніше, до блоку буде прийнято Індонезію, В'єтнам, Туреччину, Мексику, Венесуелу, Таїланд, Казахстан і низку інших країн.


Поряд з економічним аспектом, важливу роль відіграє й ідеологічний.


По суті, ми є свідками зародження нового союзу країн, у якому базовою державною ідеологією стають не загальноприйняті демократичні цінності та гуманістичні принципи, а теократична форма організації суспільства зі слабким вкрапленням так званої суверенної демократії.


В основі лежатиме підтримувана на державному рівні ідеологія/релігія: в Ірані, Саудівській Аравії, Єгипті та ОАЕ - мусульманство, у РФ - православ'я, посилене пострадянською ідеологією у вигляді гібридної суміші капіталізму і соціалізму.


У Китаї - комунізм, у ПАР - форма негритюду, в Аргентині - перонізм, в Індії - секуляризація індуїзму за допомогою сакралізації нації та фабіанський соціалізм Неру.


Певною мірою, із загальної канви вибивається лише Бразилія.


Ідеологічно БРІКС стоятиме на трьох стовпах:


- економічний націоналізм;

- консервативаня антропологія (ніякого трангресивного трансгуманізму);

- посилення ролі держави в економіці;


Усе це крадинальним чином відрізняється від звичного образу світу, який складається в нашій свідомості.


Базові параметри БРІКС:


- до 4 млрд осіб;

- 25-30% світового ВВП;

- понад 25 трлн дол валового продукту на рік;

- більше половини світової торгівлі;

- 70% світового ринку нафти.


Головна перевага - високі, випереджальні темпи зростання:


за десятиліття перед пандемією ВВП країн блоку подвоївся, тоді як світова економіка зросла лише на 40%.


Слабка сторона - низький внутрішній товарообіг - близько 10-15%, що робить блок залежним від ринків збуту в розвинених країнах.


Крім того, блок не має валютних резервів за аналогією з МВФ і власної розрахункової одиниці за аналогією з СПЗ.


Останній недолік може бути вирішено в перспективі найближчих років.


Що стосується торгового обороту, то тут тектонічний зсув можливий лише при відкритті Китаєм свого ринку збуту для країн блоку.


Лише тоді товарні потоки почнуть глобальний розворот із заходу на схід.


Це перетворить Китай на країну з дефіцитом торгового балансу і викличе необхідність випускати свої фінансові інструменти для залучення вільної ліквідності учасників блоку (аналог китайських трежеріс).


Тобто Китай дасть заробляти на своєму внутрішньому товарному ринку, але натомість вимагатиме вкладати частину заробленого у свої облігації.


У цьому контексті примітна історія Ефіопії, яка стала учасником БРІКС за протекцією Китаю.


Що ми знаємо про цю країну?


Люди старшого покоління напевно згадають "народного героя", який частенько фігурував у програмі "міжнародна панорама", - Менгісту Хаайле Маріама, який, на повірку, виявився катом власного народу, розв'язав "червоний терор", який коштував країні сотень тисяч життів і привів її до пекла громадянської війни.


Любителі реггі, Боба Марлі та російського поета Миколи Гумільова можуть згадати і колишнього імператора Хайле Селассіє I, який був закатований згаданою вище "менгістою".


Любителі природи ще згадають про гірських мавп геладів, які мешкають на ефіопських гірських плато, харчуються травою, переміщаючись на п'ятій точці та вирізняються з-поміж інших родичів яскраво червоною гормональною плямою.


Що стосується більшості обивателів, то для них Ефіопія - це вічно голодний край, куди не варто "ходити гуляти маленьким дітям". Як у відомій казці про Бармалея.


Насправді, згідно з нещодавнім дослідженням Центру глобального розвитку (США), Ефіопія - це новий "африканський Китай", у всякому разі у цієї країни вже зараз є всі базові чинники для досягнення такої амбітної мети в найближчі 5-10 років.


Якщо взяти десятку країн світу з найвищими темпами зростання ВВП на душу населення і населенням понад 10 млн осіб, за період з 2000-го і до пандемії, то ми побачимо, що Китай посідає перше місце з показником у 400%.


У цьому почесному списку країн-лідерів зростання, Ефіопія посідає третю сходинку, отримавши заслужену "бронзу" - 290%, що не дивно, з огляду на те, що дана країна демонструвала до пандемії динаміку збільшення валового продукту на рівні 10% на рік.


Водночас такими ж високими темпами зростає і чисельність населення, яке торік перевищило 100 млн осіб і в найближчі 30 років може сягнути 190 млн.


Високі демографічні показники призводять до того, що абсолютне значення ВВП у розрахунку на душу населення становить менше тисячі доларів.


Ключовий фактор динамічного зростання ефіопської економіки - відносно високий темп інфляції, середнє значення якої становить 10-15%.


З цієї ж причини показник ВВП на душу населення, розрахований за паритетом купівельної спроможності, в Ефіопії виглядає симпатичніше, ніж номінальний індикатор: починаючи з нульових років, цей показник збільшився з 650 доларів до 1700 доларів у 2018-му і до 2022-го року становитиме 2500 дол.


У будь-якому разі, за останні роки, серед економік, що найшвидше зростають, лише Китай і М'янма зростали швидше за Ефіопію (за показником ВВП на душу населення).


Сьогодні в Ефіопії реалізується комплексний план зі структурної перебудови економіки, який передбачає, що до 2025 року країна стане виробничим центром Африки в таких кластерах як текстильна, шкіряна, харчова промисловість, фармацевтика, енергетика.


На відміну від наших планів "Україна-2020" або "2025", ця глибока трансформація економічної системи має чіткі джерела фінансування:


прямі іноземні інвестиції в розмірі понад 10 млрд. дол. на рік, зокрема колосальний китайський інвестиційний портфель.


У рамках проєкту "Пояс і шлях" Китай профінансував будівництво електрифікованої залізниці, протяжністю 700 кілометрів, з Ефіопії до Джибуті.


І якщо раніше остання частенько шантажувала ефіопів, відсікаючи їх від морських логістичних маршрутів, зокрема за допомогою високих митних тарифів, то нині Китай сконцентрував у своїх руках 80% зовнішніх боргів Джібуті і повністю контролює ситуацію в регіоні.


Інвестиційний план Китаю на африканському континенті здійснюється в даний час у відповідності з пекінською декларацією і пекінським планом дій, які були ухвалені спільно Китаєм і низкою африканських країн.


Ефіопія є учасником Азіатського банку інфраструктурних інвестицій і має значний проєктний потенціал з реальними джерелами фондування.


Найближчим часом, до трьох наявних індустріальних парків країни додадуться ще дев'ять і загальна кількість зон пріоритетного економічного розвитку в Ефіопії досягне дванадцяти.


У країні вже розміщені виробничі потужності таких брендів як H&M, Tchibo, і Phillips-Van Heusen (PVH).


Згідно з даними аналітичного звіту американської компанії Stratfor (США):


ключовою тенденцією найближчого року стане системне регіональне посилення Ефіопії, чому сприятиме і встановлення миру між цією країною та сусідньою Еритреєю.


Саму Ефіопію було названо у звіті "висхідною зіркою", здатною активно залучати інвестиції як Китаю, так і арабських країн, насамперед ОАЕ.


Основні напрямки інвестицій: транспорт, енергетика, промисловість, видобуток корисних копалин і туризм.


Основа економічної політики Ефіопії закладена в національній Програмі сталого розвитку та подолання бідності, зумовленої низькими трудовими доходами.


Реперна точка програми - досягнення темпів зростання ВВП на рівні 7%+, що останніми роками з успіхом і було досягнуто.


Як було зазначено вище, рівень бідності при цьому скоротився в півтора рази.

Як же збирається Ефіопія зберігати таку високу динаміку розвитку?


Головним чином, за рахунок зростання рівня доданої вартості в сільському господарстві на рівні +7,5% і в промисловості: +6,6%.


Базисом для досягнення цих підцілей виступить збільшення продуктивності праці, а драйвером - приплив інвестицій у базові сектори економіки.


При чому, це можуть бути як приватні ПІІ (планується збільшити їх до 16-20% ВВП), так і державні інвестиції (зростання до 20% ВВП).


Більша частина видатків держави концентрується в секторі охорони здоров'я та освіти, насамперед у контексті підвищення заробітних плат.


Характерно, що для досягнення цілей економічного зростання, Ефіопія активно використовує як помірну інфляцію, так і розширення дефіциту бюджету.


На відміну від України, МВФ і розвинені країни заходу, застосовують до Ефіопії дещо інші формати співпраці.


По-перше, ця країна безмитно постачає значну номенклатуру своїх товарів на ринки ЄС та США, при чому не маючи з цими економіками підписаних угод про створення ЗВТ.


Відбувається ця торговельна експансія в рамках програми "все, крім зброї" та спеціального Акту США щодо безмитної торгівлі з найбіднішими країнами.


По-друге, кредитна підтримка для Ефіопії частково замінена на грантову, що має на увазі, з одного боку, цільове використання виділених коштів, а з іншого, ці гроші не потрібно віддавати і платити за ними відсотки.


Крім того, МВФ погодило з Ефіопією планку внутрішніх запозичень на рівні 1% ВВП.


Це зроблено як для зниження відношення внутрішнього боргу до валового продукту, так і для збереження внутрішнього капіталу для розвитку економіки, а не поповнення державного бюджету.


Уявіть собі ситуацію, за якої в Україні Мінфін міг би залучати за допомогою ОВДП на внутрішньому ринку лише 50 млрд. грн. на рік...


Та наше міністерство фінансів до війни, як гігантський "лефіофан-пилосос", лише за пару аукціонів з розміщення державних облігацій вигрібає такі ресурси з економіки.


Зрозуміло, ефіопська економіка - це не молочна річка в кисельних берегах. Але її приклад для нас може бути цікавий кількома важливими моментами.


1. Не варто сподіватися, що зростання бюджетних витрат зможе створити в Україні якісну інфраструктуру, зокрема й дороги.


По-перше, не вистачить грошей, по-друге - немає належних механізмів контролю.


Інфраструктуру нам можуть побудувати інвестори, просто потрібно, щоб цими логістичними напрямками почали рухатися їхні товарні потоки.


2. Для подолання трудової бідності потрібні високі темпи економічного зростання, а вони з'являться лише за умови збільшення рівня доданої вартості, підвищення продуктивності праці та вбудовування нашої економіки в глобальні виробничі ланцюжки.


Потрібні ПІІ і максимально можливе зростання держрахсодів на освіту і медицину для збереження конкурентоспроможності нашого людського капіталу.


3. Створити в масштабах усієї країни якісне підприємницьке середовище вже не вийде, потрібен кластерний підхід:


створення індустріальних і технологічних парків, торгових полігонів, ВЕЗ, порто-франко, тобто кластерних точок економічного зростання.


4. Інвесторам потрібні точки входу для інвестицій і одне "вікно" для отримання всіх необхідних дозволів.


5. Інвестори вже не сприймуть регулятивно-правовий гібрид, що виник у нас, як його не адаптуй до стандартів ЄС.


Необхідні окремі економічні кластери з англійським правом, окремими судами, регуляторами, мультивалютним режимом та органами управління у вигляді ради інвесторів.


6. Вкрай важлива спадкоємність рішень, тобто гарантії прав інвесторів мають кодифікуватися у вигляді Інвестиційного кодексу та знайти відображення в Конституції.


7. Ключові точки розвитку в 21 столітті - це міста, особливо концепція Пола Ромера щодо "чартерних міст".


Водночас нинішня політика, зокрема й тарифна, в Україні є репресивною по відношенню до мегаполісів, що може призвести до їхнього згасання в найближчі п'ять років (окрім Києва, Одеси та Львова).


Україна потребує нової концепції економічної урбанізації.


Ефіопія вже зайняла місце "африканського Китаю", водночас вакансія "східноєвропейського" поки що вільна.


І це залишає надію.


З іншого боку, а чи хочемо ми бути "східноєвропейським" Китаєм?


Ким ми хочемо бути?


Можна написати - бути самим собою, та ось тільки образ цієї України в частині моделі розвитку поки що навіть не розроблений у кресленнях і розвивається хаотично в бік найпростіших сировинних циклів.


У такій діалектиці розвитку хоч би не стати "східноєвропейським Сомалі"...

17 переглядів0 коментарів

Bình luận


bottom of page