top of page
  • Фото автораUnited Ukraine

Майбутнє геополітики: біопаливо чи їжа? - Олексій Кущ



Використання біопалива у світі буде зростати, а отже, економічна суб‘єктність України буде посилюватись. Про це пише Олексій Кущ, експерт Аналітичного центру «Об’єднана Україна», у своїй статті для The Gaze. З текстом статті можна ознайомитися нижче.


Істотне зростання споживання продуктів харчування викликане не тільки збільшенням кількості жителів планети, а й вирівнюванням у світовій економіці середнього рівня життя між розвиненими країнами і країнами, що розвиваються. Вже зараз світові аналітики прогнозують тренд вирівнювання між питомою вагою країни за рівнем ВВП у структурі світової економіки і її часткою в світовій кількості населення. А це означає, що споживання сировини в таких державах, як Індія і Китай, буде рости швидше, ніж в інших країнах.


Проблема обмеженості ресурсів артикулювалася ще починаючи з 1960-х. Пророком тут виступив професор Альберт А. Бартлетт, який провів на цю тему 1600 лекцій під назвою "Арифметика, населення і енергія". І кожну з них він починав словами: "Найбільшим недоліком людства є його нездатність зрозуміти експонентну функцію". Не розуміють цю функцію і в наші дні. Споживання продуктів харчування і ресурсів збільшується по експоненті, а технології по їх нарощуванню та ефективному використанню - значно повільніше. Це призводить до колосального росту цін і перевитрати ресурсів.

Ще в XVIII ст. англієць Томас Мальтус вивів формулу "мальтузіанської пастки", відповідно до якої кількість населення зростає швидше врожайності основних культур. Звідси виникли ідеї соціального дарвінізму щодо обмеження зростання населення штучним шляхом. У моделі Мальтуса після зниження народжуваності відбувається демографічний перелом (коли смертність перевищує народжуваність) і починається природне зменшення населення. При цьому при інших рівних умовах подушний дохід починає рости, а економіка знаходить нову точку рівноваги на більш низькому популяційному рівні і більш високому прибутковому (в розрахунку на людину).


Теорія Мальтуса люто критикувалась марксистами, які говорили про зумовленість низьких доходів пролетаріату, коли частина робітників формують трудовий резерв для тиску на працевлаштованих, щоб ті погоджувалися на присвоєння частини додаткової вартості капіталістами. Потім різке зростання агротехнологій на час змогло компенсувати збільшення кількості населення. Але в XX-XXI століттях прийшла пора для появи чергової хвилі неомальтузіанців, що використовують термін Броделя про "демографічне перевантаження". Модель випереджаючого зростання і прискореної модернізації країн, що розвиваються, знову поставила під загрозу баланс споживання в масштабах світової економіки.


Статистично-аналітичну базу сформували Римський клуб і концепція "нульового зростання" щодо уповільнення динаміки розвитку країн третього світу, що виникла як побічна гілка, вже поза стінами клубу. Наприклад, нобелівський лауреат з економіки Ян Тінберген обґрунтував модель контролю над народжуваністю для подолання країнами, що розвиваються, "порочного кола бідності". Оформлено все було в рамках доповіді "Межі зростання" (1972), написаного на базі кібернетичної моделі Денніса Медоуза і групи вчених з Массачусетського технологічного університету.


Це майже підтвердження концепції нових інституціоналістів, зокрема Дарона Аджемоглу і Джеймса Робінсона, які висунули теорію, що середньовічна чума в Великобританії, що скоротила населення країни вдвічі - зіграла ключову роль в ослабленні кріпосного права і розвитку більш прогресивних капіталістичних відносин (селяни користувалися тим, що їх залишилося мало і залишали собі більшу частину врожаю, ніж до епідемії, а землевласники змушені були погоджуватися).


Модель Медоуза виявилася в цілому правильною, що і підтвердила її нова версія World3 від 2004. З 1950 по 2000 споживання базових природних ресурсів зросло в 10 разів, при тому що чисельність населення збільшилася в 2,5 рази. Відповідно до моделі, починаючи з 2020-х світова економіка почне сповільнюватися і стагнувати, а пік розвитку буде досягнуто не пізніше 2100. Критична чисельність жителів планети - 12 млрд осіб, після досягнення цього показника можлива масштабна цивілізаційна криза і скорочення населення до 1-3 млрд людей. Сприятливі варіанти моделі вже недосяжні, а перші ознаки системного колапсу будуть відчутні вже за життя нинішнього покоління.


Оптимальна модель розвитку для світової економіки в даній концепції - це синергія у вигляді "Обмеження зростання + вдосконалені технології". Головний елемент стратегії "нульового розвитку", що забезпечує життєздатність моделі - це стримування зростання виробництва товарів і послуг на душу населення при одночасному підвищенні врожайності основних сільськогосподарських культур.


За даними Грема Тернера, який проаналізував межі розвитку світової економіки, з 1990 в світі практично не збільшилася площа орних земель. Пошук "нової цілини" призводить до розорювання менш родючих наділів, наслідком чого є подорожчання собівартості продукції, ерозія і опустелювання, як в Африці. До 2050 необхідно буде збільшити випуск продовольства на 60% на вже досягнутому максимумі орних земель, причому на тлі глобального потепління і посилення природних катаклізмів. У цьому контексті зовсім іншими фарбами грають справжні причини відкриття ринку землі в Україні. Адже експорт аграрної сировини - це ще й опосередкований експорт вологи.


Нова суб’єктність України

Суб‘єктність України в контексті її світової ролі яскраво проявилась під час війни на міжнародному ринку продовольства.


Якщо брати загальну частку української економіки у структурі світової економіки – вона не є значущою (менше 0,2%). В той же час, на міжнародному ринку продовольчих товарів та аграрної сировини, Україна відіграє у певних товарних нішах провідну роль.


Україна є №1 у світі за експортом соняшникової олії. Входить у трійку країн експортерів зерна, передовсім кукурудзи, в п‘ятірку країн за обсягом експорту курячих яєць, у десятку провідних країн-експортерів м‘яса птиці, передовсім, курятини.


Саме суб‘єктністю України на світовому ринку продовольства пояснюється цінова криза аграрних “товарів” та загроза голоду у деяких країнах Азії та Африки.


Війна РФ проти України та пов‘язана з цим блокада чи окупація українських морських портів призвели до зростання міжнародних цін на пшеницю до $500/тонна.


Загалом, роль України у розвитку світового ринку продовольства полягає у прямому та опосередкованому впливу на рівень харчування приблизно 800 млн людей у світі, у той час як власне населення країни складає трохи більше 40 млн. Загалом, Причорноморський регіон забезпечує приблизно 12% проданих світових харчових калорій.


Україна може стати світовим лідером у сегменті «зеленої» аграрної моделі економіки, яка базується на органічних продуктах та сировині.



Сьогодні структура аграрного експорту в Україні в основному сировинна, з формуванням асиметричних ринків збуту, коли наша країна як формує цінову динаміку на сільськогосподарську сировину, так і задовольняє вузькосегментований попит на певні види цієї сировини.


За останні кілька десятків років простежується чітка кореляція між цінами на основні експортні аграрні культури і котируваннями на нафту і нафтопродукти.


Ці цінові перетоки сформувалися внаслідок активного застосування біоетанолу і біодизеля.


Простими словами - чим вища ціна на бензин, вироблений з нафти, тим більший попит на сировину для виробництва біопалива і, відповідно, на базові аграрні культури.


Таким чином, чим більше зростання цін на нафту і природний газ, тим динамічніше зростають і ціни на аграрну сировину, формуючи так звану «аграрну інфляцію» у світі, про яку уперше західні аналітики заговорили у 2008.


У цьому контексті, Україна стає ключовим економічним суб‘єктом, який забезпечує і певні ланки глобального «зеленого переходу», формуючи можливості світової економіки у сегменті біопалива, зокрема, таких країн як Китай та геополітичних союзів, таких як ЄС.


Можна стверджувати, що роль Бразилії або України на ринку сировини для біопалива у найближчі роки буде нагадувати аналог впливу країн Перської затоки на ринки класичних викопних видів палива у 70-80 роки минулого століття.


Слід зазначити, що використання біопалива у світі буде зростати, а отже, економічна суб‘єктність України буде посилюватись.


У США, наприклад, були прийняті «Енергетичний білль» (Energy Policy Act of 2005) і «Стандарт поновлюваних видів палива» (Renewable Fuels Standard), які передбачають виробництво етанолу із зернових і целюлози.


Війна обмежила доступ до українського аграрного експорту найбільших імпортерів. Відповідно, мова вже йде про посилення ролі України як на регіональному рівні (продовольча безпека окремих країн), так і на загальносвітовому (динаміка світових цін на аграрну сировину). Значний вплив України буде спрямований і на реалізацію глобальних світових стратегій - зокрема, «Зеленого курсу» у контексті виробництва біопалива та відповідної сировини.


Джерело: "The Gaze"

41 перегляд0 коментарів

Comments


bottom of page