Такого не вчили в економіксах, оскільки ринок і поняття дефіциту несумісні: ринок усуває дисбаланс попиту і пропозиції шляхом знаходження рівноважної ціни.
Ринок для того й виник, щоб не було дефіциту (криза перевиробництва при цьому може бути).
Еластичність попиту - це зміна попиту на товар у разі зміни ціни на 1 %.
Які чинники впливають на цей показник?
Назвемо їх:
- наявність достатньої кількості товарів-замінників;
- помітна для покупця зміна цін на товар;
- питома вага товару у витратах покупця.
Візьмемо централізовану електроенергію.
Замінників її майже немає. Генератор і накопичувачі не врятують, якщо електроенергії взагалі не буде.
У середньому українська сім'я споживає до 200 квт, а 40% споживачів до 100 квт.
Скільки споживач може заплатити за електроенергію, щоб це стало помітно для його бюджету?
Зроблю припущення - і за 10 грн за квт будуть купувати, але звісно не всі.
Купувати, обмежуючи себе в інших витратах, але купувати.
Чому в Африці найвигідніша рента, після природноресурсної - це володіння критичною інфраструктурою?
Тому що за воду та електроенергію платитимуть навіть високу ціну.
Якщо сім'я витрачала 500 грн на електроенергію при доходах у 20 тис грн - це 2,5% загальних витрат.
Саме тому, зростання тарифу суттєво не знизить споживання електроенергії.
У нас і так за всіма показниками споживання енергетична бідність.
Що при зростанні тарифу на 1%, що при зростанні на 100%, свої 200 квт середньостатистична сім'я з трьох осіб без бойлера і котла в квартирі споживе.
Електроенергія зараз в Україні, внаслідок екстерналій (дії третіх осіб у взаєминах покупець - продавець, які не можна амортизувати ринком), дефіцитний товар.
Такими третіми особами стали російські війська, які зруйнували інфраструктуру.
Амортизувати цю екстерналію ринок не може.
Якщо потужність генерації була, наприклад, 20 ГВт, а стала 10 ГВт з імпортом у 2 ГВт, то дефіцит зберігатиметься навіть в умовах ринку.
Отримуємо нульову еластичність пропозиції за ціною, тобто абсолютно нееластичну пропозицію, коли пропозиція товару не змінюється при зміні ціни.
Тобто, якщо електроенергії немає в достатньому обсязі з технічних причин, то жодне цінове стимулювання не призведе до зростання пропозиції даного товару.
Звісно можна запровадити принцип, хто дасть більшу ціну - той і буде з електроенергією.
Але тоді 100% населення перейдуть на держсубсидії.
Повториться ситуація, коли при введенні субсидій, деяким сім'ям компенсували за тепло по 20 000 грн на місяць, тому що вони не перейшли на лічильники обліку і на них повісили всю реалізацію.
Тобто можна поставити тариф умовно і 100 грн за квт, але тоді середня сім'я повинна буде заплатити 20 тис грн на місяць. Вона не зможе і прийде до держави по субсидію.
У колишні роки наша енергосистема була профіцитною, електроенергію експортували.
Населенню давали її за низьким тарифом у режимі ПСО за рахунок Енергоатому. Причому, у нього залишалося електроенергії ще й на аукціони для бізнесу.
На ринку електроенергію продавали виключно бізнесу, в основному дорогу теплову і зелену.
Надлишки експортували.
Після руйнування теплової генерації, ситуація кардинально змінилася: електроенергії на всіх немає.
Теплова генерація і частина гідро - розбита.
Енергоатом задовольняє потреби і населення, і бізнесу.
Частина електроенергії імпортується - якщо в тебе в балансі споживання 80% імпорту, таке підприємство не відключать (було 30%).
У цих умовах спостерігаємо класичне "фіаско ринку" за версією економіста Пігу.
Населення зі своїм тарифом програватиме конкуренцію, якщо ціна на електроенергію на ринку сягатиме за позначку в 5 гривень.
Дефіцит завжди дістається тому, хто більше платить.
Що потрібно робити?
Імпорт електроенергії повинен на 100% викуповувати державний трейдер і передавати її в режимі ПСО населенню і на критичну інфраструктуру.
Енергоатом у режимі ПСО також передає частину електроенергії населенню.
Тут важлива захищена пропорція. Наприклад, не менше 80%.
Залишок електроенергії має розподілятися між приватними підприємствами і продаватися на голландських аукціонах: на аукціоні називається максимальна ціна, наприклад, 15 гривень, і далі ставки на пониження.
Чому саме голландські аукціони?
Вони добре показали себе за іншого дефіциту - валютного. Коли в Україні був дефіцит доларів (це було досить давно).
Довоєнна модель ринку очевидно не дає колишньої ефективності, що призводить до дуже високих цінових амплітуд, коли державний Гарантований покупець (Гарпок) продає чомусь дешево, а приватні трейдери - чомусь дорого.
До кінця війни потрібно запровадити справедливу, ефективну модель лімітів і систему голландських аукціонів.
Це не вирішить проблему дефіциту, але більш ефективно розподілить ресурс по групах, а Енергоатом отримає додатковий фінансовий ресурс, а бізнес - можливість гарантовано купити.
Comments