top of page
  • Фото автораDmytro Levus

«Розподіл росії» Тенденції 11 травня 2023 року

1. Щодо нових альянсів у національно-визвольних рухах народів рф


Установчі збори Альянсу корінних народів, який агітує за демонтаж росії

9 травня 2023 року відбулася установча конференція нової міжнародної структури – «Альянс корінних народів». Метою Альянсу проголошується демонтаж росії та відродження національних держав на своїх споконвічних територіях. До складу Альянсу увійшли Всесвітній чеченський конгрес, Кавказький союз, Карельський національний рух, Чувасько-Волзько-Булгарська дипломатична рада, Уряд Татарстану у вигнанні, Казачій національно-визвольний рух, Вища рада Ногайського народу, Дагестанський національний центр. Від України були присутні Дмитро Корчинський та Павло Жовніренко.


8 травня 2023 року політолог Руслан Айсін та громадський діяч Руслан Кутаєв заявили про створення Союзу за визволення народів та зачитали його маніфест. Руслан Кутаєв вказав на наступність цього Союзу, створеному в П'ятигорську в 2020 році з подачі очолюваної ним Асамблеї народів Кавказу Союзу народів Росії.


Чесько-російський журналіст та один із засновників руху мусульман-росіян Харун Сидоров аналізує обидві ініціативи. За його оцінкою, «маніфест нового Союзу часто перегукується з програмними цілями вищезгаданого Альянсу та інших аналогічних об'єднань – його головною ідеєю є необхідність реалізації поневоленими Москвою народами права на самовизначення у вигляді їхньої "повноцінної суверенізації". Однак у цьому випадку було підкреслено, що це завдання актуальне не тільки для народів, які все ще утримуються у складі Росії, але й для тих країн, які змогли в 1991 році набути довгоочікуваної державності, але так і не зуміли остаточно відірватися від нагляду «старшого брата". Тому маніфест Союзу підписали представники національних громадськостей не лише якутів, карел, Дагестану, черкесів, марійців та етнічних козаків, але і громадські діячі із незалежних держав Іскандер Шаршеєв (Киргизстан), Нігар Хідоятова (Узбекистан), Мурат Курбанов (Туркменістан), Мухіддін Кабірі (Таджикистан), Назгуль Кенжетай (Казахстан), Гела Васадзе та Гогі Датухашвілі (Грузія). Ті, хто стежить за ініціативами об'єднання різних антиімперських національних рухів, які почали виникати після 24 лютого минулого року, не можуть не помітити, що у них збігаються не лише програмні цілі, а й у багатьох випадках і самі учасники. Так, Рафіс Кашапов брав участь не лише у конференції Альянсу, а й у діяльності Форуму вільних народів пост-Росії, а також Ліги вільних націй. У діяльності як Ліги вільних націй, так і Форуму вільних народів у пост-Росії брали участь Руслан Габбасов (Башкирський національний політичний центр) та Сиресь Боляєнь (Інязор ерзянського народу). Карел Дмітрій Кузнєцов брав участь у конференції Альянсу, підписав маніфест нового Союзу, а також брав участь у діяльності Форуму вільних народів у Росії. Згаданий Руслан Айсін оцінює це як позитивний чинник, "різні майданчики це лише добре, це говорить про те, що горизонтальна система, мережа працює». Харун Сидоров частково погоджується з цим, зазначаючи, що «у випадку із зазначеними майданчиками не йдеться про партії, дисципліна яких допускає членство лише в одній, а не в кількох. Також, якщо під час виборів створення спойлерських партій або блоків з ідеями, схожими на вже існуючі, часто покликане відтягнути у них частину голосів, то в даному випадку прямої конкуренції між цими майданчиками не існує і відповідно в спойлерстві створюються нові майданчики». Однак він наголошує і на небезпеці, що «виникає не так для вже існуючих майданчиків через створення нових, як перед тими, хто захоплено бере участь у цьому процесі. Відновлення або здобуття з нуля незалежної державності в результаті деокупації своїх народів і територій від імперії, що їх контролює, — це завдання настільки ж амбітне, як і складне. Її досягнення, звичайно, неможливе без заяви про себе на тих чи інших майданчиках, презентації своїх цілей та планів, привернення до себе уваги потенційних союзників тощо. Але тут важливо не переплутати засоби та цілі, адже все перераховане покликане практично посилити національно-визвольні рухи, що беруть участь у такій діяльності». Практичними параметрами, за якими можна оцінювати ефективність та успішність рухів, що заявляють про такі амбітні цілі, варто вважати: зростання числа прихильників на батьківщині та/або в еміграції, створення нових територіальних осередків, проведення пропагандистських акцій, розширення аудиторії національно-визвольних ЗМІ, формування та розвиток своїх силових структур, запуск комерційних, благодійних та освітніх проектів, підготовка фахівців для майбутнього державного будівництва тощо. Крім того, у міру збільшення кількості таких ініціатив та фактичної конкуренції між ними, виникатиме питання — чи сприяє їхня активність практичним успіхам їх учасників чи (незрозуміло навіщо) просто дублює діяльність існуючих. На даний момент можна констатувати, що активізація створення різноманітних альянсів є відображенням того, що у середовищі національно-визвольних рухів є стале відчуття нестабільності рф та можливої нестійкості влади, у такий спосіб вони реагують на них.


2. Ідель-Урал. Щодо конфлікту навколо проекту незалежної Ногайської республіки


Достатньо помітним у медійному просторі є проект створення незалежної Ногайської республіки зі столицею у Астрахані, який просувається ногайським діячем Анваром Курманкаєвим. Крім того, Анвар Курманкаєв активно виступає проти російської агресії в Україні. Слід зазначити, при цьому, що у нинішніх умовах створення незалежної ногайської держави виглядає, насправді, достатньо проблематичним та відірваним від реалій.


Анвар Курманакаєв, ідеолог створення Ногайської Республіки в Астрахані

Довідково: на сьогоднішній день чисельність тюркського народу ногайців у Астрахані та Астраханській області офіційно складає близько десяти тисяч осіб (всього у рф ногайців нібито – 109 тисяч). Є велика проблема з усвідомленням власне ногайцями своєї етнічної належності, ототожнення себе з астраханськими татарами, до складу яких їх часто і відносять. Загальна чисельність астраханських татар, до яких зазвичай і включають ногайців-карагашів та юртівців близько 60 тисяч осіб, що теж складає до 7 відсотків населення області (щоправда ці відомості є офіційними та можуть заперечуватися). Є певні складнощі у відносинах між активістами, що вважають себе ногайцями та татарами, які можуть вважати, що у такий спосіб відбувається розділення татарського народу.


Разом з тим, ногайський рух існує та достатньо активно відстоює ідею самобуності ногайців. Більше того, активна протидія ідеї Анвара Курманкаєва створенню ногайської держави у Астрахані демонструє, що російська держава вкрай ревно сприймає навіть такі відірвані від реалій ідеї та використовує для їх придушення апробовані ще за радянських часів механізми, у першу чергу «обурення громадськості, обурення шанованих представників власного народу, що виступає проти «відщепенців». Так, лідери локальних організацій астраханських ногайців-карагашів підписали відкритий лист, у якому виступили з різким засудженням «проекту зі створення ногайської держави зі столицею в Астрахані», а саме, загаданого руху "Ногайська республіка" на чолі з Анваром Курманакаєвим. Показово, що одночасно, у своєму листі активісти також підтримали російську військову агресію проти України. Під зверненням проти Курманакаєва та руху за незалежність підписалися керівник національно-культурної автономії ногайців-карагашів Рафіх Абдуллаєв, голова обласного центру ногайської культури "Едіге" Ільдар Альмухамедов та етнолог-ногаєзнавець Ельдар Ідрісов. Цікаво, що позицію щодо руху "Ногайська республіка», висловлену «офіційними» ногайцями, підтримав популярний астраханський політик лівого спрямування Олег Шеїн, депутат держдуми кількох скликань, відомий своєю боротьбою за пост мера Астрахані, наразі член «Справедливої росії».


Довідково: Проект «Ногайська республіка», також відомий як "Вільний Ногай Ел", був створений навесні 2022 року у вигляді блогу в Telegram на тлі загального підйому національних рухів народів росії після початку повномасштабної війни в Україні. Автори блогу активно підтримують українську сторону та виступають за повний розпад російської федерації. Один із творців руху Анвар Курманакаєв брав участь у Форумах вільних націй пост-росії. Крім нього, медійною особою, що представляє рух є Едіге Бекмурзаєв. Самі учасники руху оцінюють чисельінсть ногайців у 80-100 тисяч, чим заперечують офіційну статистику та наголошують на необхідності пробудження національної свідомості у людей ногайського походження.


3. Північний Кавказ. Щодо часткової заборони відзначення роковин черкеського геноциду владою Кабардино-Балкарської Республіки


Памʼять про геноцид черкесів обмежено у росії

5 травня 2023 року «Координаційною радою адигських громадських організацій» у Кабардино-Балкарії було подано повідомлення про проведення 20-21 травня 2023 року у столиці автономії Нальчику заходів, присвячених вшануванню памʼяті жертв Кавказької війни, реально ж геноциду черкесів внаслідок агресивної політики Російської імперії у 1863 році.


Довідково: кабардинці є частиною спільноти адигів. Також до неї відносять черкесів, адигейців та шапсугів, які говорять на споріднених діалектах. Як рівнозначний може використовуватися етнонім черкес. Внаслідок радянської політики адиги/черкеси розірвані між кількома «субʼєктами федерації»: адигейці, безпосередньо в Адигеї, кабардинці у Кабардино-Балкарії, черкеси у Карачаєво-Черкесії. При чому тюркомовні балкарці та карачаєвці теж перебувають у подібній ситуації, оскільки теж, по суті є розділеним народом. Проблема ж геноциду черкесів є однією із головних для адигського руху. На державному рівні він визнаний лише у Грузії. рф усіляко заперечує сам факт геноциду, що, однак не заважає існуванню низки лояльних Кремлю адигських структур.


Міністерство у справах національностей та громадських проектів Кабардино-Балкарії дало негативну відповідь «Координаційній раді адигських громадськх організацій» щодо проведення ними меморіальних заходів. Основними діями мали стати традиційна кінна та піша ходи вулицями м. Нальчика. При чому організатори зазначають, що вони врахували усі можливі перешкоди при складанні офіційного повідомлення на проведення заходів та терміни його подання, врахували досвід минулого року. Незважаючи на це, у офіційній відповіді зазначалася низка формальних причин, через які захід не може бути проведено. Організатори вважають, що ця відповідь і причини відмови у відповідності суперечать нормам Федерального закону. Основну причину відмови вони вбачають у категоричному неприйнятті будь-яких ініціатив самостійних черкеських організацій. «Ми з жалем приходимо до розуміння, що республіканська влада послідовно відмовляє в будь-яких ініціативах, що не виходять від структур (підконтрольної владі) «Міжнародної черкеської асоціації із єднання черкеського народу, розвитку звʼязків черкеської діаспори з історичною батьківщиною». Натомість пропонується приєднуватися до заходів, які готує у ці дні «МЧА». Координаційна рада адигських організацій резюмує ситуацію таким чином: «Ми з жалем приходимо до розуміння, що республіканська влада послідовно відмовляє в будь-яких ініціативах, що не виходять від структур МЧА та його керівника, навіть якщо ці ініціативи спрямовані на створення сприятливого іміджу та культури черкеського населення республіки. У кращому разі ці заходи люструються і максимально зменшуються у масштабах створенням непридатних для масовості умов. Під різними приводами забороняються і не узгоджуються навіть традиційні ігрища – Джегу в центрі міста, яке свого часу стало найбільш позитивною візитівкою міста. У зв'язку з цим ми змушені звернутися до черкеської спільноти КБР. У таких умовах ми не можемо проводити масові заходи. І не можемо закликати до якогось узгодженого способу дій. У цих реаліях кожен черкес може і має право проводити і відзначати цей день як йому заманеться, не дотримуватися ніяких усталених і узгоджених правил проведення цієї значущої для всіх нас дати».


Тобто ми можемо констатувати, що громадське життя черкесів перебуває під тотальним контролем. Москві вдалося витіснити неформалізовані громадські ініціативи на маргінес та поза медійне поле. При цьому потенціалу для протесту у таких умовах у черкеському середовищі немає. Суто формально заходи з вшанування жертв геноциду відбуваються у офіційному річищі і це, принаймні наразі, є запобіжником від ініціювання розгляду питання Геноциду черкесів, підняття питання історичної провини росії перед черкесами.

25 переглядів0 коментарів

Comments


bottom of page