27-28 липня ц.р. в рф відбувся другий саміт росія-Африка. Значення події цієї події доцільно розглянути з декількох ракурсів:
- рівень представленості учасників;
- які питання ініціювали кожна з сторін та мета саміту;
- сутність заключної спільної декларації;
- звітність з реалізації контрактів, укладених на першому саміті у 2019 році;
- рівень соціальної інклюзивності до саміту з боку держав Африки.
Рівень представленості з боку держав Африки
На відміну від першого російсько-африканського саміту у 2019 році, схоже, що багато африканських лідерів цього разу здебільшого уникали участі в ньому. Від держав Африки були присутні лише 16 президентів та 5 прем'єр-міністрів.
На африканську присутність на саміті значною мірою негативно вплинув нещодавній вихід рф з зернової угоди, яка дозволяла транспортувати зерно з чорноморських портів. Зокрема, з цієї причини відмовився від участі в цьому саміті Президент Кенії Вільям Руто. Його уряд розкритикував таке рішення росії, назвавши цей крок “ударом в спину по світових цінах на продовольчу безпеку”. Представляти його державу на цьогорічному саміті В. Руто передав повноваження Африканському союзу (АС).
Деякі держави хоч і були представлені, але не на вищому рівні всупереч статусу саміту. Тут треба вказати, що його демонстративно пропустили глави держав, які раніше були налаштовані просувати економічне співробітництво з рф, однак зараз їхні пріоритети змінюються, це — президенти Нігерії Бола Тінубу, ДРК — Фелікс Чисекеді, Руанди — Пол Кагаме та Замбії — Хакаінде Хічілема.
Деякі держави не були представлені ніяким чином. Нікого не було від Нігеру через державний переворот, який стався напередодні саміту — 26 липня ц.р. Не брала участі в саміті Сахарська Арабська Демократична Республіка (САДР) — спірна територія на півночі Африки, є членом АС, але в неї відсутні дипломатичні відносини з рф.
В цілому рівень представленості з африканського боку на саміті росія-Африка в липні 2023 року виглядав наступним чином.
Співорганізаторами саміту були Президент росії Володимир Путін та Президент Коморських островів Азалі Асумані, який також є Головою АС.
На рівні президентів були представлені 16 держав разом з Президентом Коморських островів (регіональний розподіл):
- Південна Африка (3): Зімбабве, Мозамбік, ПАР,
- Східна Африка (3): Бурунді, Еритрея, Уганда,
- Центральна Африка (3): Камерун, Республіка Конго, ЦАР,
- Північна Африка (2): Єгипет, Лівія,
- Західна Африка (4): Буркіна-Фасо, Гвінея-Бісау, Малі, Сенегал.
На рівні віце-президентів були представлені 4 держави: зі Східної Африки (2) — Південний Судан, Судан (заступник голови перехідної суверенної ради), з Південної Африки (1) — Намібія, з Західної Африки (1) — Нігерія.
На рівні прем'єр-міністрів були представлені 5 держав: зі Східної Африки (2) — Ефіопія, Танзанія, з Північної Африки (2) — Алжир, Марокко, з Західної Африки (1) — Мавританія.
На рівні віце-прем'єр-міністрів були представлені 2 держави: зі Східної та Південно-східної Африки — Сомалі, Малаві.
На рівні голови парламенту була представлена 1 держава: з Південної Африки Мадагаскар.
На рівні силових міністерств були представлені 11 держав:
- міністри закордонних справ — 9 держав (регіональний розподіл):
- Південна Африка (2): Ангола, Замбія,
- Східна Африка (2): Руанда, Сейшельські острови,
- Центральна Африка (1): Чад
- Північна Африка (1): Туніс,
- Західна Африка (3): Бенін, Гамбія, Гвінея;
- міністри оборони або з питань національної безпеки — 2 держави: з Центральної Африки (1) — ДРК, з Західної Африки (1) — Гана.
На рівні інших міністерств були представлені 2 держави: зі Східної Африки — Джибуті (Міністр енергетики та натуральних ресурсів) та з Центральної Африки — Екваторіальна Гвінея (Міністр гірничодобувної промисловості та вуглеводнів)
Також були представлені регіональні об'єднання та інститути:
- Голова комісії Африканського Союзу (АС),
- від регіональних інтеграційних об'єднань —
- Виконавчий секретар Міжурядової організації з розвитку (ІГАД, англ. The Intergovernmental Authority on Development – IGAD, 8 членів: Джибуті, Ефіопія, Еритрея, Сомалі, Судан, Південний Судан, Кенія, Уганда);
- Голова Економічного співтовариства країн Центральної Африки (ЕККАС, англ. – The Economic Community of Central African States – ECCAS, 11 членів: Ангола, Бурунді, Габон, Екваторіальна Гвінея, Камерун, Республіка Конго, ДРК, Руанда, ЦАР, Сан-Томе і Принсіпі та Чад);
- представники регіональних банківських установ —
- Голова Нового банку розвитку БРІКС,
- Голова Африканського експортно-імпортного банку.
Отже, всього з боку Африки була представлена 41держава; були присутні 16 глав держав та 5 прем'єр-міністрів — в цілому 21, тобто менше половини від загальної кількості держав Африки (54).
Через ненайвищий рівень учасників на саміті росія-Африка з боку африканських держав, і взагалі не повну присутність континенту, цей захід не може претендувати на статус “саміту”. Адже це передбачає, по-перше, повну або майже повну присутність учасників з обох сторін, і по-друге, найвищий рівень учасників, тоді його можна назвати “саміт”. До цьогорічного російського заходу за участі представників країн Африки, скоріше коректно буде вжити термін “форум” або “конгрес”.
Отже, на основі рівня африканської присутності на цьогорічному російському форумі складається враження, що санкції Заходу через вторгнення рф в Україну все ж таки зменшили її дипломатичний вплив в Африці. До Петербургу приїхали в основному керівники африканських держав, які дотримуються нейтралітету у російсько-українській війні. І також рівень учасників саміту з боку країн Африки наводить на висновок, що підхід Кремля з пропозицією найманців та зброї приваблює лише вузьке коло африканських країн та колишніх союзників, відносини з якими сформувалися ще з радянських часів.
Крім представників Африки, до саміту також долучилася Карін Кнайсль — австрійська дипломатка, журналістка, в минулому міністр закордонних справ Австрії (2017—2019 років). З 2020 року вона працювала блогером в пропагандистській компанії рф Russia Today, з червня 2021 по травень 2022 року була членом наглядової ради Роснафта. Через залученість до російської пропаганди, очевидно її роль на саміті полягала у висвітленні його заходів у вигідному для рф ракурсі для слухачів Європи.
Теми для обговорення
Полеміка на самому саміті з обох сторін звучала по-різному. Африканські лідери говорили про важливість співпраці у сфері безпеки, в т. ч. продовольчої, і пов'язаної з цим необхідності вирішення українсько-російської війни, а росія проявляла більше інтересу до розширення своєї присутності на континенті.
Питання з боку Африки
Чорноморська зернова ініціатива (ЧЗІ, англ. Black Sea Grain Initiative – BSGI)
Для африканської сторони одне з головних питань саміту полягало у заклику до Путіна скасувати рішення, прийняте ним 17 липня ц.р., вийти із ЧЗІ, а також припинити бомбардування українських зернових елеваторів в Одесі.
Згідно з угодою від 22 липня 2022 року росія погодилася зняти блокаду чорноморських портів України, щоб дозволити відвантаження українського зерна на міжнародні ринки, в тому числі до Африки. За даними ООН, за час дії “зернової угоди” протягом року Україні вдалося експортувати 32,9 млн тонн сільськогосподарської продукції (17 млн тонн кукурудзи, 9 млн тонн пшениці, по 2 млн тонн соняшникового шроту та соняшникової олії).
Африканські країни вважають угоду по ЧЗІ критично важливою для зниження високих цін на продовольство та зменшення продовольчої небезпеки, спричиненої війною росії проти України.
Путін пояснив вихід з угоди, звинувативши західні країни в тому, що вони повністю скасували обмеження на експорт російського продовольства, а також в тому, що, за його словами, більша частина українського зерна йде до європейських країн, а не до африканських та інших бідних країн, які повинні були отримати вигоду.
Це є не правдою. Ще в березні ц.р. речник МЗС України Олег Ніколенко повідомив, що з 1 серпня 2022 року до середини березня 2023 року Україна експортувала через зерновий коридор 25,1 млн тонн сільськогосподарської продукції до 45 країн світу: до Африки – 2,9 млн тонн (11,6%), до Азії – 12,1 млн тонн (48,2%), до Європи – 10,1 млн тонн (40,2%). А за рік з вказаних 32,9 млн тонн союзнику росії Китаю було відправлено 8. І хоча до Африки була відправлено приблизно в 3-4 рази менше, ніж до Азії та Європи, аналітики відзначають, що угода сприяла зниженню світових цін на зерно за рахунок збільшення світової пропозиції. А зараз з моменту виходу росії з ЧЗІ світові ціни на пшеницю зросли приблизно на 10%.
На самому саміті в Санкт-Петербурзі президенти ПАР Сиріл Рамафоса та шістьох інших країн, які очолюють африканську мирну ініціативу по врегулюванню війнии між рф та Україною, прямо закликали Путіна відновити дію зернової угоди. Він неявно відхилив їхнє прохання на закритій зустрічі, наполягаючи на тому, що перш ніж відновити угоду, повинні бути виконані його умови, тобто дозволити експорт російського продовольства.
Замість відновлення ЧЗІ Путін пообіцяв безкоштовно доставити 50 тис. тонн зерна протягом наступних кількох місяців до контрольованих росією країн, і які підтримували рф в ООН: Буркіна-Фасо, Зімбабве, Малі, Сомалі, ЦАР та Еритрея.
Така обіцянка Путіна щодо поставок зерна в шість африканських країн не вирішує проблему продовольства, і тому була негативно оцінена. Про це висловився Голова АС Азалі Асумані у заключній промові цього форуму. Окремо від подій саміту цю путінську пропозицію також розкритикував Генеральний секретар ООН Антоніу Гуттеріш, заявивши, що ця “жменька пожертвувань” не виправить драматичні наслідки завершення зернової угоди.
На майбутнє є деякі припущення, що Китай може приєднатися до африканських країн у здійсненні тиску на росію, щоб вона повернулася до ЧЗІ, оскільки він отримував найбільші обсяги зерна від угоди. Представник Китаю в ООН Ген Шуан 21 липня ц.р. заявив, що як ЧЗІ, так і російський експорт продовольства і добрив “повинні здійснюватися збалансованим, всеосяжним і ефективним чином”.
Крім цього, були припущення, що на саміті Путін можливо оголосить пропозицію для укладання альтернативної угоди, яка б виключила Україну. Проте, для такої ідеї відповідь була підготовлена заздалегідь. А саме, нещодавно Президент України Володимир Зеленський, заявив що він сподівається переконати Туреччину, яка була посередником у ЧЗІ, забезпечити супровід кораблів, які перевозять зерно з чорноморських портів України, щоб продовжити дію угоди без участі Росії.
Крім того, з метою забезпечення продовольчої безпеки африканська сторона торкнулася проблеми розвитку обробної промисловості. Під час одного з засідань Президент Уганди Йовері Мусевені заявив, що союзники Африки, маючи на увазі рф, Індію та Китай, могли б купувати у Африки готову продукцію замість сировини. Він навів приклад кави, зазначивши, що додана вартість готової продукції виробляється за межами африканської території. На його думку, така ситуація негативно вплинула на розвиток країн Африки, сповільнивши зростання їхніх економік.
Пошук миру в Україні
Інше питання, яке турбувало африканську сторону — пошук шляхів для встановлення миру в Україні. Африканські лідери виступили за пошук шляхів вирішення проблеми українсько-російської війни, делікатно, називаючи це “українською кризою”. Певні заклики були більш рішучими з вимогою припинити війну, інші — виглядали, як намагання підлаштуватися і бути зручними для обох сторін.
Президент ПАР Сиріл Рамафоса заявив, що “для мирного і справедливого вирішення конфлікту необхідні переговори і діалог, а також дотримання умов Статуту ООН”.
Президент Республіки Конго Дені Сассу Нгессо заявив, що “Африканська ініціатива заслуговує найбільшої уваги, її не можна недооцінювати”, і закликав “припинити російсько-український конфлікт”.
Голова комісії АС Мусса Факі Махамат заявив, що цей конфлікт негативно вплинув на весь світ. Він додав: “Ми стурбовані питанням поставок зерна, необхідно негайно і оперативно вирішити проблему поставок продовольства в країни, які цього потребують”.
Дещо улесливою виглядала заява Президента Коморських островів Азалі Ассумані, який також очолює АС. Він зазначив, що “Президент Путін показав нам, що він готовий вести діалог і шукати рішення, і тепер нам потрібно переконати іншу сторону. Я сподіваюся, що нам це вдасться”.
У відповідь на такі звернення африканських лідерів Путін у притаманній йому манері брехати вказав, що росія неодноразово заявляла про готовність до переговорів, але Москва не може примусити іншу сторону розпочати переговри. Він погодився, що “всі суперечності повинні вирішуватися за столом переговорів”, але додав, що переговори з Росією були відхилені.
Питання з боку рф
Ключові заяви рф стосувалися боргових відносин, співробітництва у сфері безпеки та розширення дипломатичної присутності рф в Африці і навпаки — африканської в росії.
Списання боргів
Москва пообіцяла країнам Африки списати борги, і виділить понад 90 млн дол. США на зниження боргового тягаря африканських країн. Списана росією їхньої заборгованості становитиме 23 млрд дол. США. Як заявив посол рф з особливих доручень, керівник секретаріату Форуму партнерства “росія-Африка” Олег Озеров, боргові питання африканських країн перед росією на даний момент врегульовані на 90%.
Співробітництво у сфері безпеки
За ініціативою рф учасники саміту домовилися про створення нового постійного російсько-африканського механізму безпеки. Як вказано в офіційному повідомленні, нова структура працюватиме для боротьби з тероризмом та екстремізмом, нерозміщенням зброї в космосі а також над забезпеченням продовольчої безпеки. Путін обгрунтував таку необхідність тим, що “розвитку африканського континенту заважають поширення екстремістської ідеології, транснаціональна злочинність та піратство”, і запропонував допомогу в протидії цим загрозам. Також Путін пообіцяв, що росія продовжить навчання африканських військовослужбовців та правоохоронців у своїх навчальних закладах. Крім того, Москва продовжить постачання широкого спектру зброї та транспортних засобів африканським країнам, у тому числі безкоштовно, як було зазначено з боку рф – “з метою зміцнення безпеки та суверенітету цих держав”.
При обговоренні військових питань проявилися позиції проросійських голів африканських держав з “реверансами” перед рф. Зокрема, Президент ЦАР Фостін-Аршандж Туадера (який втримався при владі у 2018 році завдяки найманцям Вагнер) підкреслив, що підтримка рф допомогла врятувати демократію в його країні, що “не побоюючись геополітичних проблем, росія надає допомогу нашій країні, нашим збройним силам і органам безпеки в боротьбі з терористичними організаціями”. Інший підлабузник рф — тимчасовий президент Малі Ассімі Гойта, сказав, що Малі змогла зміцнити свої збройні сили і забезпечити свою безпеку завдяки допомозі з росії.
Поширення дипломатичної присутності
На саміти рф проявила наміри просувати обопільне дипломатичне представництво.
З боку росії було заявлено про бажання розширювати дипломатичну присутність на континенті, розширюючи мережу російських центрів науки і культури, а також готовність допомагати африканським державам відкривати свої посольства і консульства в росії.
Керівник секретаріату Форуму партнерства “росія-Африка” Олег Озеров (про нього вказано вище) повідомив, що Москва прагне знову відкрити посольства в країнах Африки, і в першу чергу — в тих, де посольства були закриті в 1990-х роках. Також було заявлено, що росія працюватиме з африканськими державами над скасуванням візового режиму.
Досягнуті домовленості
На саміті було прийнято чотири декларації: про запобігання гонці озброєнь в космосі, про співробітництво в галузі інформаційної безпеки, про зміцнення співробітництва у боротьбі з тероризмом, а також план дій Партнерства росія-Африка, який буде реалізовувати рішення саміту.
Крім того, уряд рф підписав меморандуми про взаєморозуміння з регіональними інтеграційними об'єднаннями — ІГАД (Міжурядова організації з розвитку) та ЕККАС (Економічне співтовариство держав Центральної Африки).
Далі сторони домовилися про низку нових форматів діалогу в період між самітами (керівництво рф сподівається проводити їх один раз на три роки). Зокрема, було заплановано проводити регулярно політичні консультації Міністра закордонних справ рф з Головою АС і щорічний парламентський форум росія-Африка. Крім цього, як вказано вище, очікується створення постійно діючого механізму на найвищому рівні для координації боротьби з тероризмом та екстремізмом, а також у вирішенні екологічних проблем.
Спільна декларація
Окремої уваги потребує спільна декларація другого саміту росія-Африка 2023 року. Це документ з 74 пунктів. За змістом та стилем явно видно, що декларація написана Кремлем з відображенням інтересів російських і поверхневим згадуванням африканських в одному-двох абзацах.
В документі не згадується ні Чорноморська зернова ініціатива, ні блокада росією українських портів. Замість цього вона неявно звинувачує західні санкції в нестачі продовольства в Африці. Декларація стверджує, що рф та Африка повинні “посилити співпрацю в протидії незаконним одностороннім обмежувальним заходам, що ставлять африканські країни під загрозу нестачі продовольства та енергії”.
Спільна декларація саміту значною мірою підкреслює відомий наратив Москви, який є ключовим для її виходу на континент: що росія підтримувала Африку у звільненні від західного колоніалізму. При тому, у декларації не згадується, що саме Радянський Союз, а не росія, підтримав визвольну боротьбу Африки і що Україна тоді була його частиною.
У декларації йдеться про те, що росія та Африка повинні співпрацювати в “завершенні процесу деколонізації в Африці”, в “подоланні наслідків колоніалізму, рабства, работоргівлі, включаючи трансатлантичну работоргівлю…”, “щоб протистояти проявам неоколоніальної політики, спрямованої на підрив суверенітету держав, позбавлення їх свободи приймати власні рішення і грабування їхніх природних ресурсів”.
Значна частина тексту декларації відображає неявне схвалення Африкою виправдання росією її війни проти України. Можливо, саме тому на саміті були присутні лише 16 глав африканських держав. Інші могли здогадатися про таке документування і, можливо, не хотіли вписувати свої імена під хибними ідеологізованими російськими висновками.
За змістом декларація неявно використовує Африку на підтримку позиції Москви в її війні і проти західних санкцій, накладених на неї через напад на сусідню Україну. В документі з понад 4 тисяч слів Україна жодного разу прямо не згадується, хоч неявно вона скрізь в ньому присутня. Він також і не висуває жодних пропозицій як закінчити війну.
Всупереч цьому, декларація перегукується з одним із виправдань Путіна для вторгнення в Україну – що він намагався протистояти передбачуваному “неонацизму” уряду президента Володимира Зеленського. Тому текст повсюдно рясніє критикою проти “неоколоніалізму”, “неонацизму”, “неофашизму”, “русофобії” та інших звичних риторичних російських ідей і стверджує, що росія та Африка повинні активізувати зусилля по боротьбі з цим усім.
В цілому декларація за своїм змістом складає загальне враження, що це агітаційна листівка якого-небудь диктаторського режиму.
Поряд з цим доцільно нагадати, що росію широко засудили за порушення Статуту ООН через її вторгнення в Україну. Президент ПАР Рамафоса повторив на саміті заклик членів африканської миротворчої місії про дотримання Статуту ООН. Такі заклики зазвичай посилаються на статтю 2.4 Хартії, яка говорить: “Усі члени утримуватимуться у міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування проти територіальної цілісності чи політичної незалежності будь-якої держави”.
Однак спільна декларація саміту, закликаючи до поваги до Статуту ООН, підкреслює не тільки статтю 2, але і статтю 51, яка закріплює “невід'ємне право на індивідуальну або колективну самооборону, якщо збройний напад відбувається на члена ООН”.
Це свідчить про те, що африканські країни, які беруть участь у російсько-африканському саміті, тепер неявно підтримали аргумент Путіна про те, що росія діяла з метою самооборони під час вторгнення в Україну, оскільки Україна нібито напала на проросійські частини східної України, що не було підтверджено.
Як вказано вище, декларація чітко підтримує наратив росії в її конфронтації із Заходом через Україну, і стверджує, що росія і Африка повинні “виступити проти застосування нелегітимних односторонніх обмежувальних заходів, а також проти практики заморожування суверенних золотовалютних резервів”. Також в тексті говориться, що вони повинні “підтвердити неприйнятність використання політичного шантажу для залучення лідерів третіх країн до здійснення таких заходів або впливу на політичну та економічну політику держав”.
Також в деларації використана теза про необхідність дотримання прав людини. Із натяком на засудження Заходу в ній стверджується, що росія і Африка повинні протистояти зусиллям щодо введення політичних або економічних обмежувальних заходів під приводом захисту прав людини, протистояти спробам використовувати необґрунтовані звинувачення в порушенні прав людини як привід для втручання у внутрішні справи.
В кінці декларації висувається заклик спільно виступати проти політизації спорту в рамках міжнародних організацій, і за гарантований вільний доступ спортсменів і спортивних організацій до міжнародних спортивних заходів.
Іронічним в декларації виглядає пункт 57, який підкреслює важливість зміцнення енергетичної безпеки, в тому числі шляхом “забезпечення захисту критично важливої енергетичної інфраструктури” і засудження терористичних нападів на неї. Такі тези є суцільний глузуванням тому, що саме росія послідовно бомбила українські електростанції та електричну інфраструктуру протягом зими 2022-23, очевидно, намагаючись заморозити Україну.
Присутність Пригожина на саміті
Важливим моментом саміту була несподівана поява в кулуарах Євгена Пригожина — засновника сумнозвісного воєнізованого формування Вагнер, незважаючи на те, що він нібито погодився на вигнання в Білорусі після свого невдалого заколоту в червні ц.р. Проте, з тих пір значну кількість часу він провів в росії і навіть зустрівся з Путіним за круглим столом в Кремлі.
На російсько-африканському саміті Пригожина постійно бачили в готелі в центрі Санкт-Петербургу, який належить його сім’ї, і який, за деякими джерелами, був заброньований на всі три дні саміту. Там він був сфотографований, потискаючи руку Фредді Мапука, керівнику протоколу президента ЦАР.
Цей знімок опублікував Дмитро Ситий у своєму акаунті у Facebook. Ситий — одна з найпомітніших фігур Вагнера в ЦАР, директор російського культурного центру в столиці ЦАР Бангі, потрапив під санкції з боку США, ЄС, і в кінці липня ц.р. — під санкції Великої Британії, як один із кількох активних у ЦАР росіян, пов’язаних із Пригожиним.
Щодо інших зустрічей Пригожина під час саміту ЗМІ, з його медіа-імперії повідомили, що він також зустрічався з офіційними особами Малі та Нігеру, де 26 липня ц.р. відбулася спроба державного перевороту з усуненням прозахідного Президента Мохамеда Базум. Переворот у Нігері та зустріч Пригожина з представниками країни, сутність якої за деякими припущеннями являла собою пропозицію забезпечити безпеку країни, сильно насторожують.
Повсякчасна присутність на саміті Пригожина вказує на те, що він залишається важливою частиною кремлівського істеблішменту, від якого президент Путін наразі або не хоче, або не може його відокремити.
Вагнер — колись таємна організація, яка по суті керувалася російською військовою розвідкою, була важливою частиною проекції сил Кремля в Африці, посилаючи найманців воювати в деяких країнах і політтехнологів для роботи в кількох інших.
Чітким прикладом впливу Вагнера в Африці є ЦАР. Президент цієї країни 66-річний Фостен-Аршанж Туадера зміг втриматися при владі саме завдяки бійцям Вагнера, які прибули туди на його прохання у 2018 році для підготовки його армії, і які також допомогли зірвати спробу повстання у ЦАР у 2020 році і спроби зміни його влади. Туадера вперше був обраний президентом ЦАР у 2016 році, і переобраний у 2020 році.
Тепер бійці Вагнера забезпечують одне з кілець особистої безпеки Туадери в обмін на концесію на прибуткові золоті та алмазні копальні в ЦАР. Тому за інформацією західних дипломатів, є доволі серйозні припущення, що президент ЦАР став “заручником” росії.
На вихідних перед російсько-африканським самітом Туадера скликав засідання для проведення суперечливого голосування, яке підтримує Москва, для скасування конституційної заборони балотуватися президенту на третій термін (про це повідомили колишні високопоставлені члени Конституційного суду ЦАР).
Пізніше на вихідних після проведення саміту, а саме 30 липня у ЦАР провели референдум про зміну конституції країни. Ця зміна дозволить президенту країни обиратися більше двох разів поспіль за російським прикладом. При зміні конституції нинішній глава держави Фостен-Аршанж Туадера зможе втретє виставити свою кандидатуру на виборах у 2025 році. Інші зміни до конституції передбачають збільшення терміну повноважень президента з п'яти до семи років та скасовують верхню палату парламенту країни (і він стане однопалатним).
Голова виборчої комісії ЦАР Матіас Бартелемі Муруба обіцяв опублікувати результати референдуму протягом семи днів. Опозиційні партії країни закликали бойкотувати голосування, місцеві репортери повідомляли, що явка була низькою. Національна опозиція вважає референдум і винесені на нього питання “антидемократичними” та “шахрайськими”. Міжнародна правозахисна організація Human Rights Watch зазначає, що у період підготовки референдуму уряд ЦАР посилив тиск на політичну опозицію, громадянське суспільство та ЗМІ. За даними посольства рф, у ЦАР знаходяться не менше 1890 “військових консультантів” Вагнера, причому влада республіки повідомляла, що зацікавлена у збільшенні їхньої кількості.
Отже, якщо Захід не почне діяти зараз, то підхід Вагнера до партнерства в Африці за принципом business as usual в сенсі обмін послуг охорони на доступ до ресурсів буде далі поширюватися.
Наразі, схоже на те, що червневе повстання Пригожина в рф поставило під сумнів, чи зможе Ваґнер надалі продовжувати воювати на користь дружніх Москві урядів в ЦАР та Малі. Поки рф запевнила ЦАР, що найманці продовжуватимуть свою діяльність у необхідній кількості.
В 20-х числах липня Пригожин заявив, що після від’їзду в Білорусь Вагнер “збереться з силами і поїде в Африку”.
Також можна припустити, що кулуарна присутність Пригожина на саміті, його зустрічі з деякими африканськики лідерами та його запевняння у співпраці у галузі безпеки, було невербальним меседжем Путіна, що він все ще твердо контролює ситуацію, незважаючи на заколот 24 червня.
Підсумки роботи самітів росія-Африка та перспективи відносин між ними
Для оцінки саміту росія-Африка 2023 необхідно розуміти критерій цієї оцінки, його мету і чи була вона досягнута, і чи задоволені інтереси учасників цього начебто високорівневого заходу.
Якщо оцінювати результати саміту з позиції рф, то, скоріш за все, його можна оцінити як задовільний. В умовах майже тотального оточення санкціями економіки росії і виданого ордера на арешт, Путіну вдалося зібрати хоч яку-небудь купку прибічників з-за кордону для просування своїх наративів на міжнародному рівні. Питання тільки в тому, чи це дійсно було метою цьогорічного саміту, і які подальші перспективи після нього. Схоже на те, що стиль його проведення, як платформа для просування виключно ідеології російської диктатури без жодних спроб розвитку економічного співробітництва, скоріше за все, відіб'є будь-яке бажання у африканських держав взагалі комунікувати з рф. А після її виходу з зернової угоди викличе ще більшу огиду.
Якщо оцінювати результати саміту 2023 з позиці Африки, то однозначно можна констатувати, що він провалився. Не повна присутність і рівень представленості не найвищий. Інтереси не задовлені. В усіх заявах саміту та деклараціях відсутній ключовий момент: Москва не змогла задовільнити головні потреби Африки, і взагалі виникає питання, а чи вона ставила собі за мету опікуватися проблемами африканських народів.
Більш детально по підсумках першого та другого російсько-африканськх саімітів можна вказати наступне.
Відсутність розуміння росією Африки
Уважно спостерігаючи за проведенням саміту, можна побачити, що російські стратеги, які стоять ще за видовищем в Сочі (саміт у 2019 році), просто не звертають уваги на інтереси, смаки та побажання сучасної Африки.
В Африці у торговельних та інвестиційних потоках основну найбільш вагому частину складають Китай, ЄС та США, а рф становить зовсім незначну частину і суттєво відстає від цих гігантів. За цим показником рф ближче стоїть до Туреччини чи Південної Кореї.
Враховуючи це, Москва, підштовхуючи африканських лідерів виходити на рівень суперництва з великими державами, повинна поєднати таку задачу з більш чітким розумінням африканських пріоритетів, тенденцій та інтересів. Адже, Африка не може дозволити собі бути самовдоволеною і задовіленою існуючим станом справ. Саміт у Сочі у 2019 році показав, що росія цього абсолютно не розуміє.
Пропозиції Кремля з продовольчими подачками, програми мовного обміну у поєднанні з гарячкою навколо проектних зобов’язань, які зрештою нікуди не ведуть, видають застаріле мислення. Африці ці знаки символічної солідарності не потрібні, вони тільки дратують Захід і виглядають як прояв неповаги до нього.
У боротьбі за прихильність Африки росія позиціонує себе як конкурент проти США та ЄС. Ці гіганти світової економіки нещодавно провели подібні саміти: США — у грудні, ЄС — у лютому 2022 року. У порівнянні російським, до їхніх заходів долучилися в 2 рази більше африканських лідерів – близько 40. Це вже показово. До того, все більше виглядає так, що пропозиції росії для утримання відносин з Африкою є безуспішними. Для цього є серйозні причини.
Нерівномірна торгівля, невигідна Африці
Експорт рф до Африки перевищує її імпорт приблизно в 7 разів. Зокрема, протягом 6 років з 2016 по 2021 рік ескпорт з рф до Африки в середньому щорічно складав 14 млрд дол. США, а імпорт – 2 млрд дол. США. При тому, практично весь африканський експорт до росії здійснюється у вигляді сировинних товарів: дорогоцінних каменів, рідкоземельних металів, горіхів, фруктів, какао. На відміну від цього, росія експортує до Африки значною мірою перероблені товари: очищені вуглеводні, добрива, хімікати, а також високотехнологічні товари, зокрема машини.
До того після вторгнення в Україну, росія збільшила експорт до Африки у 2022 році у порівнянні з попереднім 2021 роком на 52% (на 7,5 млрд), досягнувши 22,3 млрд дол. США, також збільшивши експорт очищених вуглеводнів до Африки більш ніж у 13 разів. Крім цього, збільшився російський експорт машин і автомобілів до більш ніж 5 млрд дол. США. На фоні тенденції зростання російського експорту до Африки у 2022 році, в той же час імпорт промислових товарів з Африки до росії практично відсутній, хоча потенціал для цього є: частка промислових товарів в експорті Африки становить майже 60%.
І ще треба вказати, що з боку США та ЄС для країн Африки діють сприятливі умови для імпорту. На відміну від цього, росія не має ніякої програми подібної до схеми безмитного імпорту відповідно до Закону США про забезпечення росту і розширення можливостей Африки (англ. African Growth and Opportunity Act — AGOA) або до угод Африки з ЄС “Все, крім зброї” / “Угода про економічне партнерство” (англ. Everything But Arms — EBA / Economic Partnership Agreements — EPA), які передбачають постачання деяких продуктів з доданою вартістю вигідно з Африки до Європи.
Невелика кількість реальних торгових партнерів росії в Африці
У росії понад 70% її загальної торгівлі з континентом припадає лише на чотири країни: Єгипет, Алжир, Марокко та ПАР. І поки ці дефіцитні партнери забезпечують значне позитивне сальдо торгового балансу. Наприклад, у 2020 році росія імпортувала з Африки товарів на 1,6 млрд дол. США, а експортувала до Африки на 12,4 млрд дол. США. Ймовірно рф влаштовує така ситуація, але її сильна однобокість в торгівлі зменшує її ж можливості для економічної дипломатії.
Неефективні фінансові відносини та відставання у передачі технологій
Російські банки, такі як мажоритарний державний ВТБ (колишній Міжнародний торговий банк), більш відомі непрозорими державними угодами (такими як скандал з тунцевими облігаціями в Мозамбіку) ніж будь-якими серйозними угодами злиття та поглинання. При цьому російські технологічні компанії, на відміну від китайських, майже не мають локалізаційної діяльності в Африці.
Для прикладу за останні кілька років понад 70% російських прямих іноземних інвестицій (ПІІ) були зосереджені на ядерному об'єкті в Єгипті, тобто загальна активність ПІІ росії сильно сконцентрована. А від загальних обсягів припливу ПІІ в Африку російські становлять лише 1%.
Також відстає дипломатія списання боргів. Більшість боргових запасів росії датуються радянською епохою, а анулювання боргів, як це було помічено в Анголі та Алжирі, часто пов'язані з новими угодами про постачання зброї. Це призвело до того, що росія стала найбільшим постачальником зброї в Африці.
В кінцевому результаті загальна конфігурація економічних відносин росії з Африкою просто не дозволяє налагодити ті види потоків, яких потребує континент: передачі технологій, спільне інвестування приватного та венчурного капіталу, транскордонна венчурна інкубація та інституційні зв'язки у креативних фінансових угодах.
Нераціонально витрачена м'яка сила
Близько третини свого виступу на форумі Путін присвятив питанням викладання російської мови в африканських країнах і впровадженню російської “педагогіки” на континенті; переконуванню африканців відвідувати спортивні та культурні заходи в росії; заклик до просування висококласного африканського туризму в напрямку до росії; та збільшення експорту російських ЗМІ до Африки. Реалізація цих задач покладається переважно на 35 тис. африканських студентів, які навчаються в російських ВНЗ, а також на різні культурні та освітні обміни. Подібна кількість африканців навчається і в США, але набагато більший відсоток з них залишається там будувати свою кар'єру і взагалі влаштовувати своє життя. В майбутньому, саме ці представники Африки в США стають невидимою опорою для просування відносин США з Африкою. На відміну від США забюрократизоване середовище росії є несприятливим для африканських студентів, які там навчаються. Це серйозно обмежує їхні можливості поліпшити імідж росії після повернення додому.
Незначна реалізація контрактів попереднього саміту
Росії бракує можливостей втілити великі дипломатичні ініціативи, на кшталт таких як саміт, у конкретні програми. Відстеження результатів 92 контрактів, оголошених на російсько-африканському саміті 2019 року – від будівництва залізничних вузлів в Нігерії до нафтопереробних заводів в Марокко – показали, що ці результати не мали великого значення. Характерно те, що для переважної більшості укладених у 2019 році контрактів на цьогорічному саміті практично не було представлено оновлень їхнього статусу. При тому, що з моменту їх підписання минуло майже чотири роки — достатній строк для реалізації бізнес проектів повністю або частково. В липні 2023 року доцільно було б відзвітувати стосовно їхнього виконанння, і в разі необхідності, — внести зміни до них. Наприклад, немає підтверджень розміщення в Нігерії обіцяних у 2019 році російських систем штучного інтелекту Promobot AI.
Можна визнати, що в Африці проекти США, ЄС та Китаю також мають тенденцію слабшати та гальмуватися через місцеві проблеми з потенціалом. Однак, для полегшення виконання нових важливих проектів ці гіганти світової економіки прикладають зусиль, щоб розвивати розгалужену консалтингову індустрію. Проблема росії полягає в значному домінуванні Заходу. І не дивлячись на відставання, росія не потурбувлася інвестувати в цю сферу, вважаючи за краще зосередитися на продажах і маркетингу навіть, хоча ключем до розкриття африканських можливостей є саме розвиток бізнесу.
Китай вчився цьому на гіркому досвіді, тому Пекін тактично відмовився від інфраструктурних проектів по всій Африці, а інвестиції в проект “Пояс і шлях” (або “Один пояс, один шлях”, англ. Belt and Road Initiative – BRI) цього року впали на 55%.
Невідповідність соціально-економічних пріоритетів
Африка бореться з численними екзистенційними кризами, є серйозна необхідність їх обговорення. Однак, росіяни не запланували якої-небудь серйозної платформи для дискусії про перерозподіл наслідків зростання, а також щодо екологічної та соціальної справедливості. Африканські країни вивчають можливості для фінансування боротьби зі змінами кламтау та прагнуть свіжого мислення стосовно того, як поєднати соціальні, екологічні та управлінські вимоги для подолання важких проблем бідності та відсталості. Через відсутність секцій для обговорення таких тем, певною мірою саміт виглядав неактуальним і відірваним від реальності.
Крім цьог, яскравою ознакою обмеженості заходу також був дуже поганий гендерний та молодіжний баланс на дискусійних панелях. Як у коридорах, так і на сцені саміту було надмірно багато людей похилого віку.
Ігнорування громадянського суспільства
Окрім розходження в пріоритетах по економічних проблемах, росіяни також практично не намагалися враховувати потреби африканського громадянського суспільства щодо політичної відповідальності та прозорості.
Можливо, це було зроблено навмисно, оскільки автократичний режим Путіна часто описує такі зусилля як західного троянського коня. Тим не менш, значна частина громадянського суспільства Африки є частиною міжнародних соціальних рухів, які сильно критикують глобальне лідерство Заходу. Тому, для Кремля уникання взаємодії з громадскістю Африки виглядає контрпродуктивно.
Відсутність представників африканської галузі культури
Весь захід був позбавлений будь-якого серйозного вираження африканської культури, що є абсолютно не раціональним. Адже, сьогодні африканські художники та виконавці з культурної галузі вирвалися на світову арену і тепер є хедлайнерами важливих міжнародних подій. Однак, в Санкт-Петербурзі їх не було.
Незначна представленість компаній-блакитних фішок з Африки
Загальним враженням від саміту була відсутність свіжого мислення щодо глобальних тенденцій. До того ж участь в ньому африканських блакитних фішок була зовсім незначною. У порівнянні з 2019 роком їхня кількість зменшилася на 80%.
У 2019 році в Сочі були представлені деякі найбільші африканські компанії. а також безліч національних бізнес-чемпіонів. Серед відомих імен, чиї керівники відвідали тоді російсько-африканський саміт можна назвати компанії:
- південноафриканська Naspers з електронної комерції,
- південноафриканська Transnet з послугами вантажних перевезень,
- Банк торгівлі та розвитку (англ. The Trade and Development Bank – TDB) — регіональний банк з південно-східної Африки, який є фінансовим органом регіонального інтеграційного об'єднання — Спільний ринок східної та південної Африки (КОМЕСА, англ. Common Market for Eastern and Southern Africa – COMESA),
- Африканська Фінансова корпорація (англ. Africa Finance Corporation – AFC) -панафриканський багатосторонній фінансовий інститут розвитку,
- Oando – енергетична компанія з Нігерії, одна з найбілих в Африці.
Незважаючи на те, що рівень саміту росія-Африка набагато нижче, ніж у інших самітів преміум рівня як наприклад Всесвітній Економічний Форум в Давосі, в будь-якому разі, у 2019 році це був доволі солідний показник у порівнянні з цьогорічною ситуацією.
Відсутність представників спільноти стартапів
Сьогоднішнє економічне зростання країн Африки більш обумовлено стартапами, брокерами інновацій та ентузіастами зелених технологій, ніж великими відомими корпораціями. Представників цього нового класу підприємців на саміті 2023 також не було.
Висновки для України
Отже, рф поступово втрачає можливості використовувати зустрічі у форматі саміту з державами Африки як інструмент економічної дипломатії. Навіть, якщо вона змогла закріпитися в деяких державах Африки через угоди типу “зброя та найманці Вагнеру в обмін на ресурси”, це не стало для неї міцним підгрунтям для подальшого поширення своєї присутності в Африці. По торгівлі та інвестиціям в Африці рф не може змагатися з Китаєм, ЄС та США. Нових технологій, необхідних для прогресивного розвитку, вона передати не може (в неї їх немає, навіть просто для себе, а не так, щоб ділитися). Тому для держав континенту рф стає все менш цікавим партнером. Можливо певним чином, цьогорічний саміт, який росія організувала для скликання держав Африки, спрацював скоріше як проявник всіх проблем у відносинах між ними; вони стали більш явними та видимими. Особливо негативним фактором для рф стало невиконання контрактів, укладених на першому саміті у 2019 році, і тому для африканської сторони втрачається сенс у продовженні відносин з рф.
Україні у відносинах з державами Африки також необхідно звернутися до такого інструменту як саміт або щонайменше налагодити регулярні багатосторонні зустрічі по різних напрямках співробітництва. Ці зустрічі можуть проводитися на різному рівні, але важливо, щоб до них були залучені представники як приватного, так і державного сектору, дотичних до реалізації відповідних задач.
Доцільність і своєчасність організації багатосторонніх зустрічей України з країнами Африки і також інших континентів підтверджує ініційований Україною Мирний форум, який пройшов 5-6 серпня ц.р. у столиці Саудівської Аравії Джидді. До нього долучилися представники 42 країн світу, росію на нього не запросили. Важливо підкреслити, що на цьому саміті були присутні представники країн, які наче є вірними союзниками рф: члени коаліції БРІКС — Бразилія, Індія, Китай, ПАР, та інші країни глобального півдня, зокрема з тої ж Африки (окрім ПАР) були Замбія та Єгипет, з Азії — Індонезія, з Латинської Америки — Мексика.
Проведення українського саміту в країні, яка лідером Арабського світу із залучення значної кількості держав, включаючи важковаговиків світової економіки, говорить про довіру і бажання світу вести діловий діалог з Україною для вирішення наявних проблем. В першу чергу, це відновлення миру та стабільності, а також відновлення зернової угоди для забезпечення продовольчої безпеки.
Як то кажуть: “На помилках вчаться”. В майбутньому при підготовці зустрічей різного рівня доцільно врахувати помилки, які росія зробила в організації і в роботі своїх самітів з державами Африки.
Головні рекомендації для проведення зустрічей за ініціативою України за участі держав Африки можна сформулювати наступним чином:
- проводити їх з певної галузі економіки: агробізнес, банківництво, різні сектори промисловості, а також з галузі культури, освіти та науки. Важливо залучати фахівців з досвідом реалізації стартапів та представників блакитних фішок як з України, так і з Африки;
- забезпечити залучення учасників від приватного та державного секторів. Важливо, щоб серед учасників були справжні фахівці та експерти у своїх галузях, і був дотриманий гендерний та віковий баланс;
- обов'язковий реальний результат: досягнення угод, підписання контрактів з визначеннням строків виконання;
контроль у формі звітування виконання угод або контрактів, підписаних на попередніх зустрічах і оновлення їхнього статусу.
Comments